Після війни Україні загрожує демографічна криза: що робити?

головна лікарка клініки репродуктивної медицини «IVMED», докторка медичних наук

У найближчі 10 років ми можемо мати демографічну катастрофу, якої не було в жодній країні світу. І одним з основних викликів після перемоги буде збільшення народжуваності в Україні. Як це зробити, якщо нині багато чоловіків гинуть або втрачають здоров`я на війні?

Мовою статистики про демографію в Україні

Війна призвела до страшних втрат населення. За різними оцінками, з України виїхали від 5 до 7 млн жителів, переважно жінки дітородного віку та діти.

Водночас 2022-й став роком суттєвого падіння народжуваності, і є ризики, що до 2030-го населення України скоротиться щонайменше до 35 млн. Про це заявила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи, академкиня НАН України Елла Лібанова.

«Скажімо, для того, щоб мати просте відновлення поколінь, треба, аби одна жінка за своє життя (усереднено) народила 2,13 – 2,15 дитини. 2021 року ми мали показник 1,1. 2022 року – ще менше. Добре було б, щоб 2023-го ми зупинилися на показнику 0,8», – переконана Лібанова.

Такі показники народжуваності малоймовірні, адже жінки бояться народжувати у воєнний час. Який вихід з цієї складної ситуації? Широка державна програма підтримки лікування безпліддя, як, наприклад, в Ізраілі, може бути одним із способів покращення народжуваності. Ще один із варіантів – це збереження репродуктивних клітин військових. Адже кріоконсервація сперми дає шанс зберегти наш генофонд та стати батьками, навіть коли здається, що все вже втрачено.

Ризики мати безпліддя серед ветеранів ЗСУ

Українські військовослужбовці мають середній вік 30 – 40 років (у цей час найчастіше реалізують репродуктивні плани). Медики наголошують, що ризики мати безпліддя серед ветеранів удвічі більші, ніж у решти громадян. Це пов’язують з травмами, інфекційними захворюваннями, впливом токсичних речовин, перевантаженням.

Під час війни військовослужбовці ЗСУ можуть зіткнутися з фізичним виснаженням, перегрівом/переохолодженням, пораненням, що шкідливо та навіть згубно впливає на їхню репродуктивну систему та здатність у майбутньому зачати дитину.

Тому нині різні клініки задля підтримки фертильного здоров'я (здатності до запліднення) військовослужбовців України пропонують їм безоплатну кріоконсервацію сперми та її зберігання протягом 12 місяців.

Заморожені клітини зберігають у кріосховищі клініки, у спеціальних контейнерах Дьюара з рідким азотом при температурі -196°C у повній безпеці та без втрати своєї життєдайної сили.

Хочу зазначити, що сьогодні українські військові стали частіше приходити на процедуру збереження репродуктивних клітин: у нашій клініці фіксується 5-6 пацієнтів на тиждень. У 2014 році був один такий пацієнт на тиждень.

Демографічна криза в Україні: проблеми у законодавчому полі

Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроєкт № 8011. Він дає можливість на державному рівні закріпити право на забір і подальше використання статевих клітин українськими військовими, якщо ті через поранення, травму або контузію втратили репродуктивну функцію. Зокрема, буде надано право на безкоштовний забір, консервацію та зберігання репродуктивних клітин.

Ця законодавча ініціатива є вкрай важливою задля збереження нації та її генофонду в нинішніх умовах збройної агресії російської федерації проти нашої держави. Однак вона отримала ряд зауважень від Комітетів Верховної Ради. Зокрема, щодо термінології (вводиться нове поняття – посттравматичне материнство/батьківство); необхідності охоплення можливості забору не лише репродуктивних клітин, а і тканин; фінансування вищезазначених заходів, а також вибору закладів охорони здоров’я для забору біологічного матеріалу.

Крім того, залишається невизначеним питання надання медичної допомоги близьким родичам померлих військовослужбовців, чий біологічний матеріал зберігається в клініках допоміжних репродуктивних технологій. Один із законопроектів, що зареєстровано в ВР, пропонує «утилізацію» або знищення такого біоматеріалу. Але, на мій погляд, це не етично, особливо, якщо у такого чоловіка залишилась дружина, що готова народити та виховувати дитину. Тим більше, що зареєстровані законопроєкти декларують своєю метою покращення демографічної ситуації та збереження генофонду України.

Як цю послугу буде оплачувати держава – теж велике питання. Крім того, у законопроєкті не прописана організаційна складова: яким чином держава буде організовувати масову здачу сперми військослужбовців? Хто має їхати у військову частину, давати дозвіл на цю процедуру, де має зберігатися біологічний матеріал тощо? Які гарантії буде давати держава, якщо вона ініціює цей процес? Для розв`язаня цих питань потрібно створювати координаційний центр Міноборони чи МОЗ.

Є і технічні проблеми. Наприклад, з початку війни в Україні був період, коли не було достатньої кількості азоту для зберігання біологічного матеріалу. Які гарантії може надавати держава для його збереження?

Зі своєї сторони, військослужбовці говорять про те, що їм набагато спокійніше йти на війну, знаючи, що завдяки збереженню їхніх репродуктивних клітин кохані жінки зможуть народити дітей: «Померти не страшно, але страшно, коли нікого не залишиш».

Звичайно, від смерті близьких людей буде важко оговтатися, але це дасть сенс українкам продовжувати боротися та жити. А головне – дати життя своїм дітям – майбутньому України.