У п’ятницю 10 березня Сі Цзіньпін втретє став президентом Китаю. Деякі ЗМІ охрестили це коронацією, адже чинний президент порушив настанови Ден Сяопіна (героя Китайського економічного дива) та пішов на третій термін. Але, якщо подивитися на минуле, виразно видно вибудову культу особистості Сі та повернення Китаю до більш авторитарної системи. Як КНР дійшла до цього та чи загрожує Пекін Україні, розбирався 
.
«Думки Сі Цзіньпіна» та культ особистості
Сі Цзіньпін побудував власний культ особистості. Фото: Getty Images
Він поклав руку на Конституцію Китаю та пообіцяв «побудувати процвітаючу, сильну, демократичну, цивілізовану, гармонійну і велику сучасну соціалістичну країну».
Здається, варіант того, що міна розірветься саме у п'ятницю 10 березня, викинувши перший третій термін на посту президента Китаю з часів реформ Ден Сяопіна, став зрозумілим у жовтні 2022 року, коли Сі втретє переобрали головою КПК. А напередодні партійний з'їзд, який проводиться раз на п'ять років, схвалив закріплення ідеології Сі та його постійної ролі лідера у статуті партії та зажадав беззастережної лояльності йому.
Чи ще у березні 2018 року, коли він відмінив конституційний стандарт, за яким на посаді президента можна перебувати лише два терміни. До речі, відмінив тільки для власної персони.
А може, ще у лютому 2018-го, тоді Сі записав себе у китайську конституцію, але цікавіше, ніж володимир путін. До речі, до цього це не робив ніхто, окрім самого батька КНР Мао Цзедуна. До головного документу потрапила написани Сі чи то ідеологічна робота, чи то стратегічний план, а напевно, два в одному – Думки Сі Цзіньпіна про соціалізм китайського зразка в новій ері».
Сі Цзіньпіна обрали лідером Китаю одноголосно. Фото: Getty Images
Комуністична партія Китаю стверджує, що «Думки Сі Цзіньпіна» є її «посібником дій» для омолодження китайської нації. Вивчення його є обов'язковим не лише для членів партії, але й для держслужбовців у всьому Китаї. Це творіння китайської думки проходять і в школах.
До Сі в конституцію Китаю потрапляли лише думки Мао Цзедуна, як взірця для всього майбутнього розвитку, та Ден Сяопіна, але вже після його смерті.
З цього моменту сперечатися з Сі Цзіньпіном фактично означає сперечатися зі статутом партії – це щось на рівні відкритої невіри в бога за часів інквізиції. Це один із прямих методів вибудови культа особистості Сі. До речі, директор SOAS China Institute у Лондоні Стів Тсанг вважає, що, якщо Ден Сяопін представляв собою політику «розділяй та володарюй», роблячи акцент на всю партію, а не окремого лідера, то Сі повертається до методів маоїзму, де лідер революції може пожертвувати навіть власною партією заради мети.
Повернемося ще трохи назад. У далекому 2009 році проходили американсько-китайські перемовини, на них член Держради Китаю Дай Бінго (Dai Bingguo) сформував три головні інтереси Китаю:
- безпека базової системи та режиму;
- національний сувернітет і територіальна цілісність;
- стійкий, стабільний економічний і соціальний розвиток.
Підтримка авторитарних режимів: чого прагне Китай
Карикатура на Сі Цзіньпіна в Майнці, Німеччина. Фото: Getty Images
Професор Стів Тсанг говорить, що сформована давно доктрина – досі в дії, на що вказують заяви інших високопосадівців КНР. Професор згадує: у 2017 році на форумі в Давосі Сі говорив так, ніби Китай готовий взяти на себе провідну роль в економічній глобалізації, коли адміністрація Трампа виступала за «Америка передусім». Але його уряд чомусь не послідував за таким грандіозним жестом. Китайський уряд також говорить про глобальне спільне благо, але діє в інтересах партії. Це ставлення також сильно відображається тим, що Китай широко підтримує авторитарні режими у всьому світі.
Тому будь-яка геополітика КНР, на думку професора, насамперед іде від внутрішнього курсу Китаю, тобто є поширенням внутрішньої політики за межі держави, та завжди оцінюються ризики правлячої партії, бо вона насамперед, а потім все інше.
