Азійський ринок для українського експорту стабільно зростає протягом останніх трьох років. У яких країнах та на яку продукцію з нашої країни попит кращий?
Позитивний азійський напрямок
Азія – єдиний стабільно зростаючий ринок експорту української продукції протягом останніх трьох років. Якщо у 2019 році обсяги вітчизняного експорту до цього регіону збільшились на 12%, то у 2020-му приріст досяг 20% у грошовому вимірі. І судячи з оперативних даних Держмитслужби за січень-квітень, темп зростання зберігається і поточного року. За перші чотири місяці 2021 року Україна відвантажила до Азії продукції на $6,69 млрд (проти $5,57 млрд за аналогічний період роком раніше).
Інші регіони світу менш «гостинні». Минулого року спостерігалася негативна динаміка українського експорту до Європи, вже другий рік поспіль зменшуються обсяги відвантаження товарів до Африки, а 2019 року скорочувався наш експорт до Америки. До того ж падіння фіксувалось суттєве – від 10 до 26% (в залежності від регіону і термінів). Отже, стабільності і позитиву слушно шукати саме в Азії. Тим паче, що зараз на цей регіон перепадає більше третини українського товарного експорту.
Найдинамічніше азійське поглинання
Найбільше зростання українського експорту серед азійських країн демонструє Китай. За 2020 рік обсяги постачання сюди з України зросли на $3,52 млрд і за перші 4 місяці поточного року – ще на $1,00 млрд. А найшвидше збільшується експорт до Пакистану та Тайваню. Відповідно в 5,3 раза до першої з цих країн протягом 2020 року і в 2,1 раза до другої за січень-квітень 2021 року.
До топ-10 країн Азії, експорт до яких з України зростав найбільше чи найшвидше минулого року (тобто у грошовому вимірі чи у відсотках) та за аналогічним проміжним підсумком перших чотирьох місяців нинішнього року, неодмінно входять такі чотири країни, як Китай, Пакистан, Катар та Іран.
Стрімко та стабільно нарощувати постачання української продукції до «динамічної» четвірки вітчизняним експортерам вдається, насамперед, за рахунок збільшення обсягів відвантаження залізорудних концентратів, кукурудзи, олії, ячменю та макухи. Тільки ці п’ять товарних позицій додали майже $2,6 млрд додаткових заробітків українським постачальникам у Китаї, Пакистані, Катарі та Ірані разом за минулий рік, та ще понад $1,2 млрд – за перші чотири місяці поточного року.
Вже цих фактів достатньо для висновку про гарні перспективи для постачальників вітчизняної продукції, насамперед, саме до названої вище четвірки азійських країн.
Слід також зазначити, що у нинішньому році до п’ятірки держав Азії з найбільшим зростанням у грошах українського експорту ввійшли також Туреччина та Індія (хоча за підсумками 2020 року вони не потрапили навіть до топ-10 за цим показником). Так, споживання Туреччиною українських товарів збільшилося за січень-квітень 2021 року на $353 млн, а Індією – на $177 млн (проти січня-квітня 2020-го).
А до п’ятірки найдинамічніших імпортерів Азії у 2021 році ввірвалися Тайвань та Японія. Роком раніше вони теж були поза межами топ-10 країн за темпами зростанням (у відсотках) українського експорту. Так от, за перші 4 місяці нинішнього року експорт із України до Тайваню зріс на 106%, а до Японії – на 51%. Натомість загалом наш товарний потік до Азії збільшується значно повільніше – його вартість за той же період зросла лише на 20%.
Рейтинг країн-імпортерів української продукції в Азії за темпами зростання у 2021 році (у відсотках, за січень-квітень, проти відповідного періоду попереднього року, за даними ДМС України):
1. Тайвань – 106,4
2. Катар – 102,8
3. Пакистан – 84,0
4. Китай – 56,1
5. Японія – 50,9
6. Туреччина – 41,2
7. Іран – 39,6
8. Оман – 32,9
9. Індія – 32,4
10. Таїланд – 20,5
Узагальнений аналіз українського експорту до Азії за підсумками 2020 року 
нещодавно публікувало. Про свіжі дані щодо відвантажень на зовнішні ринки у поточному році регулярно повідомляє Держмитслужба України. Спробуємо з’ясувати, наскільки зацікавлені в українській продукції безпосередньо азійські країни, і яка саме вітчизняна продукція має гарний попит і хороші перспективи на ринках магічної Азії.
