Facebook Pixel

«Паливо розкуповується без огляду на цінники, це особливий товар» – Олександр Сіренко

Олександр Сіренко

Олександр Сіренко

Скасування регулювання цін на паливному ринку було помилкою уряду. Після цього кроку ситуація на АЗС не покращилася, але зростання цін на пальне вдарило по кінцевих споживачах і економіці країни. Помилку потрібно терміново виправити, вважає аналітик консалтингової компанії «НАФТОРИНОК» Олександр Сіренко. В інтерв'ю The Page він обґрунтував свою позицію.

Напередодні нашої розмови НБУ у 2,5 раза збільшив облікову ставку. Очікується, що через це подорожчають кредити. Це може вплинути на паливний ринок?

– За моїми оцінками, значна частина ринку працює на позикових коштах. Тому в умовах серйозних криз багато хто закривається, оскільки не може повернути кредити. Нинішня така криза в історії сучасної України є вже третьою. Перша була у 2008 році, друга – у 2014-му. На цьому тлі пандемію коронавірусу ми пройшли вдало – відходів із ринку майже не було.

Як би ви охарактеризували сьогоднішній стан роздрібного паливного ринку?

– Ситуації, що склалася на ринку у квітні – травні, не можна було допускати. Криза на ринку палива, зростання цін неминуче вплине – і вже впливає – на всю економіку.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!

Звісно, криза має об'єктивні причини: втрата внутрішнього виробника палива, руйнування наявних каналів імпортно-експортних постачань.

Зараз увесь імпорт пального йде з території п'яти європейських країн, що межують з Україною. Воно або там виробляється, або наші трейдери використовують їхню інфраструктуру для доставляння палива з більш далеких країн.

Підписуйтесь на нас в Google News!

Внутрішній ринок палива в Україні зараз практично повністю працює з коліс. Про створення якихось запасів пального трейдерами поки що не йдеться.

У скасуванні держрегулювання цін на пальне багато хто бачить плюси. Якщо не в самому цьому рішенні, а в тому, як ринок зараз працює (зі скасуванням акцизу, зниженим ПДВ), що, на вашу думку, можна було б зробити інакше?

– Я вважаю, що скасування держрегулювання було неправильним рішенням. Його метою було заявлено подолання кризи на роздрібному ринку – прибрати черги із заправок. Але триває вже третій тиждень після скасування, а черги на АЗС не зменшуються. Те, що в Мукачеві та Ужгороді з'явилося пальне (нам про це повідомили телеканали), не дає підстав стверджувати, що зміни відбулися по всій країні.

Держрегулювання стримувало зростання роздрібних цін в операторів, які могли привозити паливо з інших країн. Таких трейдерів – приблизно три десятки. Їм належать майже 70% АЗС, що зараз працюють.

До війни в Україні було майже 8 тисяч АЗС. На мій погляд, це неправильно — їх має бути втричі менше в такій небагатій країні, як Україна.

Майже рік за умов держрегулювання ринок працював нормально. У квітні відбулося зростання оптових цін на пальне. Одночасно я помітив, що в ЗМІ та соцмережах почали з'являтися меседжі — мовляв, якщо не скасувати держрегулювання, то будуть порожні заправки. І вже в третій декаді квітня з'явилися черги на АЗС. За пальним кинулися всі, навіть ті, хто не має машин. Такий попит швидко «висушив» запаси палива на АЗС, крім критичних обсягів, які не можна знижувати (для «швидких», рятувальників, військових).

Власники авто «пропилососили» всі заправки — навіть ті, куди в мирний час боялись заїжджати. Паніка висмоктала всі залишки та все, що горить. Оператори АЗС, які не можуть/не вміють самостійно імпортувати, посилили попит на внутрішньому оптовому ринку, де за наявність ресурсу довелося конкурувати з перевізниками та аграріями. У дрібному опті розпочалася друга хвиля зростання цін — вони перевищили 50 грн за літр. Будь-яке пальне на всіх АЗС швидко розкуповувалося. Почався ажіотаж.

Невеликі АЗС відкрито почали порушувати цінові обмеження. Мережеві АЗС не могли собі цього дозволити, тому вони спочатку лобіювали зміну формули – Кабмін у березні — квітні двічі врахував нові витрати імпортерів. А вже в травні, під тиском трейдерів, що входили до антикризового штабу з пального, та накрученого телеграм-каналами суспільства уряд зупинив регулювання роздрібних цін. Щоправда, була умова, що бензин не буде дорожче за 52 грн/л, а ДП – 58 грн/л. Хто й у який спосіб це порахував – «військова таємниця», але в наступні три дні половина АЗС в Україні додали до літра пального 14 грн.

