Що відбувається з пивом в Україні? Фото: pexels.com
Треба подивитися правді в очі: якість пива, що нині пропонується в торговельних мережах, стрімко падає туди, де вже ніхто не захоче те пиво купувати. Від цього виграють виробники солодких слабоалкогольних газованих напоїв. Що ж сталося?
Ситуація з пивом у Києві перед великою війною
Почну з початку. Приблизно в середині 2021 року пивний ринок Києва починає стрімко розвиватися. Вже з першої половини 2020-го вся столиця обставлена магазинами розливного пива – такого немає ніде в Євросоюзі чи США. Там пиво купують у скляних пляшках чи банках, в той час як ледь не 50% українського пива заливається в пластикові пляшки. До речі, пластикова пляшка – далеко не найкращий спосіб зберігати пиво, скло тут працює набагато краще.
«ПивМаг», «Море Пива», «Beer Market» – це лише частина цього пивного ринку. Коли я, працюючи бізнес-редактором, попросив журналістку написати про це статтю, вона сказала, що ринок настільки тіньовий, що писати нічого. Та й керівництво було не в захваті від моєї ідеї писати про пивний ринок Києва – натомість попросили написати статтю про ринок вина. Керівники тоді пояснили, що «пиво – це пролетарський напій, а буржуазія вбирає себе вином».
Тоді ж, у 2021-му в Києві з'являється пиво зі східної України. Ми, столичні мешканці, добре пам'ятаємо донецьке пиво «Сармат», котре поважали та вживали до обіду (хто не за кермом) чи вечері зі смаженої картоплі та карася або коропа. Тепер же нам із Лисичанська почали возити пиво сорту «Душа Пивовара». Солодкувате пиво з міцністю понад 5% – спершу майже всі його полюбили. Я теж. За три місяці солодкий присмак особисто мені трохи приївся, тому я повернувся до класичних лагерів – волинських, тернопільських, київських.
З початком продуктової блокади Києва в лютому 2022-го ситуація розвивалася наступним чином. Чомусь пива сорту «Душа Пивовара» опинилося в місті дуже багато, а от інших постачань було мало. Тому ти міг замовити в магазині розливного пива будь-що, а з крану тобі все одно наливали «Душу Пивовара» і просили не скаржитися, бо ситуація така. Згодом вже й якість цього пива почала знижуватися. Цікаво було стежити, як відбувалися постачання цього пива з Лисичанська в Київ – присутність «Душі Пивовара» в Києві говорила про те, що комерційне виробництво в Лисичанську ще живе. Ми раділи.
Пиво стало однакове на смак
Щось схоже відбувається і зараз. Яке пиво не купи – «Чайка Дніпровська», «Бердичівське», «Львівське», «Чернігівське», «Славутич», «Опілля» – воно все на один смак. Солодкий смак, жодної гіркоти, котру повинен мати справжній лагер. Звісно, солодке пиво вже п'ється без справжнього задоволення. Моя версія така: пивні виробники з метою економії коштів почали замінювати традиційні складові частини пива (солод, хміль) його хімічними аналогами, а ті синтезовані на основі цукру та мають солодкий присмак. І от кошти броварі зекономили, а ціна на пиво при цьому або лишилася попередньою, або зросла. Несправедливо.
Я сам вів блог про пиво, брав участь у фестивалях крафтового пива в Україні та США і люблю цей напій. Але свій пивний блог я поставив на паузу, бо робити огляди пива з метою його посварити я не хочу, а радити таке пиво читачам та читачкам теж не можу.
Власне, тут могла би втрутитися Державна служба із захисту прав споживачів. Втрутитися і проаналізувати хімічний зміст того пива, котре продається в українських торговельних мережах. Тоді ми би всі побачили, що відбувається насправді. Припускаю, що не лише з пивом, але й з іншими напоями – приблизно така сама ситуація. «Нектари» перемагають натуральні соки, а напій «Shake» салатового кольору – горілчану настоянку на горобині.
Згадаймо просту біологічну істину: ми – це те, що ми їмо та п'ємо. Наше тіло складається з того, що ми споживаємо в їжу. Тому якщо ми тягнемо до рота різний непотріб, то і зовнішність наша псується – виростає живіт, випадає волосся, лущиться шкіра, чешуться кінцівки. Так що давайте дбати про якість харчових продуктів у торговельних мережах, щоб нам не стати жертвами біологічного пост-апокаліпсису.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора