Коли на Leopolis Jazz Fest цього року я зустрів підприємця Василя Хмельницького, то запитав його, чи заробив він на Форумі розвитку малого і середнього бізнесу.
Це захід, який проходив у Києві буквально пару тижнів тому. Проводив його Київський міжнародний економічний форум Василя Хмельницького. Десятки виступаючих, серед яких були дуже яскраві спікери. Паралельно йшли кілька сесій, цікава технологія, яка створювала видимість того, що Хмельницький спілкується на сцені сам з собою (він спілкувався зі своєю проекцією). Загалом, все це привернуло увогу тисячі слухачів, які купили квитки на форум.
З‘ясувалося, що захід не окупив себе — тобто Хмельницький насправді доклав гроші для того, щоб його провести.
Все це гарна ілюстрація того, що відбувається в країні. У людей прокидається неймовірний інтерес до всього, що пов’язано з власною справою. Кількість заходів для дрібного і середнього бізнесу зашкалює. Тренінги, прокачування, виступ підприємців з першої сотні… Василь Хмельницький, Євген Черняк, Владислав Чечоткін збирають повні зали. Люди приходять натовпами. Хоча нерідко все проводиться на гроші великого бізнесмена зі старої когорти. Або за його участі.
Що ж ми отримаємо наприкінці завдяки цьому?
З одного боку, в Україні мало підприємців. Частка малого бізнесу у ВВП становить усього лише 16%. І розквіт культури інтрапренерства, який ми бачимо сьогодні, може вирішити цю проблему, створивши, нарешті цілий клас нових бізнесменів, збільшивши ВВП і дозволивши створити робочі місця.
З іншого боку, старий бізнес не приніс багато щастя ні країні, ні самим топовим підприємцям. На тому ж Форумі розвитку малого та середнього бізнесу я з цікавістю поспілкувався з головою однієї HR-компанії, який сказав наступне: «Купа бізнесменів топ-рівня в постійній депресії. Із топ-100 найбагатших людей країни я не знаю жодного щасливого. Недовіра, жадібність, підозрілість, страх. Це їхні головні почуття в житті». Старі бізнесмени, які навчають молодих, не можуть бути щасливими через ті умови та культуру ведення бізнесу, які створені в країні.
Побудова бізнесу в Україні – це квиток на війну. Це необхідність постійно боротися з державою, конкурентами, шахраями, злодіями і взагалі всім світом, щоб вижити. Зусилля, яких докладаєш у цьому випадку, майже ніколи не варті того, що ти придбаєш.
Зрештою, ми можемо отримати багато корисних для економіки інтрапренерів, які будуть сприяти зростанню ВВП. Це з одного боку.
І безліч нещасливих, підозрілих людей, у яких оселився страх, — з іншого боку.
Змінити ситуацію можна буде тільки в один спосіб — якщо самі умови того, як ведеться бізнес, будуть змінені.