Двогодинна розмова в режимі відеоконференції між президентами США та Росії не дала (та й не могла дати) відповіді на питання розв’язання безпекової кризи в Європі. Натомість вона виявилася лише епізодом, значення якого варто враховувати.
Путін свідомо провокував цей діалог не лише шляхом нарощування кількості російських військових на кордонах України. Саме господар Кремля стоїть за міграційною кризою на кордонах Білорусі з Польщею та Литвою. Він озвучив власні прагнення: отримання гарантій нерозширення НАТО на схід (читай – гарантії того, що Україна не стане членом Альянсу).
Парадоксальний факт: хоча розмова тривала дві години, інформаційний «вихлоп» від неї мізерний. Чітко зрозуміло, що мова йшла про Україну, і Джозеф Байден пообіцяв не лише підтримувати її суверенітет, але й застосувати засоби, які не були застосовані в 2014 році. Тоді він був віцепрезидентом і адміністрація Обами відверто проґавила російську агресію проти України. Публікації в американських медіа дають різні варіанти такого тиску: відключення Росії від платіжної системи SWIFT, припинення функціонування газопроводу Nord Stream 2. Але станом на зараз з проєкту оборонного бюджету США на 2022 рік зникли попередньо заплановані санкції проти цього енергетичного проєкту.
Байден відмовився давати Путіну обіцянки щодо нерозширення НАТО. Проте зробив дипломатичний маневр: продовжуючи курс на відновлення альянсів, проголошений в інавгураційній промові, президент США напередодні розмови з Путіним та після неї звірив годинники зі своїми європейськими союзниками. На жаль, Володимира Зеленського серед них не виявилося, розмова президентів України та США запланована лише на 9 грудня. Цей тривожний сигнал свідчить про розмивання зовнішньополітичної суб’єктності України, що є очевидним прагненням Кремля.
Чи відведе Путін російські війська після розмови з Байденом? На це питання нема однозначної відповіді, але офіційне повідомлення Кремля свідчить, що російський президент намагався «продати» американському колезі давно відомі мантри про «погану Україну», яка не виконує Мінських домовленостей. Чи можливо у такий спосіб реанімувати «Мінськ»? — Навряд чи. «Осетрина другої свіжості» не стала сюрпризом для Джозефа Байдена, тому американські офіційні особи (Джейк Салліван і Джен Псакі) під час брифінгів демонстрували непохитність позицій Вашингтону, але не видаючи зайвої інформації.
У сухому залишку: безпекова криза не завершилася, порозуміння між президентами США та Росії немає. Україна й надалі має тримати порох сухим. А Володимиру Зеленському варто подумати над перспективами консолідації суспільства, а не демонструвати показний оптимізм в очікуванні розмови з Байденом.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
Сонячна енергія в Україні: рішення для сталого майбутнього чи ризики для бізнесу?
