Мережа вишів України роздута на 50%
Грошей на освіту після 24 лютого 2022 року стало менше. Тому Міністерство освіти вирішило витягнути стару карту – укрупнення університетів і скорочення непотрібних.
Наразі проблема не тільки в грошах, також впливає демографія. Після виїзду мільйонів українців за кордон потреби в такій кількості університетів просто немає.
Тож The Page поспілкувався з Володимиром Бугровим, ректором КНУ ім. Шевченка, про реформу вишів і роботу університету під час війни.
Що таке план укрупнення університетів і навіщо він потрібен
Ми б хотіли поговорити насамперед про точки болю в запланованій урядом реформі вищої освіти. Чого ви очікуєте від плану укрупнити деякі університети, а інші скоротити через непотрібність?
Ви дуже слушно наголосили: це не просто складні питання, це дійсно точки болю.
Якщо бути чесним, питання щодо укрупнення тривале. Це не перший уряд і не перший міністр, який цим займається. Такі проєкти були раніше.
З 1991 року по 2001 рік – за 10 років кількість закладів вищої освіти суттєво зросла. Відкривалось приватне. Технікуми ставали інститутами, інститути академіями, академії університетами.
Можливо, ви здивуєтесь, але у 1991 році університетів в Україні було небагато: Харківський, Донецький, Дніпропетровський, Запорізький, Одеський, Київський, Чернівецький, Львівський, Ужгородський. Все, ось це набір університетів. Все інше – профільні інститути.
Але далі в 90-х роках почалася демографічна криза. Заклади відкривають, а кількість людей зменшується. Тому у 2005 році пішла тенденція на те, щоб укрупнювати. Це загальноосвітня тенденція, насправді. Бо сьогодні йде конкуренція в освіті за ресурси — матеріальні й інтелектуальні.
На сьогодні вийшла ситуація, що мережа закладів вищої освіти реально не відповідає ані демографічному складу населення, беручи широкомасштабну агресію, ані запитам економіки.
Як освіта відповідає на виклики швидкого розвитку технологій
Наскільки кількість вишів роздута, за вашими оцінками?
Я думаю, відсотків на 50, ми це й по собі бачимо. Скажімо, ми не маленький університет. Ковід, а потім широкомасштабне вторгнення зіграли негативну роль проти київських і харківських закладів. Зросла кількість вступників на заході України.
Навіщо потрібне укрупнення університетів?
Насправді, щоб акумулювати ресурси для якісної освіти.
Які проблеми з укрупненням університетів можуть виникнути
Міністр освіти Оксен Лісовий на засіданні Спілки ректорів 13 лютого 2024 року. Останній зліва наш гість, Володимир Бугров, ректор КНУ ім. Шевченка
Як проходить це укрупнення?
Це я не коментую. Але треба зрозуміти, що це шлях, який може бути непростим. Ще два-три роки, і невеличкі університети просто завершать своє існування, тому що не буде фінансів.
Тут треба прораховувати, але має бути чіткий логічний прорахунок по кожному закладу, по кожній області. Тому що одна справа у Харкові, друга, наприклад, у моєму рідному Тернополі. Масштаби різні.
Але Харків фактично щодня обстрілюється, тоді як в Тернополі спокійніше. Візьмемо Ужгород, невеличкий обласний центр. Зараз дуже багато бізнесу релоковано на Закарпаття. Влада Закарпаття це досить непогано використовує. Ну, а релокація бізнесу — це ж податки, робочі місця. Це і про прорахунок потреби кваліфікованих кадрів: якісь профтехучилища, коледжі, спеціальності в університетах.
Тому це не невідворотний процес: укрупнення, перегляд мережі. Головне, це має бути розумно.
Потрібно пояснювати людям, що насправді відбувається. Адже до сьогодні діє система фінансування кількості ставок викладачів від кількості студентів. Якщо кількість студентів залишиться такою, відповідно і кількість ставок викладачів мінімізується чи зменшиться кількість адміністрацій. Це треба казати точно і відверто.
На жаль, розуміння навіть в середовищі викладачів достатньо умовне. У нас в університеті, можливо, є такий плюс, що ми намагаємося якомога частіше зустрічатися і розповідати про це.
Як КНУ ім. Шевченка знаходить гроші на утримання під час війни
Червоний корпус Київського національного університету імені Шевченка – головна будівля вишу
Скільки зараз навчаються студентів в КНУ?
В нас понад 29 тис. тих, хто навчається, 7,5 тис. персоналу, з них 3310 — академічний персонал, це викладачі і дослідники. Всі інші – це адміністративно-господарський, управлінський персонал. Бо, наприклад, до складу університету входить Канівський природний заповідник. Ми єдині, хто має такий об'єкт.
На все це потрібно доволі багато грошей, як їх знаходити в такій системі?
Частину, яка йде на навчання, ми отримуємо від держави. Плюс ми надаємо освіту за контрактом. Є достатньо велика кількість студенток і студентів, за яких платять батьки, бізнес, меценати. В Україні тепер популярні меценатські програми.
Також отримуємо кошти на наукових дослідженнях, як українських, так і міжнародних проєктах, хоча українських і небагато. Минулого року Європейська комісія Erasmus вперше прийняла рішення про виділення коштів для Українського університету як адмінстратора такого проєкту.
Ми шукаємо зараз кошти за кордоном. За минулий рік ми отримали достатньо пристойні кошти, наприклад, від університету Единбурга, там ми допомогли відкрити відділ Ukrainian studies.
Більш-менш вистачає?
Не вистачає, звичайно. Я читав інтерв'ю президентки, яка звільнилася з Гарварда, де коштів в одному університеті більше, ніж у всій українська освіті. Вона каже, що їм бракує, бо сьогодні обладнання, технології – це не дешева справа.