Нагадаю: формулу розрахунку ціни тоді вже було скориговано, у ній було враховано подорожчання логістики та щораз більші премії іноземних трейдерів. «Вільний» стратегічний ринок у травні й далі купував дизпальне по 35 грн за літр (якщо ти невдало купив, то по 40 грн на кордоні України) і продавав в опті по 60 – 70 грн, а на АЗС – з благословення уряду – по 58 грн. Нагадаю: остання регульована ціна була 42 – 44 грн/л, що на початку травня давало змогу отримувати звичайні 10 – 15% прибутку.

Зрозуміло, перекіс оптових і роздрібних цін штовхає більше продавати нафтопродуктів оптом – або тій частині дрібних власників АЗС, що намагаються втриматися, або аграріям. За цінами травня продаж одного бензовозу через пістолет на заправці давав імпортеру прибуток у пів мільйона гривень, а оптом можна було виручити до одного мільйона.

І от щоб зрівняти прибутковість в опті (на мій погляд, абсолютно невиправдану, я й досі вважаю, що оптова ціна вище за 50 грн/л – це мародерство) і роздробі, почали проштовхувати ідею відмови від регулювання цін із лозунгами про подолання черг.

Зазначалося, що висока ціна знизить попит, але поки що цього й досі немає — паливо розкуповується без огляду на цінники, це особливий товар. Максимальна ціна ДП 58 грн, про яку говорила віцепрем'єрка Юлія Свириденко, нікого не стримує від поїздки на АЗС. Але вона однаково менша за оптову, яка часом перевищує 60 грн.

Роздрібний ринок палива зараз складається із чотирьох частин:

  • АЗС, що зараз не працюють;
  • ті, що продають бензин по 55 грн і ДП по 58 грн — їх найбільше, це мережеві заправки;
  • саме стільки АЗС торгують і з невеликим дисконтом — відповідно по 50 та 55 грн/л;
  • регіональні представники, що продають пальне по 60 – 80 грн. Це АЗС, які хочуть працювати, але не можуть самі імпортувати паливо і купують оптом на внутрішньому ринку.

Кабмін на початку травня припинив держрегулювання. Але це рішення не вплинуло на ситуацію на АЗС. Якщо імпортер раніше заробляв 4–6 грн на літрі, а зараз 20, то бензовоз швидше не поїде. Зараз нам вкладають у вуха, що зупинення регуляції збільшило кількість імпортерів і пального дедалі більшає. Це чистої води маніпуляція: за порівняно дешевим імпортним ресурсом просто поїхали аграрії та інші закупівельники, бо економіці підприємств неможливо витримати ціну 70 грн/л на внутрішньому ринку!

Якщо коротко, уряд, який має захищати споживача – водіїв і покупців пального для власних потреб, – підіграв трейдерам, які навіть не виробники, а посередники. Держава фактично скасувала левову частину податків на нафтопродукти, відмовилася від грошей із ринку пального в бюджет і своїми руками переклала кошти до кишені продавців. Це абсолютний програш влади.

Так, обсяги імпорту зараз зростають, але це паливо значною мірою було законтрактовано ще у квітні. У травні трейдери сукупно привезли приблизно половину обсягу мирного часу, але й споживання нині менше. І цей обсяг уже вдвічі більший за показники квітня! Ми бачимо позитивну динаміку кожного тижня за всіма видами пального. Особливо за скрапленим газом, де вже мав би бути баланс, але попит на нього здебільшого спровокований недостатньою кількістю пропозицій бензину. У зростанні імпорту немає заслуги зупинення регулювання роздрібних цін — це обман. Уряду потрібно було просто почекати й не поспішати зі скасуванням регулювання цін.

Вважаю, що під час війни не можна було відмовлятися від регулювання такого критично важливого ринку, як паливний.

Мою тезу побічно підтверджує те, що в країні з'являються нові заправки. Отже, пальне все-таки є? І причина черг була не в держрегулюванні?

До того ж ми нещодавно підрахували, що зараз за кордон за пальним можуть їздити приблизно 660 бензовозів і вдвічі менше газовозів – це той автотранспорт, який трейдери підготували технічно та оформили документально, щоб він міг їздити у Європі. От саме в цьому сегменті, зокрема, і криється причина черг – цієї кількості було недостатньо (у квітні було вдвічі — втричі менше). Пальне не встигали привозити на заправки до початку комендантської години. У червні ситуація вирівнюється: усе більше бензовозів і газовозів, які можуть перетинати кордон, і тих, що розвозять пальне всередині країни, оптовики та кінцеві споживачі замовили, проплатили та вже отримують тягачі та бочки – складники бензовозу/газовозу. Повторюю: регулювання цін жодного стосунку до цього не має.

