У Львові 9 травня зібралися представники 39 держав, щоб оголосити про згоду створити Спеціальний трибунал для розслідування злочину агресії проти України. Мета трибуналу — покарати рф та її керівництво за воєнні злочини. Це не перший випадок, коли заради справедливості залучають міжнародні інстанції. 
зібрав історичні дані про низку інших процесів, що трапилися після Другої світової.
Міжнародний трибунал для колишньої Югославії
25 травня 1993 Рада Безпеки ООН за ініціативою Франції створила Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здійснені на території колишньої Югославії з 1991 року. Цей суд розглядав справи до 31 грудня 2017 року.
Трибунал розглядав тяжкі порушення міжнародного гуманітарного права, як-от умисне вбивство, тортури, незаконне депортування і захоплення заручників. Крім того, передбачено судове переслідування за застосування отруйних речовин, безглузде руйнування міст або сіл, історичних пам'ятників.
У штаті трибуналу було близько 1200 співробітників з 77 країн. Максимальне покарання, яке міг винести трибунал — довічне ув'язнення. Судом не приймалися посилання на «виконання обов'язків» або «підпорядкування наказам». Слід зазначити, що суд не міг початися без обвинуваченого.
Перший вирок трибуналу був винесений 29 листопада 1996 року. До 10 років в'язниці був засуджений боснійський хорват Дражен Едемович, визнаний винним в злочинах проти людства і в порушеннях законів та звичаїв війни. 5 березня 1998 року Едемовичу скоротили термін ув'язнення до п'яти років. 26 серпня 1998 року його передано Норвегії, в серпні 2000 року звільнено.
Колишній президент Югославії на трибуналі у Гаазі. Джерело: Deutsche welle
Останньою гучною справою трибуналу став вирок колишньому командувачеві сил боснійських хорватів Слободанові Праляку. Трибунал визнав його винним у воєнних злочинах і засудив до 20 років в'язниці. Підсудний заявив, що відкидає рішення суду, і випив смертельну отруту.
Суд доволі довго не міг дістатися до колишнього президента Югославії. Проблема була саме в арешті Слободана Мілошевича. Він опинився у кайданах лише у січні 2001 року, причому за корупцію в рідній країні. А у суді в Гаазі Мілошевич представ лише 12 квітня 2002-го. Його звинуватили у воєнних злочинах в Косово, Боснії та Герцеговині та Хорватії. Експрезидент помер у камері 11 березня 2006 року від серцевого нападу.
За час роботи Міжнародного кримінального трибуналу у справах колишньої Югославії були висунуті звинувачення щодо 161 особи, 90 з них засуджені. Розгляди тривали понад двадцять років, за час судових процесів допитали близько 5 тис. людей.
Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне
Цей суд був створений урядом Сьєрра-Леоне разом з ООН. Це стало відповіддю на події громадянської війни у 1991-2002 роках. Конфлікт мав всі ознаки злочинів проти людяності та воєнних злочинів.
Під час війни загинуло понад 120 тис. людей, більше ніж 2 млн були змушені залишити свої домівки. Найпоширенішими злочинами були насильство на сексуальній та гендерній основі, масові вбивства, ампутації кінцівок та інших частин тіла, а також вербування дітей до армій сторін, що воюють.
Суд виніс вироки 16 особам. За ґратами опинилися три колишні лідери Революційної ради збройних сил, двоє членів Сил цивільної оборони й три колишні керівники Об’єднаного революційного фронту. Троє осіб були виправдані, ще троє померли під час процесу. Один обвинувачений, Джонні Пол Корома, втік і не був знайдений.
У Сьєрра-Леоне громадянська війна унесла понад 120 тис людей. Джерело: AFP
Особливої уваги заслуговує колишній президент Ліберії Чарльз Тейлор. Він залишив президентське крісло у 2003 році та попросив прихистку в Нігерії. Але у 2006 році його вирішили екстрадувати у Ліберію. Тейлор намагався зникнути, але був затриманий на кордоні з Камеруном, тоді ж його передали до суду.
Тейлора судили як співучасника, пособника, підбурювача та безпосереднього виконавця воєнних злочинів, злочинів проти людяності та інших порушень міжнародного гуманітарного права. Він отримав 50 років ув’язнення. Так цей чоловік став першим колишнім головою африканської держави, засудженим міжнародним судом за злочини міжнародного гуманітарного права.
Надзвичайні палати в судах Камбоджі
Цей трибунал також був створений у 2001 році угодою між ООН та державою-членом за ініціативою уряду Камбоджі. Суд мав розглядати злочини червоних кхмерів у 1975-1979 роках.
У 1975 році Пол Пот захопив столицю Камбоджі Пномпень та встановив диктатуру, яку називають однією з найжорстокіших у ХХ столітті. До 1979 року через геноцид у країні загинуло за різними оцінками, від 1,5 до 3 млн жителів країни, яка тоді мала назву Демократична Кампучія, хоча влада позиціонувала себе комуністами.
Сам Пол Пот загинув ще у 1998 році, але суду уникла не вся верхівка тодішньої влади. Канг Кек Ієу, більш відомий під псевдонімом Дуч, був засуджений до 30 років ув'язнення у 2012 році за злочини проти людяності. Він помер у 2020 році.
Наслідки геноциду у Камбоджі
Головні лейтенанти Пол Пота, Кхієу Самфан і Нуон Чеа були визнані винними в геноциді і засуджені до довічного ув'язнення у 2018 році. Колишній міністр закордонних справ Ієнг Сарі помер до вироку суду. На лаві підсудних була й жінка — Ієнг Тіріт, її вважали однією з найвпливовіших осіб диктатури червоних кхмер. Але вона не була засуджена через хворобу Альцгеймера і у 2015 році померла.
Суд припинив розглядати справи у 2022 році.
Міжнародний трибунал по Руанді
Цей суд став відповіддю на геноцид, що тривав в країні протягом 1994 року. За сто днів війни було вбито за різними оцінками від 800 тис. до 1 млн людей, 90% з яких складали представники народу тутсі.
Цей суд зібрали швидко, він почав працювати в Танзанії вже у листопаді 1994 року. Серед підслідних — організатори та натхненники масового знищення громадян Руанди. Зокрема був ухвалений вирок довічного ув'язнення колишньому прем'єр-міністру Жану Камбанді за злочини проти людства.
У грудні 1999-го засуджений до довічного ув'язнення Джордж Рутаганде, який очолював так зване «молодіжне крило» правлячої тоді партії «Республіканський національний рух за розвиток демократії»). Крім нього ще декілька людей з тодішньої політичної верхівки були засуджені довічно.
Потік біженців із Руанди. Джерело: УНІАН
Однак, робота цього трибуналу в Руанді сприймається неоднозначно, бо розгляди тривають дуже довго, а злочинці оминають смертної кари. В країні створені окремі суди для тих, хто не потрапив під юрисдикцію міжнародного трибуналу, і ці місцеві органи ухвалили не менше 100 смертних вироків.
Міжнародний трибунал по Раунді існував до 2015 року і за фактом був відділком суду по колишній Югославії. По справі проходили 93 обвинувачених, 12 з яких були виправдані.