Але ми намагаємося навіть на ремонти, скажімо, не брати в держави, бо грошей немає. Наприклад, Жовтий корпус на бульварі Шевченка нам допомагали ремонтувати посольства Туреччини, Кореї, Японії. А корпус Інституту біології і медицини в нашому виставковому кампусі допомагала відновлювати компанія Biopharma, яку очолює випускник нашого університету. І так багато інших.
Як працюватиме запроваджена грантова система оплати навчання студентів
Про що саме йдеться в законопроєкті №10399, яким планується введення грантової системи оплати?
На сьогодні діє система, коли університетам у бюджеті виділяються певні кошти, далі Міністерство економіки трансформує їх в місця державного замовлення. Далі відповідно до алгоритмів широкого конкурсу виділяються для студентів ці місця.
Зараз пропонується так. Є державне замовлення для виконання функцій держави: наприклад, медики, вчителі, військові, правоохоронні органи, ДСНС. А є державне фінансування освіти, от його хочуть надавати у вигляді грантів за конкурсом.
У нас є певні сумніви, чи це спрацює, ми інформували про це Міністерство освіти і науки. Бачите, є різна собівартість в різних закладах освіти. Одна й та сама посада може бути посадою асистента, професора, доктора наук. Це різниця в зарплаті.
Умовно кажучи, може бути річна собівартість в провінційному університеті 50 тис., скажімо, а в нас – 80 тис. Коли вступники отримають грант на 50 тис., нам треба буде додавати з власних коштів.
Ідея достатньо фундаментальна, але механізм має бути відпрацьований деталізовано, щоб не було втрат якості.
Як війна вплинула на українську вищу освіту
Зруйнований на початку повномасштабного вторгення корпус ХНУ ім. Каразіна. Фото: Університет Каразіна
Наскільки наша загальна система освіти може відповідати на виклики війни?
Широкомасштабна агресія нас відкидає назад. Я через посаду маю трохи їздити за кордон. Наприклад, зараз в нас є інститут психіатрії, у складі університету є факультет психології. Нас перших з України запросили в Британію, у військовий реабілітаційний центр. Там показували всі аспекти реабілітації.
Треба їздити, говорити. У цих країнах спокійно, мирно, вони забувають (про війну. – The Page).
Минулого року в нас була в гостях міністерка освіти і досліджень Німеччини. Ми їй подарували шматок ракети, яка пробила Червоний корпус. 24 лютого вона виступала на другу річницю широкомасштабного вторгнення, показувала цей шматок ракети, як такий символ.
Ви кілька разів за нашу розмову згадували, що кудись поїхали, там якась програма, там ще щось. Чи стало більше таких пропозицій, уваги до України після 2022 року?
Насправді так. Весь березень, квітень я з кабінету в Червоному корпусі майже щодня виходив на онлайн-зв'язок з колегами, директорськими спілками, з видавництвами, з окремими університетами. Підтримка України була шалена. Вона і є, але зараз вона реструктуризувалася.
Спочатку це була гуманітарна допомога, зараз ми більше б'ємося за обладнання, за доступи до ресурсів, тому що досить часто на таких зустрічах за кордоном йдуть обговорення про те, щоб надати стипендії людям, які виїхали.
Наприклад, зараз робимо проєкт, присвячений доступу до інформаційних книжкових ресурсів із бібліотек інших європейських університетів онйлан. Працюємо над тим, щоб ті, хто залишилися, теж мали якийсь мінімальний доступ до інформації, до ресурсів.
Останнім часом німці прониклися. Коли в листопаді міністр освіти Оксен Лісовий, президент НАН Анатолій Загородній були на 30-річчі Україно-німецького науково-технологічного співробітництва, там були всі представники німецьких інституцій, організацій, фондів, академій, які якимось чином задіяні або можуть бути задіяні до допомоги України.
Чому в Україні не працюють за фахом, чи винна освіта (відео)
Все ж проблем багато, грошей стало менше. Як це позначається на складі викладачів? Чи не біжать вони?
Зміни є, звичайно. Приміром, у 2022 році ми зібрали всіх з факультетів, інститутів і говорили про те, що зменшили фінансування, ось забрали бюджет: університет може гарантувати збереження ставок і зарплат до 31 серпня (2022 року), але в новий навчальний рік вхід буде вже новий.
Тоді ми запропонували факультетам та інститутам, самостійно подивившись, виходячи з ситуації, вирішувати, чи пропонувати завершення контракту з кимось. Добровільно, дійсно. Можливо, перейти на частину ставки, щоб зберегти людей. З 3 тис. тоді перейшло на частину ставки близько 2900 людей.
Чи подобається мені це? Ні. Але іншого шляху не було, так, тому що треба влізти в ті гроші, які держава дає. У 2023-му було так само. Тому це постійний щотижневий розрахунок по людях. Кожного разу, готуючись до навчального року, ми ці речі уважно аналізуємо, зустрічаємося і робимо це публічно і прозоро.
Де КНУ ім. Шевченка шукає гроші на утримання
Ми шукаємо наукові проєкти, гранти. Тому що проблема більшою мірою в природничих факультетах і спеціальностях. Ми розуміємо, що там мають бути збережені традиції, школи. Тому ми шукаємо проєкти, які б людям дали додатковий заробіток.
Ми маємо достатньо багато міжнародних, українських проєктів. 29 лютого вийшов наказ міністерства про базове фінансування. На цей рік ми маємо непогане додаткове базове фінансування. Але це тому, що ми дослідницький університет.
У нас найбільша кількість публікацій в Україні не лише серед закладів вищої освіти, а й серед інших установ. Тут дійсно є чим гордитися. У нас є люди, які друкуються в Nature і в Science.