Гендерний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків досі зберігається навіть у розвинених країнах. Попри те що кожен п’ятий українець вважає гендерну рівність вже досягнутою, жінки стикаються на роботі з низкою упереджень. Навіть більше: вони самі схильні просити для себе менші зарплати, ніж чоловіки. Про це розповідає в інтерв’ю 
Ірина Рубіс, голова ГО «Післязавтра» (Biasless), стратегиня та тренерка з різноманіття та інклюзивності.
Голова ГО «Післязавтра» Ірина Рубіс
Дослідження підтверджують, що жінки в Україні отримують менші зарплати, ніж чоловіки на тих самих посадах. Які основні причини цього явища?
World Economic Forum щороку випускає дослідження гендерного розриву Global Gender Gap Report. За 2022 рік в Україні цей розрив становить 29%. Це означає, що на кожні 100 грн, які заробляє чоловік, за аналогічну роботу жінка такого самого рівня компетенцій та освіти отримує лише 71 грн. В індексі гендерного розриву ми перебуваємо на 81-му місці зі 147 досліджуваних країн.
Причини цього явища так чи інакше пов’язані з гендерними упередженнями. З дитинства дівчатам розповідають, що скромність прикрашає, що головне — щаслива родина і діти, що математично-інженерно-наукові галузі не для жінок, що жінка не повинна заробляти більше чоловіка, бо його це травмує.
Тому багато жінок не йдуть у високооплачувані індустрії та професії, не проводять достатньо часу на ділових подіях, що дозволяє вибудовувати зв’язки та ім’я. Не просувають свої досягнення, адже скромність — жіноча чеснота! Звісно, не всі жінки, але, на жаль, більшість.
Як стать впливає на зарплату в Україні
Різниця в заробітках чоловіків та жінок в однакових спеціальностях влітку 2022 року в Україні
Є думка, що жінки отримують менші зарплати, бо просять менші винагороди. Наскільки це відповідає дійсності?
Саме через описані вище причини жінки насправді просять менше і більше поступаються під час обговорення зарплати. Через проблеми із самооцінкою, обмежувальні упередження та небажання здаватися нахабною.
А там, де роботодавці піклуються, щоб зарплата була однаковою для профі однакового рівня досвіду та кваліфікації, розрив виникає на етапі премій. Бо у нас управлінці переважно чоловіки.
Як російське вторгнення вплинуло на цей дисбаланс?
Катастрофічного регресу у 2022 році порівняно з 2021-м не сталося. Згідно з дослідженням Global Gender Gap Report, торік Україна погіршила гендерний розрив в оплаті праці на 0,7%.
Але чинник вимушеного переселення чи тимчасового статусу одиноких мам, коли партнер чи партнерка на фронті, збільшує навантаження на жінок у побуті та материнстві.
Рік тому я опитала 400 жінок переважно з вищою освітою та знанням іноземних мов. Серед них були і ті, хто лишився в України, і ті, хто виїхав. 83% сказали, що значно втратили у доходах. Загалом роботу втратили 40% жінок в Україні. Але війна і загальноекономічна ситуація не були сприятливими і для зайнятості та винагороди чоловіків. Тому зміни несуттєві.
Чи змінилася кількість жінок серед власниць бізнесу за минулий рік? Чи збільшилася їхня частка серед керівників підприємств?
Щороку цей рух відстежувала компанія Youcontrol, з якою ми понад п’ять років тому запустили цей проєкт. Коли ми починали, то і власницями, і директорками були 30% жінок (не обов’язково два в одному). Причому з 2017 року жінки реєстрували більше ФОП, ніж чоловіки. Майже половину нових малих бізнесів під час війни відкривають жінки, свідчить статистика Opendatabot. Жінки також очолюють 28% компаній, що з’явилися в Україні після 24 лютого.
Але, зважаючи на те що кількість ФОП загалом скорочується, думаю, що і у частці жіночих бізнесів і за власністю, і за очільництвом у нас від’ємна динаміка.
З якими ще упередженнями, крім обмежень щодо зарплат та посад, стикаються жінки в Україні, що відкривають бізнес або шукають роботу?
Амбітна жінка — стерво. Впевнена у собі — самозакохана. Харизматична жінка — агресивна. Жінки надто емоційні і недостатньо стресостійкі. Успішна і професійно реалізована жінка — така собі дружина й мати. Жінки є недостатніми стратегинями та візіонерками. Наймати жінку — мати справу з декретом та лікарняними. Жіночі професії — вчителювання, сервіси. Важкі індустрії не для жінок. Можна ще про жінок в армії додати: жінці в армії не місце, нормальна жінка в окопи не полізе.
І саме жінок як дискриміновану спільноту третій рік поспіль білі комірці визнають такими, що потребують найбільшої підтримки на робочому місці.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
