Звичайний популізм: топ-10 «гарних» ініціатив влади без економічного обґрунтування

У серіалі «Слуга народу» є епізод, де президент Василь Голобородько у виконанні актора Володимира Зеленського розмовляє уві сні. За ним спостерігають давньогрецькі мудреці та обмінюються думками.

– Хвилюється хлопець. Ціла країна на нього впала.

– Радіти треба. На три покоління вперед життя вдалося.

- Та він же чесний. Хоче служити країні, зробити її кращою. Реформатор.

Водночас сам Голобородько уві сні бурмоче про «долар по вісім».

У цьому кіношному діалозі відбивається суть сучасного популізму.

Сам популізм – явище давнє, з безліччю відгалужень і неоднозначне за результатами впливу на суспільство. вирішило написати про один із проявів популізму в Україні – коли влада висуває гучні, але безперспективні ініціативи. Вони досить швидко провалюються або їх ніхто (включаючи саму владу) і не збирався втілювати у життя. Ми вибрали десять таких прикладів, які стосуються часів трьох президентів: Віктора Януковича, Петра Порошенка та Володимира Зеленського.

Читайте також: Міфи та правда про транзит російського газу через Україну

Відповідно до досліджень Інституту Горшеніна 2016 року, партійні проєкти, які роблять ставку на популізм в Україні, можуть розраховувати на кластер виборців розміром 30-33% від загальної кількості. Ці люди налаштовані найбільш нігілістично. Вони найбільше не довіряють інститутам влади та політикам і найбільше схильні не брати участь у будь-яких виборах. Прихильники популізму схильні спрощувати та радикалізувати свою позицію щодо актуальних питань політичного порядку денного. Популісти не готові зазнавати труднощів заради успіху реформ і в той же час не готові вийти на протести.

Народний депутат Олег Ляшко

Ні стать, ні вік, ні місце проживання не є значними чинниками: прихильники популізму є як серед молоді, так і серед старших респондентів, і проживають вони рівномірно по всій території України.

Далі нагадаємо про ініціативи та рішення української влади, найбільш яскраві, за оцінкою , за шкалою популізму.

У серпні 1998 року гривня знецінилася майже втричі, після чого курс встановився на значенні понад 5 грн за долар і залишався на такому рівні 10 років. Після глобальної фінансової кризи 2008 року курс упав із 5,1 до 8 грн.

Після втечі з України Януковича у 2014 році та російської агресії гривня почала швидко падати, і курс сягнув 10 грн за долар. До кінця року він обвалився до 15-16 грн.

У лютому 2015 року Національний банк відмовився від політики фіксованого курсу, що діяла з моменту запровадження гривні, та перейшов до формування плаваючого курсу, який визначається на міжбанківському валютному ринку.

Долар по вісім

Серед цих подій утримання курсу долара на рівні 8 грн за часів каденції президента Віктора Януковича та прем'єр-міністра Миколи Азарова (з 2010 по 2014 рік) було суто штучним, воно не відповідало ситуації в економіці. Курс гривні підтримувався за рахунок розпродажу золотовалютних резервів та зовнішніх запозичень. В результаті бажання влади сподобається народу призвело до того, що золотовалютні резерви України скоротилися з $35 млрд. до $20 млрд., а зовнішній борг країни зріс із $100 млрд до $140 млрд.

«Стіну» на кордоні з Росією вирішили будувати майже одразу після початку війни у 2014 році. Ідея належала тодішньому прем'єр-міністру Арсенію Яценюку (звідси неофіційна назва «стіна Яценюка»), його підтримали олігархи Ігор Коломойський та Сергій Тарута – на той час голови Дніпропетровської та Донецької областей. 10 вересня 2014 року на засіданні Кабінету міністрів президент Петро Порошенко доручив починати будівництво.

Читайте також: «В умовах війни хорошого лідера від поганого відрізняють біблійні принципи» – Роман Бондар

Пропонувалося протягом шести місяців облаштувати оборонні споруди, системи спостереження на всій довжині українського кордону з Росією (близько 2000 км). Також мало бути обладнане морське узбережжя держави та демаркаційна лінія на кордоні з Кримом.

Влада називала проєкт «Європейським валом», він мав стати східним кордоном Європейського Союзу.

Залишки «Стіни Яценюка»

Інженерний проєкт зробили за кілька місяців, і вже наприкінці 2014 року взялися до роботи. Будувати почали із Чернігівської, Сумської та Харківської областей, а завершити збиралися у Донецькій та Луганській.

Назва «Стіна» – умовна. До комплексу захисних споруд завдовжки 1,5 тис. км мали увійти траншеї, окопи для техніки, бліндажі, невибухові загородження, оборонні рубежі, бетонні рови, вежі, земляні рови завширшки від 5 м і глибиною до 2 м.

Завершити роботи планували 2018 року, проте дату неодноразово переносили. 2020 року Держприкордонслужба розробила проєкт розпорядження Кабміну. Завершення будівництва «Стіни» намітили на 2025 рік. Обсяг фінансування проєкту просили збільшити на 4,5 млрд грн, а на той момент фактично вже витратили 1,7 млрд грн.

