За даними Українського інституту книги, по всій країні налічується лише 500 книгарень, при цьому 70% сільських жителів не мають доступу до друкованої книги.
Навіть після нового імпульсу, який книжкова індустрія України отримала у 2022 році, попри зростання кількості молодих авторів, появи нових видавництв, проведення книжкових фестивалів різного рівня, а книгарні поступово перетворюються на культурні центри. Доступ до сучасної літератури в регіонах є проблемою. Розширення книжкової інфраструктури все ще нерівномірне — більшість книжкових магазинів зосереджена у великих містах.
Якщо коротко окреслити проблему: через відсутність чи недостатню кількість книжкових крамниць у малих містах маємо малоосвічене молоде покоління. Закономірно: що менше в регіоні книгарень та бібліотек, то менше там людей, які читають, вміють думати й аналізувати.
Низький рівень читання пов’язаний не зі смаками українців, а з браком доступу до якісної сучасної літератури. У регіонах бракує книгарень, а більшість бібліотек мають застарілі фонди.
Експерти книжкової галузі переконані, що важливо розвивати книгарні в регіонах, щоб стимулювати читання серед дітей і дорослих. Проте, наскільки це вигідно та чи є перспективи? Варто об’єктивно оцінити наші реалії з урахуванням закордонного досвіду.
За рівнем доступу до якісної й сучасної літератури Україна суттєво відстає від Європи. Хоча в Україні діє понад 12 тисяч публічних бібліотек, більшість із них мають застарілі фонди, оновлення яких потребує років. Водночас кількість книгарень із новинками критично мала: лише 600–700 на всю країну. Згідно з даними мереж книгарень, у всій Київській області діє десь 30 книжкових магазинів, приблизно половина з них розташовані в передмісті Києва.
Це безпосередньо впливає на рівень читання. Згідно з дослідженням Українського інституту книги, у 2024 році половина українців не прочитали жодної книжки, а близько 25% — не більше чотирьох за рік. Для порівняння: в Швейцарії понад 5 книжок щороку читають майже 50% громадян, у Норвегії й Фінляндії — близько 40%, а в Бельгії — 35%.
Причина такої різниці — у доступності. У європейських країнах діє щільна мережа бібліотек і книгарень. У тій же Польщі працює понад 7000 бібліотек і приблизно 1700 книжкових магазинів — у середньому одна крамниця на 22 тисячі мешканців. В Україні ж цей показник майже вдвічі гірший, до того ж книгарні нерівномірно розподілені: понад 100 із них зосереджені лише в Києві, тоді як деякі області мають менш ніж десять.
На відміну від Польщі та інших держав, в Україні більшість книгарень розташовані у великих містах: Києві, Львові, Харкові. Насамперед це пов’язано з фінансовою вигодою — крамниці в «багатотисячниках» швидше виходять на самоокупність, ніж у менших містечках.
У регіонах нашої країни ситуація ще складніша: часто в містечках із десятками тисяч населення немає жодної книжкової крамниці. Водночас у Польщі навіть у маленьких селах можна зустріти філії великих мереж або незалежні книгарні. Як приклад можна навести стратегію розвитку польської мережі Empik, яка кілька років тому розпочала активну експансію в населені пункти з населенням до 25 тисяч і відкрила понад 60 нових магазинів. Це була свідома позиція мережі задля розвитку читання. Цей кейс можна радити нашим розповсюджувачам книг як такий, який можна впроваджувати в Україні.
Тут знову варто звернутися до аналітичного звіту Українського інституту книги, щоб за результатами опитувань оцінити перспективи й ризики зростання книжкового ринку в містечках та селах України.
Як зазначено у звіті, купівля книжок «наживо» все ще випереджає різні формати онлайн-торгівлі, і споживачі надають перевагу спеціалізованим книжковим магазинам. 45% тих, хто читає друковані видання, купує книжки саме в книгарнях.
У цьому ж дослідженні вказано: мешканці великих міст із населенням від 100-500 тис. і понад 500 тис. кажуть, що в їхніх містах достатньо книгарень. Тоді як 70% мешканців сіл стверджують, що книгарні — відсутні.
Деякі засновники книгарень за власної ініціативи розпочинають соціальний проєкт і розширюють свою мережу не тільки в мегаполісах, а й у містечках з населенням від 20 до 100 тисяч. Хоч такий підхід є фінансово ризикованим.
