Що вам спадає на думку, коли ви чуєте про права людини? З моєї підсвідомості одразу ж виринає Мартін Лютер Кінг із його палкими промовами про рівність людей, їхню гідність та свободи. Національні меншини, свобода преси, придушення демонстрацій, незаконне утримання під вартою — усе це постійно лунає в контексті прав людини в ЗМІ, інтернеті та навіть на лекціях в університетах.
Але малоймовірно, щоб у такому асоціативному ряду згадувалися економічні права підприємців.
І це не дивно, адже навіть офіційна назва основного документа європейського континенту у сфері прав людини — Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод («Європейська конвенція») — оманливо посилається на права саме людини, не згадуючи юридичних осіб.
Утім, ст. 34 Європейської конвенції дає можливість звертатися із заявою про її порушення до Європейського суду з прав людини не лише фізичним особам, але і юридичним.
Й український бізнес активно користувався цим механізмом правового захисту роками. Найпопулярнішими підставами для звернення слугували порушення недоторканності права власності в комбінації з правом на справедливий суд, що відображені в ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції та в ст. 6 Європейської конвенції відповідно.
Для того щоб відкрити цей маловідомий бік Європейської конвенції, ми відібрали найцікавіші справи за заявами юридичних осіб про порушення Україною їхніх прав і інтересів, які розглядав ЄСПЛ.
1. Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union v. Ukraine
Резонансна справа, що розглядалася ЄСПЛ. 2004 року промислово-фінансовий консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС) визнали переможцем конкурсу з приватизації 93,02% «Криворіжсталі», про що уклали відповідний договір купівлі-продажу.
Через численні порушення процедури проведення приватизаційного конкурсу інші його учасники звернулися до господарських судів для оскарження результатів. Однак суди не погодилися з аргументацією позивачів і відхилили їхні вимоги.
Утім, після зміни влади приватизацію все-таки було визнано незаконною, а договір купівлі-продажу — недійсним. А сплачені 4,26 млрд грн повернули на рахунки ІМС.
Водночас генпрокурор звернувся до Верховного Суду для оскарження рішень у згаданих вище справах попри пропуск процесуальних строків у 4 місяці.
І хоча доказів наявності поважних причин для такого пропуску не було, Верховний Суд розглянув звернення генпрокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій і повернувши справу на новий розгляд.
У своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що ІМС не мав права брати участь у приватизації «Криворіжсталі», а конкурс взагалі був проведений із порушенням українського законодавства. За підсумками нового розгляду госпсуди визнали договір купівлі-продажу недійсним.
У ЄСПЛ ІМС посилався на порушення права на справедливий суд, адже Верховний Суд відкрив провадження та скасував рішення судів попередніх інстанцій попри пропуск процесуальних строків.
Відсутність справедливого розгляду справи призвела, на його думку, до позбавлення ІМС права власності на 93,02% «Криворіжсталі». Розглянувши звернення консорціуму, суд визнав, що право на справедливий суд було порушене внаслідок поновлення процесуальних строків без достатніх на те підстав і наступного скасування рішень, вигідних заявнику, без встановлення істотних порушень норм матеріального і процесуального права.
Однак такі порушення, на думку суду, були не настільки серйозними, щоб вважатися втручанням державних органів у безперешкодне використання заявником своєї власності.
2. Aviakompaniya A.T.I., ZAT v. Ukraine
Через затримку видачі сертифікату безпеки авіакомпанія звернулася до суду, щоб зобов'язати Держдепартамент авіатранспорту видати їй відповідний документ.
В окремому провадженні вона також просила відшкодувати втрачену вигоду, спричинену відсутністю сертифікату безпеки впродовж тривалого часу. Зрештою Вищий господарський суд частково задовольнив вимоги авіакомпанії щодо компенсації збитків.
Не задовольнившись рішенням Вищого господарського суду, Держдепартамент авіаційного транспорту вирішив оскаржити його у Верховному Суді.
Останній скасував рішення Вищого господарського суду й підтримав рішення суду апеляційної інстанції, який відмовив авіакомпанії в задоволенні позову на підставі того, що заявник не довів наявність причинно-наслідкового зв’язку між порушенням і збитками.
У ЄСПЛ авіакомпанія стверджувала, що процесуальне законодавство не передбачає права Верховного Суду скасовувати рішення суду касаційної інстанції з наступним залишенням чинним рішення апеляційного суду.
Суд підтримав аргументи заявника й зазначив, що Верховний Суд дійсно вийшов за межі своєї юрисдикції. Визнавши порушення ст. 6 Європейської конвенції, ЄСПЛ, утім, відмовився розглядати заявлені порушення права на безперешкодне користування власністю, оскільки позивач не дотримався вимоги про звернення до ЄСПЛ упродовж 6 місяців із часу ухвалення остаточного рішення українськими судами.
Далі буде.
Частина 2:
Частина 3:
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
