Трудові відносини України. Фото: UkrPress.info
Приблизно місяць тому Мінекономіки розмістило на своєму сайті для громадського обговорення проєкт нового закону «Про працю». До вечора 26 жовтня свої коментарі до цього 102-сторінкового документа залишили 400 дописувачів. За проєкт проголосували 216 осіб, проти – 5 471.
Необхідність реформування трудового законодавства назріла давно. Нинішній Кодекс законів про працю (КЗпП) ухвалили ще 1971 року. І хоча за 50 років до нього було внесено багато змін, кодекс залишився радянським як за змістом, так і за духом. Нагадаємо, що КЗпП розроблявся відповідно до умов планової економіки, коли фактичним роботодавцем у всіх сферах і регулятором трудових відносин виступала держава.
Спроб створити в Україні нове трудове законодавство було зроблено багато, проєкти нових КЗпП навіть реєструвалися в парламенті, але всі вони безслідно «розчинялися» на різних етапах розгляду.
У квітні цього року було ухвалено закон № 2215-IX «Про десовєтизацію законодавства України». У ньому записано, що Кабмін має розробити та протягом року внести в Раду проєкт Трудового кодексу України. Законопроєкт на сайті Мінекономіки і є таким документом.
Зазначимо, що на час дії воєнного стану законами № 2136-ІХ і № 2244-IX суттєво скориговано процеси організації всіх трудових відносин, а закон № 2434-IX спростив регулювання таких відносин у сфері малого та середнього підприємництва. Про ці зміни ми докладніше розповімо нижче.
Основні запропоновані принципи нових трудових відносин в Україні
Уряд формально порушив вимогу закону № 2215-IX, оскільки запропонував проєкт закону, а не кодексу (він регулює ширше коло питань, ніж закон). На виправдання цього кроку в пояснювальній записці зазначається, що в проєкт закону «Про працю» впроваджено норми законів «Про оплату праці» та «Про відпустки».
Автори законопроєкту повідомили, що для них реформування та лібералізація трудового законодавства полягає в тому, щоб забезпечити рівність сторін трудового договору, підвищити конкурентоспроможність бізнесу та надати йому змогу вийти на нові ринки, збільшити приплив інвестицій, запровадити сучасні форми трудової зайнятості (дистанційна праця, сезонна праця, гнучкий робочий час тощо).
Спрощення трудового законодавства у сфері найму, зокрема завдяки запровадженню широкого спектра трудових договорів (короткострокові, сезонні, дистанційні, учнівські, домашні працівники), сприятиме легалізації найму робітників.
Трудовий договір має стати основним джерелом регулювання індивідуальних трудових правовідносин. Тому на відміну від чинного трудового законодавства до проєкту закону «Про працю» додатково включено регулювання:
- порядку укладання обов'язкового письмового трудового договору та різних видів строкових трудових договорів;
- поняття трудових відносин і ознак їхньої наявності;
- гнучких форм організації праці, роботи з підсумованим обліком робочого часу;
- порядку та умов надання соціальних відпусток з огляду на принцип ґендерної рівності;
- нових підходів до врегулювання індивідуальних трудових спорів, зокрема на основі процедур медіації;
- процедури організації та проведення страйків, укладання колективних договорів і угод.
У проєкті з'явилося поняття правонаступництва в трудових відносинах – встановлюється обов'язок завчасного попередження працівників про зміну власника юридичної особи та про економічні, технологічні, структурні наслідки правонаступництва, які впливатимуть на права працівників.
Критики законопроєкту зазначають, що за нинішніх умов, коли претендентів набагато більше, ніж робочих місць, держава має бути на боці працівника заради його захисту. Натомість пропонується державна політика, яка передбачає менше участі держави та профспілок у трудових відносинах. Під час укладання трудового договору працівник залишиться наодинці з роботодавцем, а сам трудовий договір стане основним інститутом трудового права.
Як трудові відносини в Україні змінено на час війни
Верховна Рада в березні цього року ухвалила закон № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». За кілька місяців практики виникла потреба в удосконаленні норм цього закону, що депутати й зробили, ухваливши 1 липня закон № 2244-IX.
Що змінилося в трудових відносинах на період дії воєнного стану:
- розширено перелік підстав припинення трудового договору та його розірвання з ініціативи роботодавця;
- частково змінено порядок оформлення звільнення;
- попереджати працівників про зміни істотних умов праці потрібно не за 2 місяці, а не пізніше за введення таких умов;
- нормальну тривалість робочого часу може бути збільшено роботодавцем до 60 годин на тиждень лише для працівників, залучених до роботи на об'єктах критичної інфраструктури, а для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, – до 40 годин. Оплату праці робітників, яким було збільшено нормальну тривалість робочого часу, має бути пропорційно збільшено;
- роботодавцю дозволено на власний розсуд встановлювати 5- або 6-денний робочий тиждень;
- частково змінено тривалість і порядок надання відпусток;
- роботодавець зобов'язаний надавати відпустку без збереження заробітної плати працівникам, які виїхали за межі України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи, за їх заявами, але на строк не більш як 90 календарних днів;
- встановлено, що тимчасове зупинення дії трудового договору здійснюється з ініціативи однієї з його сторін на строк не більше періоду дії воєнного стану. Роботодавець зобов'язаний повідомити працівника про необхідність розпочати роботу за 10 календарних днів до поновлення дії трудового договору;
- спрощено порядок документообігу з трудових питань.
Юристи зазначають, що після внесення змін до закону № 2136-ІХ у них так і не з'явилося чіткого розуміння порядку відшкодування працівникам заробітної плати, гарантійних і компенсаційних виплат на час зупинення дії трудового договору.
Спрощення регулювання трудових відносин для МСБ
Верховна Рада 19 липня ухвалила закон № 2434-IX про спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого та середнього підприємництва. Він діятиме до скасування воєнного стану.
Суть спрощеного регулювання трудових відносин полягає в тому, що роботодавець і працівник можуть включати до трудового договору положення щодо умов дострокового розірвання договору, системи оплати праці, норм праці, розміру заробітної плати, надбавок, доплат, премій, винагород, норм робочого часу та відпочинку, тривалості щотижневого відпочинку та інших прав і гарантій, визначених КЗпП.
Використовувати спрощений порядок можуть:
- роботодавці із середньою кількістю працівників за календарний рік (не більш як 250 осіб);
- працівники, розмір заробітної плати яких за місяць перевищує вісім мінімальних заробітних плат.
Спрощений режим може застосовуватися винятково на добровільних засадах.
В умовах спрощеного режиму заробітна плата виплачується в строки, визначені трудовим договором, але не рідше за два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. За порушення строків виплати заробітної плати в трудовому договорі має бути передбачений розмір компенсації, що сплачується за кожний день затримки.
На прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості.
За сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на строк понад 15 календарних днів на рік.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим договором.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця здійснюється з наданням працівнику компенсаційної виплати в розмірі та порядку, визначеними трудовим договором. Сума виплат не має бути меншою за 0,5 — 5 мінімальних заробітних плат (залежно від строку роботи).
Трудовий договір розривається з ініціативи роботодавця через підписання додаткової угоди або в односторонньому порядку через надсилання працівникові офіційного повідомлення в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим поштовим відправленням.