Мешканці регіонів хочуть читати, але не мають інфраструктури для цього. Бізнеси, які зважуються на таке розширення, мають розуміти — це фінансово ризикований проєкт, більше соціальна ініціатива, інвестиції в культуру. Прибуток у такому випадку відходить на друге місце, а на першому — стоїть Ідея.
Між тим, стереотип про «нечитаючі регіони» час руйнувати. У деяких книгарнях спостерігається зростання продажів на 177%. Помітні позитивні зрушення в практиці придбання книг, збільшилася кількість українців, хто взагалі купував книги. Є тенденція до придбання більшої кількості книг. Попит на дорослу літературу зріс на 9%.
Отже, для України важливо розвивати культуру читання в регіонах. За останні три роки різко змінився вектор розвитку українського книжкового ринку і підхід до самих книгарень. Окрім економіки, книгарні в регіонах мають стратегічне значення: вони сприяють освіті, культурному відродженню та національній єдності. Це наразі культурний хаб, де можна відпочити, поспілкуватися, взяти участь у цікавій події чи обговоренні.
У великих містах книжкові крамниці вже виконують роль простору культурної взаємодії. У книгарнях проходять зустрічі з авторами, майстер-класи для дітей, цікаві заходи для дорослих, як от урочиста церемонія нагородження переможців книжкової премії KBU Awards-2024. Є сподівання, що книгарні в маленьких містечках зможуть повернути культурне життя до регіонів.
Книжкові крамниці сьогодні впливають не лише на розвиток освіти чи культури, а й на зміцнення національної ідентичності. Заборона на імпорт російських книжок відкрила шлях на полиці книгарень новим українським авторам — і читачі відповіли на це зростанням інтересу до національної літератури. За результатами всеукраїнського соціологічного дослідження Українського інституту книги у 2024 році — споживання українських книжок зросло на 30%.
Чи зможуть гравці книжкового ринку перетворити пустелі на оазиси?
Розвиток читання в регіонах зараз — це виклик і можливість одночасно. З одного боку, це великий ризик, тим паче в умовах війни. Засновник книгарні має добре все зважити й спланувати, щоб нова книгарня принаймні не стала збитковою.
На практиці, відкриваючи книгарні у регіонах, варто готуватися до того, що рентабельними вони стануть щонайменше за п’ять років. І в більшості випадків функціонування книгарні залежатиме від державних дотацій. Запуск невеликої книгарні в регіоні коштує приблизно 2,5 млн грн. Більшу частину з цієї суми доведеться витратити на внутрішній ремонт, ремонт фасаду, меблі, оренду.
У великих містах запуск книгарні коштуватиме значно дорожче: усе залежить від площі крамниці, її особливостей і розташування.
Одночасно стрімко збільшуються і витрати книгарень на оренду приміщень та комунальні платежі. А витрати на маркетинг, завдання якого донести до споживачів важливість та цінність книжки, стали чи не надто дорогим задоволенням. Усі ці послуги хочеш-не-хочеш потрібно оплачувати. Допоки в Україні не запрацює програма субсидій, власникам маленьких незалежних книгарень буде складно не те щоб розвивати, а взагалі запустити свій бізнес. Зараз же розвиток регіонального книжкового ринку тримається на ініціативі окремих мереж.
Змінити ситуацію на краще та значно вплинути на розвиток книжкового ринку може законодавча та фінансова допомога з боку держави. У Польщі діє кілька програм для підтримки і розвитку публічних бібліотек, а для невеликих книжкових — програма «Сертифікат для малих книгарень». Українські книгарні мають покладатися виключно на себе.
Невеликою підтримкою для книжкової галузі в Україні стали зимові програми від уряду, зокрема «Зимова єПідтримка» і «єКнига», які можна було використати на придбання книг. Втім, вони майже не позначилися на доходах локальних книгарень.
Книгарні, навіть у невеликих містах, можуть у відстроченій перспективі стати прибутковими. Але працювати в цьому напрямі можуть або великі гравці, взявши на себе соціально-відповідальну місію, або бізнеси за підтримки держави.
Вагомою підтримкою для розвитку книгарень у регіонах могла б стати програма субсидій, яку український парламент підтримав торік. Вона передбачає надання субсидій книжковим магазинам для повної або часткової сплати оренди приміщення — залежно від площі крамниці. Однак запрацює програма тільки після закінчення воєнного стану.
Читайте також
Чому регіони залишаються книжковими пустелями: анатомія проблеми доступу до літератури в Україні
