Хмельницький
Василь

Василь Хмельницький народився 10 вересня 1966 року в райцентрі Баянаул Павлодарської області, Казахстан. Там батьки піднімали цілину. Коли Василю виповнилося два роки, родина повернулася на батьківщину.

«Батько був «простим шахтарем», мати – маляром», – розповідав Хмельницький. Про маму, яка живе на київському Подолі, часто пише у соцмережах.

1984 рік – у м. Ватутіне (у 2024 місто перейменували на Багачеве) Черкаської області відучився на слюсаря-зварювальника в місцевому СПТУ.

У 2002-му – у Києві закінчив юридичний факультет університету ім. Шевченка.

Служив в Архангельську в ракетних військах. У 1986 році переїхав у Ленінград. Працював зварювальником, вантажником, фарбував портові крани. За три роки купив квартиру та «Жигулі».

«Друга робота була більш прибутковою. Тоді тільки-но з'явилися кооперативи, і я почав працювати в робочій бригаді. Податків на будівельну діяльність не було, ми непогано заробляли. За два роки я виріс з робітника до виконроба, почав збирати бригади працівників зі свого ж гуртожитку і шукати замовлення. За три роки накопичив близько $100 тис.», — згадував Хмельницький.

Згодом він ремонтував нафтові свердловини у Сургуті, з ним розраховувалися нафтою: «Ми отримували 50% від різниці між видобутком до ремонту і після. Через п'ять років після приїзду у Санкт-Петербург у мене на рахунку було понад $200 тисяч. Для 1990-х це чимала сума і хороший стартовий капітал для входження у великий бізнес».

У 1991-1992 роках – завідувач інформаційно-аналітичного відділу радянсько-американського СП «Орімі-Вуд» (Ленінград). Сфера діяльності підприємства: виробництво та експорт пиломатеріалів.

Власником «Орімі» був російський бізнесмен Дмитро Варварін. У 2000-му його посеред вулиці вбили пострілом у голову. Кілера, який не тікав, а змішався з натовпом, так і не знайшли. На похороні Василь Хмельницький сказав журналістам, що був «учнем Варваріна».

1992-1994 роки – директор АТ «Данапріс», яке торгувало нафтопродуктами. 1994 року Хмельницький та його партнер Андрій Іванов викупили у Варваріна свою частку в компанії.

«У нас було близько 70 нафтобаз та під тисячу заправок. Коли ми їх купили – зрозуміли, що без власного джерела нафтопродуктів цей бізнес буде неефективним», – казав Хмельницький. Згодом заправки довелося продавати.

У 1994-1997 роках – начальник інформаційно-аналітичного відділу ТОВ «Реал-Груп».

У 2002-му разом з Андрієм Івановим заснував будівельну компанію UDP. Згодом в управлінні компанії перебував земельний банк на 5 тис. га та кілька великих проєктів у комерційній і житловій забудові. Найвідоміші з них – ТЦ «Городок», Ocean Plaza, Smart Plaza і житлові комплекси «Новопечерські Липки», «Паркове Місто», RiverStone, «Бульвар Фонтанів», – писали журналісти.

За рік Хмельницький та Іванов придбали 33% акцій «Запоріжсталі» за $70 млн. У 2006 році свій пакет акцій підприємства Хмельницький продав за $400 млн.

Також у 2002 році Хмельницький та Іванов заснували «Київську інвестиційну групу» (КІГ), у власності якої були неконтрольні пакети акцій банку «Хрещатик», «Київенергохолдинг», «Київхліб», «Київгаз», «Київмлин».

Протягом 2007-2011 років вийшов з цього бізнесу. Акції «Київенерго» продали олігарху Рінату Ахметову. Хмельницький також володів спільно з Ахметовим нафтовидобувною компанією «Венко Прикерченська Лтд».

2006 рік – в другій десятці рейтингу найбагатших українців зі статками в $729 млн, порахували в Kyiv Post та інвесткомпанії Dragon Capital.

До 2010 року група володіла 5% акцій «Київгазу» та 20% акцій «Київенергохолдингу», які були продані протягом 2010-2011 років В'ячеславу Супруненку, що був одружений на доньці мера Києва Леоніда Черновецького.

2011 рік – Київрада передала в оренду ТОВ «Майстер-Авіа» на 49 років майно КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни). Гендиректором аеропорту тоді був депутат Київради від «Громадського активу Києва» Денис Костржевський. Спонсором партії називали Василя Хмельницького.

«Майстер-Авіа» була створена за два дні до оголошення конкурсу на право оренди. У 2011-2016 роках співвласником компанії було ТОВ «Фріланс-Транс» Юрія Іванющенка, екснардепа від «Партії регіонів», відомого як «Юра Єнакієвський». У 2016 році фірма Іванющенка вийшла з числа співвласників аеропорту «Київ».

2012 рік – Хмельницький викупив непрацюючий «Київський мотоциклетний завод». 2018 року прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження за статтями «службове підроблення» та «зловживання владою або службовим становищем». Слідчі переконували, що підконтрольні Хмельницькому та Іванову фірми «ввели в оману посадовців та вчинили антиконкурентні узгоджені дії, що призвели до тяжких наслідків». Проте суд відмовився арештовувати земельні ділянки колишнього «мотозаводу».

За п’ять років на території заводу відкрився UNIT.City – перший в Україні інноваційний парк. Вартість проєкту, якій охрестили «українською Кремнієвою долиною», оцінюється більш ніж у $500 млн.

Станом на 2023 рік в інноваційному парку налічується 130 компаній-резидентів. Серед них: Samsung, Bolt, DTEK, AJAX, Helsi, Snap, Forbes, Robota.ua, Tripmydream, 28 Software, USAID, BBDO, редакція Forbes Ukraine.

2015 рік – вийшов зі складу акціонерів КБ «Хрещатик», свій пакет акцій продав Андрію Іванову. Започаткував K.Fund.

2016-й – розпочав реалізацію проєкту UNIT.City. на місці колишнього мотоциклетного заводу у Києві. UDP оголосила про початок створення індустріального парку в Білій Церкві.

2017 рік – Хмельницький створив інвестиційну групу UFuture Investment Group, яка об'єднала всі його бізнес- і соціальні проєкти.

У жовтні 2021 року Фонд держмайна продав на аукціоні завод «Більшовик». 35 га біля Шулявського мосту купили за 1,43 млрд грн ($54,1 млн) компанія UDP та A-Development Олексія Баранова. За два місяці Хмельницький продав Андрію Іванову увесь свій будівельний бізнес, зокрема частку в UDP. «Таким чином я вийшов і з «Більшовика», і з Ocean Plaza», – пояснив бізнесмен.

У 1997 році став членом Партії Зелених України, того ж року призначений заступником голови партії з економічних питань.

1998 -2002 – обраний в Раду III скликання від Партії Зелених України. В партійному списку значився під №3.

«Коли ми йшли на парламентські вибори 1998 року, у нас грошей абсолютно не було! Тому взяли в список бізнесменів. У тому-то і проблема! Але всі вони стали членами ПЗУ. Для нас було важливо, щоби хлопці, яких Василь Хмельницький представив, були керовані й дисципліновані. І вони не голосували всупереч рішенням ПЗУ, на відміну від деяких однопартійців, які навіть перейшли в інші фракції за гроші. Таке теж було. Зрозумійте, в який непростий час мені потрібно було партію провести від 1992 року до 1998-го», – розповідав лідер «зелених» Віталій Кононов.

За чотири роки роботи у парламенті Хмельницький жодного разу не підходив до мікрофону.

У 2001 році в Україні була зареєстрована політична партія «Жінки за майбутнє». Її називали політичним проєктом Василя Хмельницького.

«Про це, зокрема, свідчить те, що майже весь колектив підприємства «Запоріжсталь», на яке пан Хмельницький має прямий вплив, на чолі з керівництвом вступив до лав «Жінок за майбутнє». Є й інші свідчення співпраці «зеленого» політика з найперспективнішим жіночим об’єднанням України – навіть юридична адреса «Жінок за майбутнє» співпадає з робочою адресою Василя Хмельницького та його помічників», – писали тоді журналісти.

У 2004 році «Жінки за майбутнє» входили до об'єднання на підтримку Віктора Януковича «Разом заради майбутнього». А на виборах у Раду у 2006 році партія брала участь у складі блоку «Не так», який не зміг потрапити до Верховної Ради, не подолавши 3-відсоткового бар'єру.

З вересня 2002 по березень 2003 року Хмельницький був депутатом Верховної Ради Криму. Офіційно з 8687 осіб зі списку виборців свої голоси за нього віддали 4349 людей, хоча жодного разу його не бачили. «Лише з життєрадісних плакатів, на лицьовій стороні яких кандидат бажав їм щастя, а на зворотному – нехитро розписався: «Конечно, Вася», – писали про цю кампанію кримські журналісти.

Кримський Центрвиборчком тоді визнав вибори по округу Хмельницького недійсними. Право бути депутатом Верховної ради Криму політик виборов у суді.

У 2002 році – нардеп у Раді IV скликання від «Партії зелених України». Поки тривала судова тяганина на півострові, у Мелітополі Запорізької області Хмельницький переміг на довиборах у парламент. Комітет виборців тоді назвав вибори по округу, де переміг Хмельницький, «масовим підкупом виборців».

