Рішення Конституційного суду України (КСУ) від 27 жовтня щодо визнання неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу про декларування недостовірної інформації, а також низки норм закону «Про запобігання корупції» сколихнуло як суспільство та професійне середовище, так і міжнародну спільноту.
29 жовтня 2020 року президент вніс як невідкладний законопроєкт «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства» (№ 4288), яким пропонується припинити повноваження суддів КСУ, а вказане рішення суду визнається нікчемним.
Ці дві події фактично створили ситуацію, що містить низку ризиків для нашої держави, зокрема:
- скасування антикорупційної реформи;
- порушення принципу розподілу влади;
- порушення принципу незалежності суду та суддів;
- репутація України як суб’єкта міжнародних договорів.
Скасування антикорупційної реформи
Позитивні досягнення антикорупційної реформи фактично були знівельовані, а можливості подальшої боротьби з корупцією тепер під питанням.
Зокрема, скасовано відкритий доступ до електронних декларацій, державний контроль за цільовим використанням політичними партіями коштів, повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції щодо перевірки декларацій, своєчасності їхнього подання та моніторингу способу життя суб’єктів декларування.
Як наслідок – Національне антикорупційне бюро України вимушене закрити 110 кримінальних проваджень щодо 180 фактів умисного внесення посадовцями недостовірних відомостей до е-декларацій.
Національне агентство з питань запобігання корупції зазначило про те, що за наслідками рішення КСУ заблоковано призначення керівних кадрів органів влади, зокрема і переможців місцевих виборів.
Порушення принципу розподілу влади
Конституція України містить вичерпний перелік підстав припинення повноважень і звільнення судді КСУ. Крім того, ст. 148 Основного закону визначає суб’єктів призначення суддівського корпусу КСУ.
Відтак, положення законопроєкту № 4288 щодо припинення повноважень суддів КСУ не відповідають Конституції.
Незалежність суду та суддів
Запропоноване у законопроєкті № 4288 визнання рішення КСУ нікчемним можна розглядати, як зазіхання на незалежність суду та суддів.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 1 (2001) «Про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів» підкреслила, що судова незалежність не є прерогативою чи привілеєм суддів, а є передумовою верховенства права та гарантією дотримання прав осіб, які потребують та очікують здійснення правосуддя.
Міжнародні зобов’язання України
29 жовтня 2020 року Представництвом Європейського союзу в Україні була опублікована Місцева заява ЄС щодо рішення Конституційного суду стосовно деяких аспектів антикорупційного законодавства.
У документі вказано, що антикорупційні інституції України є «наріжним каменем трансформації України, а також її тіснішої політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС».
Крім того, наголошено, що допомога Європейського союзу, зокрема і фінансова, залежить від функціонування антикорупційної архітектури.
31 жовтня 2020 року голова Венеціанської комісії та президент GRECO у своєму листі до спікера Верховної Ради звернули увагу на те, що звільнення суддів КСУ у спосіб, запропонований законопроєктом президента, грубо порушує Конституцію та принцип розподілу влади.
У Відкритому зверненні Асоціації правників України щодо термінового відновлення антикорупційної реформи ми звернули увагу на те, що парламент має всі необхідні повноваження та процедури ухвалити якнайшвидше належне законодавство з питань запобігання корупції.
Слід зазначити, що народними депутатами вже зареєстровані альтернативні проєкти законів, що мають за мету відновити антикорупційну реформу.
Переконана, що поточна ситуація повинна консолідувати зусилля влади для налагодження роботи її інституцій, проведення прозорих процедур призначення суддів Конституційного суду, завершення судової реформи, а не руйнування єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
