Нині рф, яка вже майже рік продовжує повномасштабне вторгнення в Україну та 9 років — війну в Україні, становить загрозу не тільки для Києва.
Адже країни, які ментально є імперіями, не можуть існувати без постійного розширення, експансії та чергових «перемог». Наскільки реальна нова агресія рф проти інших країн світу та хто може стати наступною жертвою російської агресії, дослідив 
.
У рф уже не так впевнені у своїй військовій спроможності
Однією зі складових геополітичної стратегії Володимира Путіна є відновлення радянської імперії в межах 1991 року, продовження експансії у Східній Європі, колишні країни Африки та Латинської Америки, що перебували у сфері впливу СРСР. Однак низка невдач в Україні поставила під велике питання спроможність колись надвпливової держави ефективно розширювати свої кордони. Хоча б за рахунок своїх сусідів.
Наприклад, президентські вибори у березні 2024 року в росії можуть суттєво змінити політику рф. Оскільки другий термін перебування Путіна на посаді президента добігає кінця, то враховуючи його стан здоров'я та зростаюче незадоволення ним серед російських еліт, очікується зміна влади в росії.
Це призведе до загострення внутрішньої боротьби між кланами та ослабить росію. Власне, від результатів цього протиборства буде залежати, як швидко рф знову буде готовою до нової агресії. Не виключено, що через внітрішній громадянський конфлікт рф буде не до чергової війни.
Крім того, нова влада у росії може дотримуватися політики налагоджування взаємовідносин із Заходом та сусідами. Адже після великої кількості «бавовн» у рф вже не так впевненні у своїй непереможності. Особливо після хвиль мобілізації (бо росія ніколи і ніде не зазнавала таких втрат) та соціального-економічного повернення завдяки санкціям до рівня 1990-х років.
Якими можуть бути нові «досягнення» росії
Зрозумівши, що тріумфу в Україні здобути не вдасться, Путін може спробувати отримати хай невеличку, проте швидку та легку перемогу у війні з більш слабким суперником. Це дозволило б йому дещо поліпшити свій імідж у росії, вважає незалежний експерт Олександр Хмелевський.
«На роль такої жертви підходить Грузія. Не можна виключити й виникнення цілої низки інших конфліктів. Так, напружена ситуація на цей день склалася у Нагірному Карабаху, де розташована база російських миротворців. Російські військові дали можливість азербайджанцям заблокувати Лачинський коридор, що вже призвело до гуманітарної катастрофи в регіоні».
Крім того, Азербайджан планує нарощувати свій експорт в Європу та організувати транзит через свою територію енергоносіїв з Центральної Азії. Така активність викликає суттєве невдоволення рф: у Держдумі вже закликають до війни. І хоча на прямий військовий конфлікт росія навряд чи наважиться, враховуючи підтримку Азербайджану Туреччиною, проте у зіткненнях можуть бути задіяні російські миротворці та вагнерівці.
Також відбувається загострення між Сербією та Косово. Не виключено, що і тут рф може втрутитися і відправити «на допомогу» приватні військові компанії.
Останнім часом Японія переглянула свою військову доктрину, створює свою повноцінну армію та заявила про готовність завдавати превентивних ударів. Це викликало невдоволення рф. Тому ймовірне проведення військової операції з метою залякування Японії. До неї можуть бути також залучені військові сили Китаю та Північної Кореї.
На думку експерта Центру оборонних стратегій Віктора Кевлюка, потенційними країнами на роль жертви вторгнення є насамперед країни Балтії — Естонія, Латвія та Литва.
Вони, незважаючи на членство в ЄС і НАТО, виглядають достатньо слабкими у військовому відношенні та можуть бути захоплені досить швидко за рахунок випередження в оперативному розгортанні сил рф. Саме тому країни Балтії активно підтримують Україну.
Якою може бути мета військових операцій росії
Імперські амбіції Володимира Путіна, який порівнював себе з Петром-І, та бажання залишитися у всесвітній історії як «собиратель словянских земель» провокують нові військові афери рф. Власне агресія Путіна проти України задумувалася ним як заключний етап його президентської кар'єри.
Віктор Кевлюк вважає, що метою нових агресивних дій, а тут слід мати на увазі не лише військове вторгнення, але й гібридні дії, атаки в кіберпросторі тощо, залишається те саме відновлення червоної імперії.
Зрештою, якось треба пояснювати 22% громадян країни, чому у них немає централізовано каналізації, у 29% — газопостачання, чому 37 тис. громадян живуть в будинках, побудованих до 1917 року?
Тому на тлі відсутності будь-яких досягнень рф просуватиме через ЗМІ чергову хвилю «державної величі», «кола ворогів на кордонах Вітчизни» та інші тези.
Вони будуть спрямовані на створення уявної картини нездоланних проблем перед народом-месією, котрі він як вирішить, так одразу і заживе по-людськи. Ну або зробить так, щоб його сусіди по-людськи не жили.
На тлі відсутності будь-яких досягнень рф просуватиме через ЗМІ чергову хвилю «державної величі».
Чи достатньо у рф резервів для чергової війни
Момент у вигляді бліцкригу в Україні рф втратила. Сусідні держави також готуються до потенційного вторгнення та посилили свої кордони.
У рф достатньо людських ресурсів, величезні запаси бойової техніки та боєприпасів, розгалужена система військової освіти, що дозволить росії вести війну проти України, але вразлива ситуація в оборонно-промисловому комплексі рф уже обмежує можливості російських угруповань в Україні.
А розгортання ще одного чи декількох напрямків для проведення наступальної операції виглядає досить проблематичним, якщо взагалі реальним.
Вразлива ситуація в оборонно-промисловому комплексі рф обмежує не тільки можливості хоч якогось російського успіху в Україні, але й вторгнень в інші країни.
Віктор Кевлюк підкреслив, що, на його думку, рф не розпочне нової війни, адже з великими проблемами керує однією стратегічною наступальною операцією. Тому фізично не буде в змозі організувати та провести ще одну через брак військ, проблеми з управлінням та логістикою, неможливість створити перевагу у повітрі.
Відкриття росією другого фронту маловірогідне й через дефіцит як техніки, високоточних ракет, так і професійного особливого складу. Весь елітний склад росії було знищено Україною у перші місяці війни. Особливо під Києвом.
Стосовно поповнення матеріально-технічної військової бази рф, то зробити це не дозволяє світова ізоляція – політична та санкційна, — вважає політолог Дмитро Воронков.
Західні комплектуючі практично недоступні, тому багато видів техніки та ракет рф повернути на початковий рівень не вдасться, тим більше нарощувати.
Тому, до речі, вони так економлять «Кінджали», бо таких ракет залишилося дуже мало. І тому немає спроб використовувати авіацію у нашому повітряному просторі (окрім прифронтових зон), бо ППО їх нищать, а замінити нічим.
Така ж історія поступово починає спостерігатися з танками. Саме тому багато танків на фронті вже навіть не Т-90 або Т-72, а 60-літні Т-62».
Багато видів техніки та ракет рф повернути на початковий рівень не вдасться.
Наприклад, за даними Генштабу, на початку повномасштабної війни проти України рф мала до 3,3 тис. боєздатних танків. В Україні окупанти втратили вже понад 2,9 тис. танків. У росії на зберіганні перебуває ще до 15 тис. танків, проте, ймовірно, лише 20% з них можна відновити, щоб відправити на війну. А тому росія зараз забирає танки з Білорусі.
Щодо особливого складу, то підготовлювати нових професійних бійців потребує забагато часу. Особливо пілотів чи артилеристів. Саме тому (одна з причин) рф активно використовує приватні військові компанії, зокрема групу Вагнера. Навіть у випадку повної мобілізації у росії це мало що змінить. Так, нам буде важче, але стратегія використання «гарматного м’яса», як це було під час Другої світової війни, вже не працює у сучасних реаліях.
Натепер рф не здатна проводити ще одну масштабну військову кампанію, як в Україні. На це в неї не вистачить ресурсів. Проте протягом 5 років після закінчення війни у нашій країні вона може відновити свій військовий потенціал та вдатися до нової масштабної агресії.
Зміна влади та внутрішні конфлікти можуть зупинити рф від подальших нападів на інші країни. Що стосується невеликих військових операцій, то вони будуть продовжуватися практично безупинно.
Нові вторгнення рф у пострадянські країни
Катерина Штепа, голова Відділу стратегічного управління Інституту урядових відносин, серед країн, які знаходяться під загрозою, називає ті, де зараз розташовані російські військові бази:
- Казахстан;
- Таджикистан;
- Вірменія;
- Нагірний Карабах;
- Сирія.
Вірогідна, на її думку, також війна рф із країнами, які раніше тісно співпрацювали з Москвою чи були у складі СРСР, а зараз обрали євроінтеграційний курс.
Нові вторгнення рф у пострадянські країни пов’язані із нав’язливими думками про створення ще одного Союзу із центром управління у москві.
Енергетична залежність, тісна економічна й дипломатична співпраця – методи росії спрямовані на встановлення гегемонії в світі.
Якщо росія й надалі буде мати можливості вести наступальні дії або маніпулювати іншими державами, то війна в Україна — це лише початок.
Якщо у росії залишаться можливості для наступу, то війна в Україні може бути лише початком.
Жертва заради держави — головний наратив рф
рф має розширюватись, інакше повторить долю інших імперій, які перестали рости, викачуючи ресурси з окупованих країн і розвалилися на шматки.
Психологічно лише військові потреби можуть пояснити населенню, чому рівень його життя не буде змінюватися. Захоплення ресурсів мають компенсувати неефективну економічну модель.
Крім того, це людські ресурси, які перевозять вглиб рф з окупованих територій України, і будуть вивозити ще більше.
Жертва заради держави — це головний наратив, і це буде підтримувати нові військові спроби росії.
рф має розширюватись, інакше повторить долю інших імперій.
Читайте також
Українські IT-компанії на шведському ринку: вигоди для Швеції та нові горизонти для України
