І вирішили люди міські скинути тирана-узурпатора, і вирішили вони ж вибрати даму на місце вакантне, на місце, що звільнилося, і махали люди прапорами різними, і мріяли люди про свободу, про рівність і братерство, і плуталися люди в програмах виборчих, і вірили люди в майбутнє світле, але невизначене.
- Усе б нічого... Але в Білорусі ніколи не було опозиції. Те, що можна було назвати опозицією, уже давно втратило зв'язок з електоратом. Хтось за кордоном, хтось по тюрмах, а кого давно вже немає.
- Усе б нічого... Але те, що було «пред'явлено» як альтернатива, усе без винятку мало явні й очевидні джерела фінансування. Точніше сказати, одне джерело.
- Усе б нічого... Але двоє із трьох кандидатів встигли попрацювати якщо не безпосередньо на ОГ, то дуже близько до тіла. Назвати їх опозиціонерами у нашому українському розумінні язик не повертається.
- Усе б нічого... Але в Білорусі завжди перемагатиме теза «головне, щоб не було війни» і «краще гарантоване звичне болото сьогодні, ніж обіцянки світлого завтра, яке може й не настати». У Білорусі залишаться площі Леніна, вулиці Фрунзе та Дзержинського, бо «не варто чіпати історію» і бо «більше нічим зайнятися, як пам'ятники руйнувати та вулиці перейменовувати?»
- Усе б нічого... Але Білорусі в основі своїй не вдалося зберегти національну ідею, на відміну від України — усі кандидати, як один, одна, одні, за мир і дружбу.
- Усе б нічого... Але на вулиці вийшло місто — молоді люди та середній клас, який мовчав, коли ОГ прийшов до влади, змінив конституцію, скасував символіку, ввів у країні жорстку вертикаль і усе замкнув на себе. Де ви раніше були? Чому сьогодні, чому зараз?
- Усе б нічого... Але фейсбучно-інстаграмний бунт не має чітко визначеної мети. Пардон, Тіхановську в президенти? А далі що? «Ми світ увесь перевернемо»? А що потім? З ким і проти кого товаришуватиме мадам-філолог?
- Усе б нічого... Але ОГ показали, що за відносно невеликі ресурси йому можуть зробити боляче. І дали зрозуміти: якщо підкинути ще (так би мовити, підтримати молоду білоруську демократію), то крісло під ним задимиться. «Тож робіть, шановний ОГ, висновки», — сказали йому в столиці сусідньої держави.
- Усе б нічого... Але завтра-післязавтра на вулицях не залишиться мітингувальників-учасників протесту, народ розійдеться по домівках, бо голосування голосуванням, а зарплату отримувати треба і в понеділок на роботу, а там і вересень — школи, виші запрацюють (карантин у Білорусі досить адаптивний). Не буде барикад, шин і мітингів, не буде «міліції з народом» і «армії, покликаної захищати народ».
Disclaimer. Про себе.
Місце народження — Пінськ.
Перша освіта — Мінський державний педагогічний інститут іноземних мов, факультет перекладачів.
Членом партії ніколи не був.
За ОГ ніколи не голосував.
Хотілося б написати, що вірю у Білорусь, але не буду — віра закінчилася 1994 року.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора