15 лютого 
відмовився підтримувати російськомовну версію на сайті. Нам дуже хочеться, щоб ЗМІ, що ухвалили таке рішення, ставало більше. Тому ми пішли запитати у міністра культури Олександра Ткаченка, що Мінкульт робить для українізації медійного та культурного простору, як оцінює успішність поступу української у цих та інших сферах та які культурні завдання вважає головними сьогодні. Розмова вийшла великою, тож для вашої зручності ми вирішили поділити її на дві частини. Сьогодні представляємо першу — про українську мову. За кілька днів чекайте на другу частину, про завдання та виклики.
Як Мінкульт пропонує привчати до української мови
Почнімо з головного — навіщо нам відмовлятися від російської?
Збільшення використання української, витіснення з культурної, медійної, побутової сфери російської — це своєрідний щит. Я далекий від думки, що війна почалася через використання російської в Україні, але те, що росія будь-коли може прийти захищати російськомовних, пам’ятники, «велікую рускую культуру» etc — це факт. Ну і російські наративи теж здебільшого звучать російською, тому що більше ми нею послуговуємося, то більше пускаємо їх у своє життя.
Тренд відмови медіа від російської повільно, але набирає обертів. Що ви, як policymaker, можете зробити для його сталості? Чи немає ризику, що, коли закінчиться війна, все повернеться до статусу 23 лютого?
Я думаю, процес «лагідної» українізації вже невідворотний. Та й розпочався він значно раніше, від 2014 року, хоча рік гарячої війни дійсно посилив тренд. Сталості йому нададуть законодавчі зміни, затверджені ще до 24 лютого. Сайти онлайн-ЗМІ, які давно були зобов’язані створити українськомовну версію і послуговуватися нею як головною. Телебачення, яке незабаром має повністю перейти на українську.
Від 1 січня 2023-го 90% контенту на загальнонаціональних каналах має звучати українською, а з 1 січня 2024-го — 100%.
Але набагато важливіше, що ми зараз спостерігаємо ці процеси у побутовому використанні, і тут дійсно можна говорити, що їх спонукала гаряча фаза війни, а також добровільну відмову від російської культурних інституцій, хоча закон їм нічого не забороняє. Яскравий приклад — театр ім. Лесі Українки, який не тільки відмовився бути «русской драмой», а й переклав українською більшу частину репертуару.
Звісно, ми десятками років були двомовними, це не може зникнути за рік. Але міністерство робить усе, аби російську замістила англійська. Погодьтеся, це логічно, якщо врахувати наш вступ до ЄС. Міністерство дійсно очолює цей процес, підготувало законопроєкт, який має збільшити використання англійської у суспільстві. Про механізми зможемо розповісти, щойно документ подадуть на розгляд Верховної Ради.
Медіа, які відмовилися від російської, часто закидають, що вони у такий спосіб віддають російськомовного читача/глядача проросійським ЗМІ.
Коли ми говоримо про людей у росії, Казахстані, Білорусі, російськомовних у європейських та інших країнах, що хочуть знати правду про війну, то для них існує окремий телеканал російською. До речі, наприклад, у країнах Балтії ми зараз бачимо, що вони радше вивчатимуть українську. Це не швидка історія, але тренд є. Щодо українців, то я впевнений, що вони зрозуміють статтю на сайті чи програму на ТБ українською.
Можете навести приклад мовної перебудови суспільства в інших країнах?
Країн із проблемами, схожими на нашу, в Європі не так і багато. Навіть там, де конфедерації і використовують кілька мов, одна з них так системно знищувалася.
Звісно, це відбулося не саме по собі, там розробили програму, що втілювалася і втілюється.
У вас є така програма?
