П'ять місяців тому розпочалася блокада українського кордону з боку польських перевізників. Тоді пункти пропуску блокувалися один за одним. Спочатку це здавалося маргінальним рухом, заснованим проросійською «Конфедерацією» під час парламентських виборів. Але після перевізників на перше місце вийшли польські фермери.
Вони час від часу протестували на кордоні ще з початку 2023 року, але тільки у лютому 2024-го радикалізувалися до того, що почалися напади на українські вантажівки і потяги з українським збіжжям.
поспілкувався з Павлом Кравчуком, експертом з управління міграцією та кордонами Аналітичного центру «Європа без бар'єрів», аби з'ясувати, чи можна деблокувати кордон та припинити протиправні дії протестувальників.
Які причини протестів у Польщі
Які методи для розв'язання блокади вже спробували Україна та Польща?
Було доволі багато різних переговорів на рівні окремих міністерств. Були переговори на рівні об'єднань роботодавців українських і польських ще під час транспортної блокади.
Тобто намагалися щось робити, але переговорів на найвищому політичному рівні не було. До двосторонніх переговорів залучалися спорадично представники Європейського Союзу. Наприклад, був спільний комітет, який створили в рамках угоди про лібералізацію вантажних перевезень. Але ми бачимо, що всі ці формати результату не дали або дали результат якийсь дуже обмежений.
Ми спілкувалися з Олегом Хоменком, генеральним директором УКАБ, і фактично дійшли висновку, що всі заяви про те, що, скажімо, українське збіжжя обвалило ціну на польське, — це просто неправда. Наскільки ви погодитесь з тим, що головна причина протесту – не лібералізація вантажних перевезень для України, а нова аграрна політика ЄС, проти якої протестують, а Україна – це найбільша така больова точка?
Мені здається, що тут не можна однозначно сказати ні те, ні те. Так, є вимір нової аграрної політики ЄС. Дійсно, Україна – дуже відчутна больова точка. І, власне, через це так довго тривають блокади, перетікають одна в іншу.
Але водночас є суб'єктивний фактор, який там роздмухується ще більше певними польськими медіа, політичними силами. І не тільки польськими: цілком можливо, що є десь впливи росії.
Якісь російські служби підхоплюють цей уже існуючий наратив про те, що український аграрний експорт шкодить ЄС, шкодить польським фермерам, роздмухують, в принципі ми отримаємо на виході якусь громадську думку, особливо в середовищі тих же фермерів, про те, що в усьому винна Україна.
Пункти пропуску на кордоні стали критичною інфраструктурою. Що це змінює? (відео)
Надзвичайна ситуація на кордоні Польщі. Як її вирішити
Польські протестувальники на території пункту пропуску «Шегині-Медика». Фото: Укрінформ
У своїй колонці для «Економічної Правди» ви говорите про фактичну надзвичайну ситуацію на кордоні з Польщею за стандартами ЄС якраз-таки. Але як має статися визнання цієї «надзвичайної ситуації», аби над нею почати працювати?
Кордон між Україною і Польщею – це одночасно кордон польської держави та зовнішній кордон ЄС. Тобто має місце подвійна компетенція над цим кордоном як з боку ЄС загалом, так і з боку польської держави.
Європейська архітектура управління кордонами влаштована так, що хоча це зовнішній кордон ЄС, все-таки найбільшу вагу в рішеннях щодо нього має саме Польща.
На мою думку, на цьому кордоні зараз є надзвичайна ситуація, кризова ситуація — цей термін буде більш доцільним, яка вимагає втручання з боку ЄС. Тому що ця блокада впливає не лише на польську сторону, а й на Європейський Союз загалом.
Як місія Frontex може вирішити ситуацію
Польща як країна-член ЄС, Україна, як країна-кандидат у члени ЄС, не можуть впоратися без залучення третьої сторони. У колонці я пропонував запросити моніторингову місію Frontex — Європейського агентства з питань прикордонної та берегової охорони.
Але запустити процедуру залучення Frontex можна лише за ініціативи Польщі. ЄС не може сам це нав'язати і Україна не може з цим звернутися напряму, що значно ускладнює процес.
Чим агенція з кордонів Frontex зазвичай допомагає країнам? Щоб вона могла зробити з блокадою, з протестувальниками, якщо Польща допустила б її на свій кордон?