Потенціал китайського ринку певним чином уже досліджений і є чимало публікацій стосовно нього, зокрема, на Єдиному експортному вебпорталі. Більш цікавим для читачів , як нам здається, має стати інформація щодо потенціалу та перспектив, передусім, стабільно зростаючих ринків Пакистану, Катару та Ірану. Варто також більш детально з’ясувати можливості щодо заробітків на найдинамічних останніми місяцями ринках Туреччини, Індії, Тайваню, Японії та деяких інших країн Азії.
Зерновий Пакистан
Україна – лише «міноритарний» імпортер продукції до Пакистану. Наша країна – на 18 сходинці у рейтингу імпортерів до Пакистану. Панує тут китайський імпорт. За підсумками другого півріччя 2020 року, Україні перепала частка розміром усього 1,3% від сукупного імпорту цієї азійської країни.
Водночас обсяги імпорту з України, за даними Бюро статистики Пакистану, зросли у 2020 році у 10 разів порівняно з 2019-м. Збільшився на 10% також загальний пакистанський імпорт. Його обсяг, за підсумками липня-грудня 2020 року, досяг 3,99 трлн пакистанських рупій, тобто приблизно на третину перевищив аналогічний український показник. Отже загалом ринок для наших експортерів перспективний.
Потенційно непогані можливості вимальовуються, зокрема, в таких галузях, як транспортні машини та обладнання, рослинні та тваринні олії та жири, а також напої та тютюнова продукція. Обсяги імпорту Пакистану в цих сегментах зросли у другому півріччі 2020 року, за офіційною статистикою цієї країни, відповідно на 41%, 24% та 18% (проти аналогічних показників 2019-го). Тим паче, що імпорт олії та жирів зростав у Пакистані і раніше, в середньому на 13% щорічно протягом 2015-2019 років. Щоправда, переважно за рахунок олії пальмової.
На жаль, поки що українські експортери своїм шансом у Пакистані, за великим рахунком, не скористалися. Наприклад, Пакистан імпортував у 2019 році засобів наземного транспорту та частин до нього на $1,47 млрд, а Україна експортувала їх туди лише на $25 тис. І триразове збільшення українського експорту таких засобів у 2020 році (до $87 тис.) – це краплина в пустелі. А популярні напої та тютюн Україна практично зовсім не постачає на пакистанський ринок.
Фактично Україна до Пакистану експортує переважно пшеницю. Саме за рахунок цього аграрного, сировинного продукту вітчизняні виробники та експортери досягли десятиразового збільшення постачань українських товарів на пакистанський ринок наприкінці 2020 року, що і законстатувало місцеве бюро статистики.
До речі, пшеницю раніше Україна до Пакистану не постачала, принаймні, упродовж 2017-2019 років. Крім того, у 2020-2021 роках на пакистанському ринку з’явилися такі українські новинки, як лісоматеріали з сосни, квасоля, краф-папір тощо.
Стальний Катар
Незважаючи на певне зменшення обсягів світового імпорту до Катару протягом 2020 року, в останні місяці того коронакризового року імпорт почав зростати. Четвертий квартал виявився успішнішим за попередній на 13%, повідомляє Управління планування та статистики Катару. За три останні місяці минулого року зріс імпорт за більшістю товарних груп. Перевершені навіть деякі відповідні показники попереднього, докризового року. Зокрема, у жовтні-грудні 2020 року збільшився імпорт рослинних олій та тваринних жирів на 19%, а промислових товарів та матеріалів – на 4% в грошах (проти аналогічного періоду 2019 року).
Хоча слід зазначити, що це не основні товарні позиції катарського імпорту. Взагалі в його структурі переважають машини та транспортне обладнання. Про індустріальну спрямованість імпорту свідчить також те, що найзатребуванішими в останньому кварталі минулого року були такі імпортні товари, як складові частини для літальних апаратів, мобільні телефони, частини для газових турбін, щебінь та ліки (за класифікацією HS8). А у березні 2021 року провідною товарною позицією в катарському імпорті стали газові турбіни та частини для них. І, наприклад, імпорт телекомунікаційного обладнання у січні 2021 року збільшився на 34% стосовно його обсягів за аналогічний період попереднього року.
Сукупний обсяг імпорту в Катарі, за підсумками 2020 року, склав 94 млрд катарських ріалів, тобто близько $29 млрд. Частка України у катарському імпорті за останній звітний квартал 2020 року ледве досягла 0,54%. Наша країна займає лише 22 місце у рейтингу країн-експортерів до Катару. Натомість очолюють цей рейтинг – Китай та США, які разом постачають на катарський ринок близько 28% імпортної продукції.
