Facebook Pixel

Байден – Путін. Що буде лакмусом для оцінки – перемога чи зрада

Анатолій Гриценко
екс-міністр оборони України

Україна буде основним питанням під час розмови, і це для нас дуже важливо. Але не єдиним ключовим питанням — є ще Китай, є стратегічні ракетно-ядерні озброєння, є Іран і Сирія, і це нас насторожує. Під час переговорів буде не лише фіксація часом протилежних позицій (вони зрозумілі й уже заявлені) – буде торг, не буквально як на базарі, але близько до того: щоби щось отримати (з дуже бажаного), треба чимось і поступитися (краще з менш важливого).

Обама, в команді якого працював Байден, був досить відвертий: він не вважав Україну «життєво важливою» для Америки, тому й не доклав зусиль для зупинки путінської агресії, обмежившись «глибокою і дуже глибокою стурбованістю». Байден, ставши президентом, визнав Україну «життєво важливою», втім, він же дав зелене світло антиукраїнському ПП-2, чим показав, що інтереси Німеччини та Росії для нього «життєво важливіші» за Україну. Китай – ще «життєво важливіший» для Байдена, тут не варто навіть порівнювати...

Що для нас буде лакмусом для оцінювання підсумків зустрічі Байден – Путін? Як відрізнити перемогу від зради? Адже це буде непросто зробити, бо ні очевидної перемоги, ні очевидної зради напевно не буде, розбиратися доведеться у «відтінках сірого». Чому?

Тому що Байден не погодиться надати Путіну гарантії (та ще й юридично оформлені, як на тому РФ наполягає) про те, що НАТО більше не розширятиметься на Схід і не нарощуватиме на російському напрямі свою військову інфраструктуру. Таких гарантій, переможних для себе, Путін точно не отримає. Бо якби Америка відступила під диктатом Путіна, то далі її просто порвав би набагато потужніший Китай, і Байден це усвідомлює.

А Путін не погодиться на вимоги Байдена щодо повернення Україні Криму, визнання Росії стороною конфлікту (агресором), не погодиться і на швидке виведення військ із Донбасу. Такого переможного козиря Байдену – Путін точно не дасть.

А що може дати? Путін може погодитися зняти військову напругу на наших кордонах (створену ним спеціально для залякування Європи і щоб змусити Байдена сісти за стіл переговорів), але в обмін на що? На зупинення чи обмеження американської допомоги нам? Чи в обмін на тиск на Україну з боку Америки, щоб змусити нас виконувати капітулянтські Мінські домовленості?

Власне, МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ, мертві з моменту їх підписання (жоден пункт за майже 7 років так і не виконано) і капітулянтські по своїй суті (бо розірвуть нашу країну на кілька частин і позбавлять вибору власного майбутнього), — вони, на мою думку, якраз і будуть лакмусом-індикатором результатів переговорів за шкалою «перемога – зрада».

Якщо Байден стане на сторону Путіна і після переговорів публічно повторить його мантру про «необхідність повного виконання МІНСЬКИХ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ так, як вони були підписані» (знаючи, що в разі їх виконання не те що України в НАТО — України як суверенної держави не буде взагалі), — така згадка Байдена про МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ й буде для нас індикатором зради. Або ж, делікатніше, фіксацією факту того, що серед інших пріоритетів розмови Америка відсунула Україну на задній план.

Якщо ж на переговорах і після них Байден чітко заявить, що як засіб вирішення російсько-українського воєнного конфлікту МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ себе вже вичерпали, треба шукати інші рішення, для того проводити нові переговори, і Америка візьме в них повноцінну участь, а в період до досягнення стійкого миру продовжуватиме воєнну підтримку України та її курс до НАТО, — от тоді, я вважаю, нам можна буде говорити про перемогу. Яка не принесе стійкого миру швидко, але дасть нам шанс його досягти, зберігши за собою право обирати свій власний зовнішньополітичний і безпековий курс.

Тож у потоці коментарів і прес-релізів за підсумками розмови Байден – Путін раджу шукати основне для нас словосполучення «МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ» і в якому саме контексті воно прозвучить. В ідеалі краще б воно зовсім не прозвучало.

Оригінал

Подякувати 🎉
The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]

Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора