28 червня 2022 08:00

Політика

Конституція України: як її можуть змінити та що буде з виборами під час війни

Автор

Олександра Захарова

Українській Конституції 28 червня виповнюється 26 років. За цей період вона неодноразово змінювалася та переписувалася.

Водночас зміни зазвичай пропонували політичні еліти, в залежності від потреб — наприклад, посилювали чи послаблювали президентську гілку влади. У період воєнного стану змінювати Основний закон заборонено, та після війни запит на зміни може виникнути напряму вже в українського суспільства, яке за останні вісім з гаком років зробило серйозний стрибок у розумінні цінностей та норм, за якими хоче жити.

поспілкувався з політичними експертами — одним із засновників та авторів української Конституції, викладачем і почесним професором КНУКіМ Романом Безсмертним, а також головою правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимиром Фесенком, щодо того, як може змінитися Основний закон у звʼязку з війною та після війни.

Оборона та правова дисципліна

Фото: Wikipedia

За словами Романа Безсмертного, хоча конституційні приписи забороняють змінювати Конституцію під час воєнного стану, над змінами до Основного закону все одно потрібно постійно працювати.

Як приклад він наводить те, що в Україні ставка Верховного головнокомандувача була створена лише цього місяця, тоді як приписи Конституції й законодавства зобовʼязують це робити вже за виникнення загрози територіальній цілісності та суверенітету.

«Це було зроблене лише два тижні тому. Ми знаходилися чотири роки у стані АТО, три роки у стані ООС, а ставка Верховного головнокомандуючуго зʼявляється лише після того, як більше 2,5 місяців бомбардують майже всі обласні центри», — зазначив Безсмертний.

Тому перед аналітиками стоїть питання у секторі оборони: це конституційні приписи не ті, чи істеблішмент ігнорує виконання Конституції та законів?

«Треба або змінювати Конституцію, або щось робити з правовою дисципліною», — вважає професор.

Реформа децентралізації: чи потрібні райони

Фото: facebook.com/roman.bezsmertnyi

Другою темою, над якою також треба попрацювати, політичний експерт називає реформу децентралізації.

Він нагадав, що Буча лише недавно стала районним центром: раніше райцентрами були Бородянка, Макарів, а тепер райцентром є Буча, і Макарів входить у склад Бучанського району.

В цьому сенсі територіальна реформа частково створила проблеми й російським окупантам, які послуговувалися старими картами, зазначив Безсмертний.

Водночас між Конституцією та моделлю реформи є невідповідність: у Основному законі немає припису щодо створення обʼєднаних територіальних громад.

«Там є інший припис про унітарність, я це знаю, бо я ці положення виписував. Насправді починати потрібно було зі зміни Конституції», — вважає експерт.

За його словами, реформа децентралізації показала, що це абсолютно правильний шлях, але треба привести Основний закон у відповідність з нею. Також ця реформа створила питання, чим у цій моделі займаються райадміністрації.

«Їм не те що тісно, там нічого робити їм. Але тоді питання: як держава буде здійснювати контроль над законністю по відношенню до територіальних громад», — зазначив Безсмертний.

Судова реформа та автономність судів

Фото: facebook.com/roman.bezsmertnyi

У сфері судоустрою конституційні зміни вже відбувалися, але на думку професора, є питання щодо їхньої якості.

«Чи можна сказати, що зміни, які були внесені в 2016-2017 роках, ситуацію поліпшили?», — питає Безсмертний.

За його словами, фахівці з питань конституційного, адміністративного права говорять про те, що закладені у Конституцію підвалини не дають можливість розвивати систему права, подібну тій, що діє у Європі.

Мова йде про можливості автономної діяльності суддів і судів, і здатності їх творити правочини у відповідності до Конституції та законів: проблема в тому, що система адміністративного управління досі може впливати на суди.

Цифрове управління та наслідки діджиталізації

У сфері запровадження цифрових способів управління Україна випередила в тому числі й поляків, каже Безсмертний, але таке управління показало, що відпадають функції певних адміністративних одиниць. Водночас виникли й проблеми, зокрема, з кібербезпекою.

«Ця війна показала, що, коли противник використовує системи радіоелектронної боротьби, він просто кладе цю систему електронного врядування», — нагадав професор.

За його словами, мова йде про системи ідентифікації особи, такі як «Дія», крім того, ворог може паразитувати на цьому та здобувати дані реєстрів, тому тут треба працювати над кібербезпекою та альтернативами на випадок зламу. А також визначитися, які функції адмінодиниць тепер виконує електроніка та узгодити це в Конституції.

Рашизм нарівні з фашизмом

Фото: Getty Images

Ще одне питання, яке варто було б підняти у конституційному процесі, це внесення до Основного закону заборони діяльності організацій, які сповідують рашизм, нацизм, фашизм, як це вже зроблено в конституціях деяких демократичних держав світу, каже Безсмертний.

«Треба чітко розуміти ще одну річ: що таке рашизм? Чи не є це різновид фашизму нацизму і комунізму? Це інструмент захоплення влади, ідеологія, яка пояснює терористичну діяльність. І це видно по тому, що росіяни вчиняють на території України», — вважає професор.

За його словами, ідеологічна та політична дискусія про статтю Конституції, де було б заборонено утворення політичних організацій, громадських рухів, які б спиралися та комуністичну, фашистську ци нацистську ідеологію, велася ще тоді, коли Основний закон напрацьовувався.

«Тоді ще не знали, що таке рашизм», — зазначив Безсмертний.

Наразі, за його словами, серед науковців українських йде дискусія: рашизм — це поняття, яке можна описати, чи це просто сленг, породжений злочинами і верхівки кремлівської, і діяльністю вищого командування солдат російської армії?

«Складається абсолютно чіткий висновок, що всі ці злодіяння оформлювалися у вигляді наказів, і таким масовим ексцес не може бути», — пояснив експрт.

Отже, рано чи пізно у кримінальному процесі мають бути статті, що притягують до відповідальності за прояви рашизму, так само як за нацизм, фашизм та комунізм. Але якщо таких речей немає в Конституції, а вони стосуються прав людини, то їх не можна виписувати у законах.

Відсутність ідентичності та злочинні накази

Фото: Getty Images

Безсмертний підкреслив, що такі люди, такі як Володимир Соловʼйов та інші російський пропагандисти, мають нести не меншу відповідальність за воєнні злочини окупантів.

«Це вони поранили етнічні групи, які живуть в росії, та занесли бацилу ненависті до українців», — пояснив експерт.

Професор зазначив, що найкраще розглядати цю проблему на прикладі Білорусі: хоча керівництво та частина населення країни чинять військові злочини й ЗМІ там працюють ті самі, що і в рф, білоруси в подавляючій більшості засуджують цю війну:

«Причина тут у тому, що білорус себе ідентифікує як національну спільноту як етнос, він себе розуміє білосусом. А коли бурят, башкір, татарин, дагестанець, осетинець, мордвин, ямалець і так далі називає себе русскім, це означає що він себе не ідентифікує себе представником свого рідного етносу».

Це небезпечна річ, адже за відсутності власної ідентичності та правової свідомості башкір, що усвідомлює себе росіянином, буде легко підпорядковуватися командам згори кремлівської верхівки.

«Коли цим людям говорять, що вони мають право не виконувати завідомо злочинні накази, вони взагалі не розуміють, що означає ця фраза», — пояснив Безсметрий.

Війна як прогрес для суспільства

Фото: facebook.com/roman.bezsmertnyi

Всі ці речі, веде далі Безсмертний, мають відображатися в Конституції, бо це політико-правовий документ, що відображає національний консенсус. Причому консенсус і договір не еліти, а саме суспільства.

«Цей консенсус, звісно, залежить від зрілості еліти: наскільки вона здатна закласти цінності, сенси, смисли», — підкреслив він.

Як приклад дискурсу про майбутнє України Безсмертний наводить працю Олега Покальчука «Тремтячі еліти», адже той піднімає дуже серйозні теми: якою після війни буде Україна?

Окремо він цитує професора Ярослава Грицака, який писав, що війна в історії людства зустрічається частіше, ніж мир, але людина не відчуває того у часовому проміжку.

«Війна — це завжди прогрес, це стрибок в прогресі. Ця війна технологічно кардинально змінила українську армію, кардинально змінила українське суспільство. Емоційно дуже важко про це говорити», — додав Безсмертний.

Повертаючись до Конституції, на його думку, у державі повинна бути постійно діюча конституційна комісія, яка аналізує ці речі та пропонує зміни.

«Покальчук каже, що Україна вже такою не буде, як раніше. Так вона не буде якою: в стосунках між людьми чи докринальному вигляді? Бо Україна — це є суспільство і держава. Раз буде мінятися суспільство, значить, має мінятися й держава. А держава змінюється Конституцією», — резюмував Безсмертний.

Назви областей та децентралізація

Фото: facebook.com/vladimir.fesenko1

Зі свого боку, Володимир Фесенко також підкреслює, що поки йде війна і в країні діє режим воєнного стану, Конституцію України не можна змінювати.

А вже після завершення війни все залежатиме від того, коли, як і чим завершиться війна, коли будуть наступні вибори, і чи буде конституційна більшість у Верховній Раді.

Водночас є зміни до Конституції України, які планувалося внести і до 24 лютого, і вони залишаються актуальними.

Зокрема, Фесенко також говорить про закріплення в Основному законі реформи децентралізації та змін в адміністративно-територіальному устрої, наприклад, нових назв областей.

Колаборанти, мандат депутата та КСУ

Фото: facebook.com/vladimir.fesenko1

У зв’язку з наслідками війни можуть виникнути нові потреби у конституційних змінах, каже політолог.

По перше, може знадобитися чіткіше прописати підстави для позбавлення депутатських мандатів і обмеження пасивного виборчого права для осіб, які були визнані колаборантами та співпрацювали з російськими окупантами.

По-друге, на думку Фесенка, прискорення процесу євроінтеграції України та необхідність реформ, пов’язаних з цим процесом, також може поставити питання про зміни до Основного закону, наприклад, щодо організації конституційного правосуддя.

Зміни під час війни: що буде з виборами

Фото: facebook.com/vladimir.fesenko1

Якщо війна з росією затягнеться, може виникнути необхідність внесення нестандартних змін до Конституції України прямо під час бойових дій, що прямо суперечить її ж приписам, говорить також Фесенко.

Наприклад, мова може йти про євроінтеграційні вимоги. Щодо внесення таких змін потрібне буде роз’яснення Конституційного суду.

«Можливо, навіть доведеться змінювати конституційну норму про неможливість зміни Основного закону України під час воєнного стану», — каже політолог.

Як ще один приклад нестандартної ситуації, яка може виникнути у разі затягування війни, він наводить терміни повноважень президента України, Верховної Ради, органів місцевого самоврядування.

«Ці терміни визначені Конституцією України. Але під час воєнного стану вибори проводити не можна», — описує він замкнене коло з точки зору права.

Тут, звісно, можна змінити норми закону про воєнний стан, але проводити вибори в умовах повномасштабної війни, коли мільйони українців стали вимушено переміщеними особами та біженцями, вкрай важко, вважає Фесенко.

Тому потенційно може виникнути ситуація з необхідністю відтермінування виборів під час війни, але й це важко унормувати. Крім того, вже після війни може виникнути потужний запит на політичне оновлення і взагалі нову Конституцію.