У 2003-му Хмельницький вийшов з лав «зелених» і приєднався до лояльної до президента Леоніда Кучми парламентської більшості, будучи членом депутатських груп «Народовладдя», «Народний вибір» та «Союз». За два роки бізнесмен знову змінив політичні погляди і приєднався до фракції Блоку Юлії Тимошенко.

2006 рік – обраний нардепом V скликання від «Батьківщини» (№60 у списку).

У 2007-2012 роках – народний депутат VI скликання від «Партії регіонів» (№100 у списку). Входив до Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Голосував за «харківські угоди», якими продовжувався термін перебування чф рф у Криму до 2042 року.

Водночас ЗМІ називали Хмельницького основним спонсором «Блоку Литвина».

2012-2014 роки – народний депутат від «Партії регіонів» (№37 у списку). Був у рейтингу народних обранців, які найбільше прогулювали засідання Ради.

Під час Революції Гідності голосував за диктаторські закони 16 січня. Вийшов з фракції 21 лютого 2014 року.

У листопаді 2014-го закінчив парламентську діяльність у складі депутатської групи «Суверенна європейська Україна».

Станом на 2021 рік статки Василя Хмельницького оцінювалися в $310 млн.

2019 рік – створив інвестиційну групу UFuture, вартість активів якої оцінюється у $500 млн, а загальна капіталізація бізнесів, у які вона інвестувала, становить майже $1 млрд. Це девелоперська компанія UDP, аеропорт «Київ» (Жуляни), постачальник чистої енергії UDP Renewables, фармацевтична компанія Biopharma, інноваційний парк Unit.City у Києві, UNIT.Kharkiv та LvivTech.City, Індустріальний парк «Біла Церква», школа бізнесу Unit School of business та IT-академія ucode.

Дружина – Литвин Зоя В'ячеславівна. Народилася 2 квітня 1986 року.

Громадська діячка та підприємниця, голова громадської спілки «Освіторія», засновниця Новопечерської школи та премії для вчителів-новаторів Global Teacher Prize Ukraine.

Виховують двох дітей. Сина Івана (2007 року народження) та доньку Марусю (2020).

Фото: Facebook

Фото Facebook:

Син від першого шлюбу: Хмельницький Олександр Васильович. Народився 11 травня 1993 року.

Разом із CEO UNIT.City Домініком Піоте є засновником ТОВ «Сектор Х». До 2021 року засновником компанії був росіянин Андрій Комаровський.

У російському Санкт-Петербургу Комаровський є співвласником ООО «Каплі Сервейс». За 2023 рік фірма заплатила 13,3 млн рублів податків до бюджету країни-агресора.

Перша дружина: Хмельницька Оксана Володимирівна. Народилася 25 квітня 1973 року.

До грудня 2021 року вона була співвласницею салону краси «Нефертіті», що на вул. Саксаганського у Києві, а в соцмережах публікувала вакансії. Зараз власником «Нефертіті» є син Олександр.

Після Революції Гідності Оксана писала у Facebook, що кияни масово залишаються без роботи, а місто перетворилося в «провінційний Ужгород», ділилася дописами антиукраїнського пропагандиста Анатолія Шарія, писала, що Україна в обмін на «гроші МВФ віддає американцям стратегічні підприємства».

У 2021 році журналісти знайшли активи Василя Хмельницького в російській «Іркутській нафтовій компанії» «ІНК». Ліцензіями на Аянську ділянку та Аянське газове родовище володіє «дочка» ІНК — компанія «ІНК-Нєфтєгазгеологія». 25% «ІНК-Нєфтєгазгеології» належать офшору TKB Pacific Worldwide Oil Limited. Зі звітності TKB Pacific випливає, що з 2015 року кінцевим бенефіціаром офшору є Василь Хмельницький.

Проте бізнесмен все спростовує. «Я не веду бізнесу в росії та не інвестував кошти у придбання акцій «Іркутської нафтової компанії». Мені належить пакет акцій європейської TKB Pacific Worldwide із публічною звітністю. Цей пакет є гарантією повернення позики, наданої власнику TKB Pacific Worldwide, з яким я знайомий 35 років. Цінні папери оформлені на мене із правом зворотного викупу. Зараз більшу частину позики вже погашено», – розповів NV.ua Хмельницький.

Ротенберги і Ocean Plaza

2012 рік – Хмельницький, Андрій Іванов та Вагіф Алієв продали першу чергу ТРЦ Ocean Plaza російській компанії «ТПС Нерухомість» Аркадія Ротенберга. За два роки путінський олігарх переписав бізнес на доньку Лілію Ротенберг.