Чималу цікавість викликає погляд Сі Цзіньпіна на права людини. Сі заявив про відсутність універсального поняття прав людини. Кожна країна має право визначати «права людини» на свій розсуд, а Захід претендує на те, щоб під фальшивою ідеєю «загальних» прав людини нав’язати своє власне буржуазне уявлення про ці права.
Протести у Берліні проти політики Сі Цзіньпіна. Фото: Getty Images
«Керівництво КПК і соціалістична система моєї країни визначають соціалістичну природу китайського уявлення про права людини».
І звісно, на думку Сі, права людини можуть бути тільки із беззастережним підкоренням комуністичній партії, а інші (буржуазні) права людини можуть бути взяті в дужки або призупинені.
Третій термін Сі. Що ж до того Україні?
Увесь минулий рік Китай всупереч санкціям постачав росії деталі як для цивільних, так і для військових гвинтокрилів. Митні записи показують, що ключові компанії у ВПК обох країн продовжують свої багаторічні відносини, незважаючи на війну в Україні та можливість китайських компаній потрапити під санкції. А ще у лютому CNN із посиланням на три джерела в американській розвідці доповідало, що КНР розглядає можливість надання росії безпілотників і боєприпасів.
На фоні таких повідомлень і розуміння, що одна із супер-держав чи, як мінімум, претендент на цей титул, Китай цілком може стати диктатурою одного лідера на кілька десятиліть, можливість альянсу двох авторитарних режимів, звісно, під егідою Китаю, стає все більш ймовірною.
З одного боку, існує цілком банальна теза: Китаю цілком може бути вигідно на якомога довший час продовжити війну в Україні, можливо, навіть поставками власної зброї:
- по-перше, таким чином набагато менше західного озброєння потрапляє до Тайваню. Військові концерни всього світу зараз зосередилися на «перспективах України»;
- по-друге, росія протягом війни слабшає та слабшає, а головне, впадає у все більшу залежність від китайських ринків, які допомагають обходити санкції та насичувати рф товарами, та від потенційної китайської зброї.
У підсумку, КНР збирає дивіденди зі свого сировинного придатку, контролюючи видобування корисних копалин.
Чи продаватиме Китай зброю росії
Як продаж зброї росії може вдарити по Китаю? Фото: Getty Images
Напруженість відносин між Китаєм і Заходом, особливо США, показує заборона ТікТок на телефонах держслужбовців у більшості країн НАТО. Міра пропонована ще Дональдом Трампом, але введена прямо зараз. Америкою же ходить голос про повну заборону додатку.
Із іншого – економіка Китаю перебуває в стагнації, після жорстоких і часом антигуманних ковідних заборон, ВВП піднебесної виріс лише на 3% у 2022 році (планувалося на 5,5%). До того ж, будівельний сектор вже не може нарощувати економіку так, як хотілося б КПК, занадто багато побудовано міст-привидів і непотрібних доріг, купівельна ж спроможність китайців на ринку нерухомості тільки знижується останніми роками.
Якщо узагальнити: друга економіка світу зіштовхнулася зі слабкими приватними інвестиціями, падінням споживання та ділової впевненості, а також зовнішніми проблемами, які, як очікується, лише посилюватимуться в найближчі роки.
Багато експертів вважають, що допомогти другому ринку світу може лише перший, тобто США, адже Китаю будуть потрібні кредити, які може надати лише Америка та організації, в яких вона разом із країнами ЄС головує. До того ж, якщо Китай почне постачати озброєння росії, він цілком ймовірно буде частково позбавлений доступу до ринку США та ЄС, що стане величезним ударом для економіки піднебесної, яка успішно працює на експорт.
Ще однією небезпекою є циркуляція технологій. Навіть сучасна КНР відносно залежна від технологій Заходу, роботизування країни може призупинитись, якщо співпраця із світовою наукою зупиниться.
Тож просте постачання зброї Китаєм росії має величезну кількість ризиків для нього. Здається, що гра того не варта для КНР, проте так казали й про нашого східного сусіда. Але він вирішив плюнути на добробут своїх людей, на розвиток держави, на будь-який здоровий глузд і почати з нами війну, а потім і повномасштабне вторгнення. Що спаде на думку новому потенційному диктатору – гарне запитання.
Читайте також
Українські IT-компанії на шведському ринку: вигоди для Швеції та нові горизонти для України