Так, у нас є і стимулювальні, й обмежувальні інструменти. Стимулювальні — це гранти для українськомовних продуктів, освітні програми (наприклад, у 2022 році запустили безліч курсів для вивчення української). Обмежувальні — це, ми вже згадували, обов’язкова стартова українською в онлайн-медіа, заборона російської на телебаченні. Тішить те, що багато процесів відбуваються самі, без нашого втручання. Ми не говорили не робити театральні вистави російською чи не співати російською. Але зараз ви не побачите російськомовних вистав і не почуєте пісень російською від наших артистів. Причини прискореної українізації трагічні, але ця війна дала такі стимули переходити на українську, які не дасть жодна міністерська програма.
Олександр Ткаченко: «Тішить те, що багато процесів в українізації відбуваються самі, без нашого втручання»
Це все тішить, але як людина з медіаринку я точно знаю, що аудиторія російськомовних версій онлайн-ЗМІ досі перевищує аудиторію української версії. Власне, тому найбільші ЗМІ і тримаються за свою російську версію. Та й для нас це рішення не було безболісним, ми знаємо, що втратимо велику частину читачів, на жаль. І що з цим робити?
Споживання новин російською дійсно проблема. Причому я більшу проблему бачу навіть не у росверсіях великих ЗМІ, а у тисячах Телеграм-каналів, які ведуть здебільшого російською, де жодним чином не верифікують контент і які зараз є серйозною загрозою нашій інформаційній безпеці.
Щодо того, як привчити читати українську версію сайту замість російської, то, мені здається, що найцікавіші, найексклюзивніші матеріали не мають перекладатися. Ми ж не думаємо, що в Україні є хтось такий, хто не зрозуміє текст українською? Так врешті всі звикнуть до того, що все найцікавіше тільки українською.
Про що міністерство культури України домовляється з Google, Netflix, Spotify
Що робити з російськомовним пошуком у Google?
Тут є два підходи. Перший — суто технічний. Так, ми теж помітили, що обсяг російськомовної видачі, навіть при українськомовних запитах, значно перевищує українську. Ми почали говорити про це з Google ще влітку 2022 року, вказали їм на проблему, і зараз ситуація змінюється на краще. Так, за українським запитом досі можна отримати контент російською, бо кількість російських сторінок значною мірою перевищує кількість українських. Але в технічному плані — ми працюємо з проблемою, і вона буде вирішена.
Але ж основне питання не в тому, яка видача, а в тому, чому люди продовжують шукати інформацію російською. Знаєте, в Ірландії перші результати перебудови суспільства з’явилися за 20 років впровадження програми відновлення мови. Див не буває. Але я впевнений, що чим більше лідерів громадської думки, артистів, культурних діячів послуговуватиметься українською, фільми будуть українською, то більше вона вкорінюватиметься саме у побуті, а пошук — це ж відображення мови побуту.
До речі, про фільми. Обов’язкове дублювання українською у кінотеатрах у нас давно, але зараз українці здебільшого дивляться кіно на платформах, причому міжнародних. Музики це теж стосується.
Саме тому ми давно в діалозі з Netflix, Spotify, і зверніть увагу, на скільки збільшилася кількість продуктів, перекладених українською, на першому, і українського контенту на другому.
Слушно, справді збільшилася. А що з перекладом інтерфейсів програм? Бо у них поки що переважно англійська та російська.
Це питання скоріше не до нас, а радше до Мінцифри. Ми досить тісно спілкуємося, майже вся комунікація з digital-гігантами відбувається разом з ними, але переклад інтерфейсів програмних продуктів — їхня частина.
Скільки триватиме перебудова патернів поведінки? Коли українська стане першою мовою у спілкуванні?
Моєму синові сім років. Ми вдома говоримо тільки українською, але коли він повертається з прогулянки з друзями, часто переходить на російську. Але знаєте що? Він говорить нею з акцентом. Для нього основна мова — українська. Російська є, але вона друга. Для мене в його роки було геть навпаки.
Тому я не переймаюся через те, чи буде наступне покоління спілкуватися українською. Буде обов’язково.
Тут величезна роль освіти, звісно, але ми, як Мінкульт, робимо все, аби російськомовне середовище заміщувалося англомовним. Я впевнений, що років за десять це точно спрацює.