2020 рік – Хмельницкий знову купив долю в ТРЦ. Проте у 2022-му в Нацполіції тіньовими власниками «Океан Плаза» називали Аркадія та Ігоря Ротенбергів. Правоохоронці переконані, що всі зміни відбувалися лише для збереження контролю над українським бізнесом.

2023 рік – Вищий антикорупційний суд стягнув корпоративні права Ротенбергів на користь держави.

Суд проти «Української правди»

2019 рік – Василь Хмельницький виграв суд проти «Української правди». 2018 року в розділі «блоги» журналіст Сергій Лямець звинуватив бізнесмена у «крадіжці мільярдів гривень з банку «Хрещатик». Подільський райсуд Києва повністю підтримав позов про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов’язав визнати інформацію недостовірною та опублікувати спростування на сайті «Української правди».

Бізнес у Криму

Житловий комплекс «Жигулина роща» поблизу Сімферополя збудувала «Столична комерційна група» («СКГ»). У 2016 році окупаційна влада півострова називала ЖК найбільшим інвестпроєктом у Криму, а у 2018-му на сайті компанії рекламували «військову іпотеку».

У 2016-2017 роках єдиним засновником «СКГ» була кіпрська Synestra Trading Limited. До травня 2016 року часткою в Synestra – від 50% до 66,7% – володіла Ukrainian Property Development (UPD) Holdings Limited, писала тоді «Радіо Свобода».

«Мені невідомо, хто зараз є власником комплексу. Минулого року ми продали свою частку в компанії, яка володіла комплексом», – відповів Хмельницький телеканалу «Настоящее время» у 2019 році.

Крім того, у грудні 2018 року група Хмельницького продала свою частку в ТРК Meganom, що у Сімферополі.

Відсудив «Біофарму»

У 2007 році Хмельницький через суди отримав контроль над ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства із виробництва бактеріальних препаратів «Біофарма».

«Учасниками товариства були трудовий колектив фармацевтів з 60% часткою та компанія «Медбіоінвест», що входить в орбіту впливу Василя Хмельницького. У її власність передано 40% акцій в обмін на зобов'язання інвестувати у розвиток виробництва істотні кошти», – писали тоді ЗМІ.

У 2010 році близька до Хмельницького «Біофарм-Інвест» викупила у Фонду держмайна 29% акцій ВАТ «Біофарма». Завдяки цьому підприємці отримали повний контроль над найбільшим у країні виробником бактеріальних та імунопрепаратів.

2018 року детективи НАБУ взялися розслідувати діяльність аеропорту «Київ». Після держаудиту виявили кілька порушень. «Перше, у 2011-2017 роках виплатили працівникам ТОВ «Майстер-Авіа» 41 286 896,16 грн зарплати з фонду оплати праці комунального підприємства аеропорт «Київ». Другий епізод, це упродовж 2010-2017 років завдали територіальній громаді Києва 22 млн грн збитків та 71 млн грн недоотриманих прибутків», – уточнили тоді в НАБУ. Проте після 2019 року справа застигла.

У травні 2023 року Василь Хмельницький написав у соцмережах, що детективи НАБУ прийшли до нього з обшуками. Візит стосується справи, яку розслідують вже понад чотири роки. «Ми з партнером придбали ділянку землі під будівництво нової сучасної школи. Для нас на 100% соціальний проєкт, не бізнес. Ділянку ми придбали на відкритому аукціоні з дотриманням усіх можливих вимог, сплатили повну вартість (18,9 мільйона гривень) та набули прав власника. Законність придбання та укладення Договору купівлі-продажу підтверджена судом. Але НАБУ вважає, що ціна занизька», – пояснив бізнесмен.

Мова про 8 будівель та земельну ділянку розміром 1,26 га у Військовому проїзді, 8, що у Печерському районі Києва. Посадовців держпідприємства МВС «ІНФОРМ-РЕСУРСИ» підозрюють у тому, що держмайно незаконно опинилося у власності фірми «Персевбуд» Василя Хмельницького.

В той період директором ДП МВС «ІНФОРМ-РЕСУРСИ» був Юханнан Бабаєв. За даними НАБУ, Бабаєв підробив документи на нерухомість. А отримані від продажу держмайна кошти перерахував приватним фірмам під виглядом «інформаційних послуг». У 2019 році Бабаєв сів на потяг Київ – Москва і більше в Україну не повертався. Чоловік перебуває у розшуку МВС та НАБУ.

«Понад 50 бізнесів, які я розпочинав, були невдалими. Я двічі збанкрутував у нуль і навіть був у мінусі на $200 млн».