Але цим самим наші трейдери зробили собі постріл у ногу. Наведу приклад: щоб купити й привезти пальне з тієї самої Польщі, потрібно оплатити щонайменше три складники ціни до кордону: котирування, базова вартість, що змінюється залежно від кон’юнктури світового та європейського ринку (з початку війни це плюс 25–30%), премію трейдера, який знайшов для українських покупців це пальне, та логістику (танкери, баржі, перевалку, залізницю, термінали зберігання – у кожного постачання свій маршрут і видатки). Що ми помітили: після зупинення регуляції цін наші іноземні партнери оцінили прибутки з постачання вже на нашій території (нагадаю, це 35 та 58, і 35 та 70 грн/л, або відповідно приблизно $800 — 1400/т) і стали підвищувати свою націнку. Якщо раніше трейдер отримував $10–20 на тонні, то в травні було і 200, і 225, а зараз йдеться вже про 290.

Те саме відбувається й на ринку автоперевезень. Якщо раніше бензовоз/газовоз їздив у рейс за 1 тис. євро, то зараз власники транспорту за той самий маршрут виставляють 3 — 4 тис. євро.

Що маємо в підсумку: за поточними даними Platts чи Argus – ці агенції фіксують угоди продажу великих партій нафтопродуктів без податків (котирування), – тонна пального в Роттердамі коштує $1200. За даними нашої місцевої компанії «НАФТОРИНОК», кінцева вартість тонни того самого пального без ПДВ (акцизи скасовано) на АЗС становить $2250, а в опті – $2700.

У підсумку за весь цей безлад, «розтягнуті шлунки» сплачує український водій, або кінцевий споживач товарів і послуг. Ми самі створили цей перекіс на ринку, і я сподіваюся, що червень – останній місяць, коли ми це бачитимемо.

Під час війни Україна втратила потужності для легального промислового виробництва бензину та ДП. На вашу думку, постачання палива з міні-НПЗ зараз зросли проти мирного часу?

– Я не хотів би коментувати цю тему. Важко оцінити зміни, але скажу, що ставлення до внутрішнього виробника в Україні за час війни кардинально змінилося. Не помилюся, якщо закликаю забезпечити 100% підтримку їхніх потреб на державному рівні.

Внутрішнє виробництво автогазу дуже постраждало через війну?

– Звісно. Наразі на окупованих територіях частково опинилися і заводи, і видобуток нафти та газу. Але внутрішнє виробництво й до війни не домінувало на ринку.

З початком вторгнення ми втратили основні канали імпорту автогазу: РФ, РБ і море. Але за три місяці було напрацьовано нові маршрути, і сьогодні імпорт LPG показує найбільшу динаміку, як порівняти з іншими видами пального, особливо автотранспортом.

Проте на ринку газу майже ті самі цінові проблеми. У середньому ціна газу на кордоні з Україною зараз 25 грн за літр, найдорожчі постачання в травні, що ми зафіксували, – 33 грн/л. На АЗС ви бачите самі – діапазон від 34 до 44 грн, відсотків 80 ринку продають по 40 грн.

В опті вхідна ціна 45–46 тис. грн за тонну на кордоні та приблизно 70-80 тис. – усередині країни, зокрема газ внутрішнього виробника. Зрозуміло, що імпортери зацікавлені, щоб така ситуація була якнайдовше — націнки рекордні, і вони тягнуть догори інші послуги, до прикладу, перевезення газу.

У Європі автогаз зараз легше купити, ніж бензин чи ДП?

– Приблизно та сама історія. Європа, крім власного виробництва, раніше «сиділа» на російському, казахському та білоруському пропан-бутані. Через зростання українського попиту виник певний дефіцит. Із введенням ембарго на постачання з РФ дефіцит посилиться. Поляки з кінця травня вже відмовилися від купівлі російського LPG — для українських трейдерів це має стати тривожним сигналом.

Держпродспоживслужба, Антимонопольний комітет – вони, на вашу думку, ефективно розв'язують завдання контролю на паливному ринку?

– Якщо стоїть завдання з'ясувати справжні причини кризи на ринку, то держава для цього має всі можливості. Схема проста: порівняти вхідні та вихідні ціни в групі компаній. Я не розумію, чому це не робиться. Контролери знаходять якісь заправочки, що завищують ціни або не приймають картки. Соцмережі наповнюються повідомленнями про виявлених паливних «мародерів». А в мене думка про мародерство виникає тоді, коли імпортер палива зараз виставляє аграрію оптовий прайс із ціною 65 – 70 грн за літр.

Коментарі

Всі новини