2020 рік однозначно став історичним для сфери земельного права. Лише земельна реформа, яка триває з моменту здобуття Україною незалежності, цьогоріч зробила значний «крок» у майбутнє.
Передусім йдеться, звісно, про закон про умови обігу земель сільськогосподарського призначення, який певною мірою відкриває ринок землі.
Майже 30 років політичних заяв, програм, пропозицій, концепцій, щорічних послань і численних законопроєктів.
Затяжне, болюче питання для українського народу, яке безпосередньо стосується інтересів як власників розпайованих земель, так і сільськогосподарських товаровиробників.
Ставлення до цього питання в суспільстві неоднозначне: значна частина категорично не погоджується з втручанням держави у свободу розпорядження приватною власністю, вважає мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення прикрим відголосом радянської системи правовідносин.
Інша частина непокоїться щодо можливості розпродажу земель за безцінь, оскільки власники нібито не знають реальної вартості свого активу.
Хвилює і придушення малого та середнього аграрного бізнесу з боку великих холдингів, які мають більші можливості для викупу земель, а можливо, і взагалі «загарбання» української землі іноземними інвесторами.
Так чи інакше, вважаю, що відкриття ринку землі — це вже невідворотний процес і питання часу.
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» доволі красномовно описав співвідношення українського мораторію зі світовими стандартами у сфері захисту права приватної власності.
Подальше збереження наявного підходу держави до регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення так чи інакше призвело б до усталеної практики постійного стягнення судом сатисфакцій з України на користь власників розпайованих земель, які обмежені в праві розпорядження власним майном.
Щоправда, окрім позиції ЄСПЛ, ми в Україні маємо суд із власними, часом вкрай непередбачуваними позиціями, що може суттєво впливати на подальше просування земельної реформи.
Опублікований проєкт рішення КСУ в справі щодо офіційного тлумачення ст. 13 та 14 Конституції насправді аж ніяк не гарантує та не дає змоги передбачити остаточну редакцію, яка зумовить подальші тенденції правового регулювання обігу сільгоспземель.
Наразі очікуємо історичний «запуск» продажу сільгоспземель із 1 липня наступного року.
Інший напрямок земельної реформи, який теж зазнав суттєвого поступу 2020 року, — земельна децентралізація.
Питання про передачу права розпорядження землями від держави до органів місцевого самоврядування також очікує розв'язання не один рік.
Передача земель від системи органів Держгеокадастру до ОТГ була ініційована на початку 2018 року і, за тогочасними розрахунками уряду, мала бути завершена до кінця року. Проте швидкої реалізації цього процесу не відбулося.
2020 року свою позицію з цього приводу висловили президент Володимир Зеленський (указ № 449/2020 від 15 жовтня) і Кабмін (постанова № 1113 від 16 листопада).
Обидва документи мають однакову назву та спрямованість – прискорити реформи у сфері земельних відносин, завершити інвентаризацію земель сільгосппризначення, здійснити їхню передачу від органів Держгеокадастру до органів місцевого самоврядування.
За даними, що наводяться кадастром, після завершення цього етапу реформи місцеве самоврядування отримає у власність загалом понад 2 млн га сільськогосподарських земель.
Черга за Верховною Радою, на розгляді якої перебуває насичений численними цікавими новелами проєкт закону № 2194 від 01 жовтня 2019 року:
«Про внесення змін до Земельного кодексу та інших законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».
Зокрема, пропонується визнати комунальною власністю ОТГ усі землі, які станом на дату ухвалення закону перебуватимуть у держвласності й розташовуватимуться поза населеними пунктами в межах таких територіальних громад.
Винятком є землі оборони, лісогосподарського призначення, землі, що перебувають у постійному користуванні органів держвлади чи держпідприємств, установ і організацій.
Також у власність ОТГ перейдуть землі, розташовані під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна держвласності. Тобто йдеться вже не лише про сільськогосподарські землі.
02 грудня 2020 року зазначений законопроєкт був спрямований на повторне друге читання.
На відміну від залишення чи скасування мораторію, земельна децентралізація, дерегуляція питань землеустрою та оцінювання земель в Україні мають однозначну позитивну оцінку.
Законопроєкт схвалюють як приватні особи та представники бізнесу, так і органи місцевого самоврядування, які зможуть акумулювати кошти від використання та розпорядження землями у своїх межах і використовувати їх на розвиток громад.
Тож чекаємо. 2021 рік обіцяє бути не менш цікавим. Імовірно, можна очікувати, що описані новели, які вносять дійсно суттєві зміни в регулювання земельних відносин в Україні, набудуть чинності й розпочнеться їхня практична реалізація. Далі буде!
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
