Рекламна кампанія, яка ніколи не відбудеться

співзасновник дизайн-агенції «Підвал 42»

Співзасновник дизайн-агенції «Підвал 42» Олександр Біленко на своїй сторінці у Facebook висловив думку, чому багато киян не захочуть повертатися додому після закінчення війни. Свою позицію він проілюстрував плакатами рекламної кампанії, яка, за його словами, ніколи не відбудеться.

Плакати, створені Олександром Біленком для вигаданої рекламної кампанії щодо повернення киян

Плакат для вигаданої рекламної кампанії. Фото: О. Біленко

Було ще декілька варіантів:

Ми відремонтували всі лікарні
Ми прибрали всі незаконні МАФи
Тепер громадський транспорт ходить за розкладом
Якщо що – всюди є комфортні укриття
Ми більше не будуємо ЖК в дворах
Тепер в Києві зручно пішки

Але мені було лінь шукати нові мокапи 😅

Багато чую про те, що потрібно буде якось повертати українців додому. І що це буде складно, адже в Європі чудово працюють механізми інтеграції + там вище якість життя + робота + діти йдуть в місцеві школи.

Говорять багато. Роблять – мало.

Я живу в Києві. У Києва величезний річний бюджет, навіть в умовах війни місто має можливість запускати великі проєкти, швидко змінюватися, інвестувати.

Як переконати киян повертатися в столицю

Перед Києвом постала грандіозна за своєю складністю задача – переконати киян за кордоном, що місто блискавично швидко перетворюється в європейську столицю. І повертатися з Люксембурга, Парижа, Берліна, Барселони буде не страшно. Що це не дурна ідея: проміняти Лондон на Осокорки.

Для цього місто має демонструвати бажання змін, розуміння своїх проблем, чіткий план дій та вже звітувати про перемоги.

А перемог немає. Плану дій немає. Розуміння проблем? Схоже, в КМДА серйозно вірять, що відсутність рекреаційної зони з мостом – це єдина проблема, що залишилась в Києві.

Хто повернеться в Київ

Тому Київ не зможе переконати повертатися додому. Повернуться ті, чиє бажання повернутися сильніше за розуміння, що це буде те саме місто нереалізованих можливостей. Місто, яке не визнає та не вирішує свої проблеми.

І, напевно, не буде Київ намагатися переконувати. Але ми маємо бути мрійниками. Я мрію, що колись райони Києва не будуть програвати Лондону та Парижу, а рішення про повернення не буде залежити від жахливого менеджменту міста.