Працівник Frontex на фінському кордоні, де вони допомогали зупинит штучно створену рф кризу мігрантів. Фото: Marika Anttonen / Yle
Робота Frontex в основному реалізується на практиці, коли йдеться про великий наплив людей на кордоні, де є великі ризики нелегального перетину. Як це часто відбувається на південних кордонах ЄС, як це було нещодавно на кордоні Фінляндії з росією, коли росія намагалася створити штучну міграційну кризу.
Там розгортаються додаткові сили Frontex, які допомагають місцевим прикордонникам, вони спільно патрулюють, займаються пропуском підвищеного потоку, можуть робити перевірку документів.
Наш випадок сюди не вкладається, але в агенції також є функція спрощувати перетин особами зовнішніх кордонів. Як мінімум, Frontex міг би фіксувати, пропускають чи ні гуманітарні та військові вантажі, бо ми зараз маємо заяви польських протестувальників проти заяв української сторони. Тут третя сторона була б вкрай корисною:
- вона могла б допомагати пропускати такі вантажі;
- впливати на громадську думку, інформуючи про реальний стан справ на кордоні;
Польські протестувальники відкрили скриньку Пандори
Що реально може зробити ЄС для вирішення кризи?
Спочатку це були перевізники, тепер фермери, потім будуть, не знаю, шахтарі, вчителі, спортсмени — будь-яка соціальна група може застосовувати цей важіль тиску, тому що вони побачили, що це є ефективним.
Тому мають бути розроблені якісь сценарії, схеми реагування саме на такий-от виклик, на політичну блокаду, яка робиться якимись окремими організаціями та фізичними особами.
Країни повинні знати, що в таких випадках робити, щоб мінімізувати збитки, щоб сприяти якнайшвидшому вирішенню, щоб підтримувати нормальний режим функціонування кордону.
Тобто розраховувати, що ЄС щось за нас із Польщею вирішить – марно?
Так, ми маємо прагнути двостороннього рішення. Коли ми говоримо про третю сторону, то це не сторона, яка має повноваження щось наказати, а швидше сторона, яка має виступити посередником.
Але у цій ситуації посередництво ЄС обов'язкове, оскільки Україна і Польща не можуть дійти згоди самостійно. До того ж ідеться все-таки про зовнішній кордон Європейського Союзу.
Чи може ЄС загрожувати Польщі санкціями за блокування свого зовнішнього кордону?
У неділю, 25 лютого, в Польщі в четвертий раз за місяць розсипали українське зерно, що йшло транзитом залізницею — знищено понад 150 тонн зерна.
Теоретично так. Якщо будуть знайдені порушення якихось конкретних норм в цьому процесі. В принципі, вони там є, але з того, що я знаю про такі процедурні моменти у сфері управління кордонами, то якщо немає «політичної волі», то процедури запуску якихось санкцій з боку Єврокомісії можуть тривати роками.
Наскільки реальним є сценарій з початком заворушень на кордоні через провокації?
Це може бути навіть не обов'язково провокація. Це може статися само собою в таких умовах. Тому що люди накручені, злі, напружені. У будь-який момент може статися бійка, яка теоретично переросте в масові заворушення.
Тому теж має бути третя сторона – «спостерігач», яка б могла вчасно відстежувати ці тенденції, яка могла б давати об'єктивну інформацію про те, що відбувається на кордоні.
Коли може закінчитись блокування кордону? Чи є сенс у прогнозах прив’язуватись до місцевих виборів у Польщі (кінець квітня 2024-го)?
У цьому є сенс, але після місцевих виборів одразу йдуть вибори до Європарламенту. Шанси на вирішення ситуації є, пошук шляхів і рішень триває.
Мають бути напрацьовані плани, як діяти в разі блокади кордону якимись суспільними групами, незалежно від того, які вимоги вони ставлять. Можливо, визначені якісь межі допустимого, наскільки жорсткою може бути ця гіпотетична блокада і до яких рівнів вона може зменшувати трафік.
Можливо, блокаду вирішать у квітні (місцеві вибори у Польщі) чи червні (вибори до Європарламенту). Але коли пройдуть всі вибори, коли відбудуться всі переговори, скринька Пандори залишиться відкритою, після цього можуть прийти інші суспільні групи, інші профспілки, хто завгодно.
ЄС має розробити якісь сценарії, схеми реагування саме на такий виклик (відео)
Читайте також
Українські IT-компанії на шведському ринку: вигоди для Швеції та нові горизонти для України