Основа українського експорту до Катару протягом 2020-2021 років – напівфабрикати зі сталі, олія соняшникова, висівки та труби. І слід відзначити, насамперед, гарні позиції української металургічної продукції на катарському ринку. Приміром, за підсумками жовтня-грудня 2020 року на українські напівфабрикати зі сталі перепадало близько 45% сукупного світового імпорту цієї продукції до Катару (за катарською офіційною статистикою, код за HS8 – 72071100). Катар купив її в Україні на 84 млн ріалів, а всього імпортував таких напівфабрикатів тоді на 185 млн ріалів.
Показовим є те, що ці напівфабрикати Україна до Катару раніше, принаймні у 2017-2019 роках, не експортувала. Додалися протягом останніх півтора року до асортименту українського імпорту у Катарі також полівінілхлорид у первинних формах, лісоматеріали з сосни, декілька видів стального прокату тощо.
Ще яскравіша за «стальну» склалася ситуація стосовно імпорту української олії соняшникової у Катарі. У тому ж звітному, останньому кварталі 2020 року українські постачальники забезпечили 54% потреб Катару у сирій та рафінованій олії (коди – 15121100 та 15121900). У наших експортерів Катар купив олії на 10,1 млн ріалів, тоді як всього на імпортну олію витратив 18,7 млн ріалів, свідчить офіційна катарська статистика.
Саме напівфабрикати зі сталі, а частково рафінована соняшникова олія, висівки та стальний прокат і забезпечують зараз дворазове збільшення вітчизняного експорту до Катару. І стосовно сталі позитивна динаміка, мабуть, спостерігатиметься тут ще принаймні півтора року – до завершення будівництва спортивних споруд для проведення фінальної частини чемпіонату світу з футболу в цій країні наприкінці 2022 року. Було б доречно, якби мажорні українські мотиви продовжували лунати в Катарі й надалі, і не тільки у виконанні металургів.
Кукурудзяний Іран
Попри зовнішньополітичні несприятливі фактори імпорт товарів та послуг в Ірані протягом 2019-2020 року (1398 іранський рік закінчився 20 березня 2020 року) зріс на 1%. Обсяг річного імпорту у структурі національного ВВП, за даними Статистичного центру Ірану, досяг позначки у 2863 трлн іранських ріалів у поточних цінах, тобто близько $70 млрд. А показник останнього звітного кварталу (четвертого кварталу 2019-2020 року) зріс на 13% або ж більше ніж на $2 млрд проти аналогічного періоду попереднього року.
Україна намагається бути в тренді іранського попиту на імпорт. У 2020 році обсяги постачань в Іран з України зросли на 21%, а за перші чотири місяці поточного року – вже на 40% у грошах. Однак обсяги нашого імпорту поки що замалі. За іранськими офіційними джерелами – лише близько 0,2% від сукупного імпорту до цієї країни. Та й у експорті України на Іран перепадає всього 1% сумарного обсягу постачань товарів на зовнішні ринки. Проте передумови для суттєвого покращення цих показників є.
Зокрема, Іран останнім часом нарощує імпорт продовольчої та хімічної продукції. Наприклад, у 2019 році закупівлі продуктів рослинного походження на зовнішніх ринках зросли на 37%, рослинної олії та тваринних жирів – на 9%, а хімії – на 13%. І цими обставинами Україна, зі своїми потужними аграрною та хімічною галузями, має сповна скористатися.
Доречно було б також суттєво диверсифікувати український експорт до Ірану. Щоб у його структурі на кукурудзу перепадало значно менше нинішніх 75% і минулорічних 86%. Наприклад, варто врахувати, що Іран багато імпортує не тільки продовольства, а ще й продукції машинобудування (товарні групи 84 та 85 за HS2). Адже найбільш затребувані у Ірані якраз котли та механічні прилади. Окрім того, до трійки найпопулярніших товарних груп серед імпорту входить також електричне обладнання. Разом ці дві товарні групи формують більше чверті загального імпорту. Проте Україна, на жаль, такої продукції постачає до Ірану дуже мало. За 2020 рік – всього на $7 млн, а за перші чотири місяці 2021 року – лише на $0,4 млн, свідчить статистика Держмитслужби.
Отже, на високі заробітки у Пакистані, Катарі та Ірані можуть розраховувати не тільки експортери української гірничо-металургійної продукції та продовольчої сировини, а ще й вітчизняні машинобудівники, хіміки, харчопромівці та численні суб’єкти інших галузей економіки. Про перспективи українського експорту у ще одній привабливій четвірці країн Азії – Туреччині, Індії, Тайвані та Японії – розкаже наступного разу.