Тодішній народний депутат Олена Сотник після інспекції на кордоні розкритикувала перебіг будівельних робіт та назвала весь проєкт «ямою вартістю 4 млрд грн». Інший нардеп – Олег Ляшко (сам – великий популіст) – назвав «Стіну» «черговим урядовим популізмом, яким хочуть прикрити розпил залишків бюджету».

Фрагменти «Стіни», які нібито були побудовані, не вплинули на хід вторгнення російської армії в лютому 2022 року.

«Я хотів би сьогодні у вашій присутності цієї урочистої миті підписати цей історичний документ», — ці слова президент Петро Порошенко сказав перед представниками бізнесу 1 грудня 2017 року і на камери підписав закон №7275, який отримав неофіційну назву «Маски-шоу стоп». Цей закон мав посилити захист підприємців від тиску правоохоронних органів, на який постійно жалівся бізнес.

Обидва закони «Маски-шоу стоп» не виправдали сподівань. Фото: carpathia.gov.ua

Восени наступного року Порошенко знов зустрівся з підприємцями і знов урочисто підписав новий закон №8490. Цей документ прозвали законом «Маски-шоу стоп — 2».

«Закон під умовною назвою «Маски-шоу стоп — 2» полегшує механізм притягнення до відповідальності слідчого чи прокурора, які прийняли незаконне рішення під час розслідування кримінальної справи, яке згодом скасоване судом. Говорячи простою мовою, за неправомірне переслідування бізнесу винні із сьогоднішнього дня нестимуть персональну відповідальність, у тому числі і матеріальну», — пообіцяв президент 31 жовтня 2018 року.

Обидва закони не виправдали сподівань. Від бізнесменів продовжували надходити скарги щодо обшуків, вилучення комп'ютерів, серверів та документів, необгрунтованого арешту майна та інших проблем, які паралізують діяльність компаній. Тепер законодавці розмірковують над новими версіями законопроєктів «Маски-шоу стоп».

У серпні 2019 року президент Зеленський визначив як невідкладний законопроєкт №1015 щодо внесення змін до статті 93 Конституції щодо права законодавчої ініціативи для народу.

«Наділення народу правом законодавчої ініціативи, як на мене, виглядає як популізм. Ця пропозиція зумовлена бажанням сподобатися виборцям, хоча незрозуміло, яку проблему мають вирішити запропоновані зміни», – говорила народний депутат України VIII скликання Вікторія Пташник.

Зеленський у 2019 році

Вона зазначила, що ні Зеленський, ні депутати від його партії не пояснюють, яким чином дана конституційна новація реалізовуватиметься на практиці. «Не виключаю, що швидкої його реалізації на рівні закону не буде, відповідна норма залишиться мертвою, доки до влади не прийдуть ті, хто зможе використати її у своїх власних інтересах. На жаль», – пояснила нардеп.

«Венеціанська комісія з побоюванням ставиться до подібних ініціатив, адже існує ризик, що вони можуть подаватися на користь конкретних осіб і аж ніяк не відображають інтереси всього народу. Думаю, для України ймовірність настання такого ризику дуже висока, якщо враховувати серйозний вплив олігархів на політику та економіку держави», – додала Пташник.

На березень 2024 року законопроєкт не розглянутий парламентом навіть у першому читанні.

Наприкінці травня 2021 року тодішній міністр освіти та науки Сергій Шкарлет презентував концепцію Президентського університету, а Зеленський підписав указ про його створення. 16 червня того ж року Кабмін схвалив концепцію реалізації проєкту. Відповідно до неї, ідея університету полягає у «створенні освітньо-наукового центру шляхом концентрації кращих матеріальних та людських ресурсів країни із залученням бюджетних та небюджетних коштів. Заклад створюватиметься не шляхом удосконалення набутого досі досвіду вузів, а як зовсім новий сучасний заклад вищого освіти». Закінчити будівництво та розпочати навчання планувалося у 2023 році. Університет мав існувати за рахунок державних та приватних коштів. У перший рік роботи планували набрати 120 студентів, а за кілька років збільшити їхню кількість до 600 осіб.

Президентський університет

Розташовуватися університет має на території «Експоцентру України» (ВДНГ) у Києві – на площі 16 га передбачалося розмістити 14 споруд.

У грудні 2021 року «Експоцентр України» отримав у КМДА містобудівні умови та обмеження на реконструкцію кількох павільйонів для розміщення «Президентського університету». Гранично допустима висотність будівель визначена 32 м (орієнтовно 10 поверхів). Нагадаємо, в університеті мають навчатися максимум 600 осіб.

3 лютого 2022 року на території ВДНГ почали зносити павільйон №19. Цей павільйон був збудований у 1974 році в стилі радянського модернізму, він був присвячений «товарам народного споживання». Наразі руїни павільйону обгороджені парканом, на якому вивішено малюнки майбутньої будівлі.

Президент Зеленський у червні 2021 року підписав указ про старт проєкту «Зелена країна», мета якого – за 10 років збільшити площу лісів на 1 млн га. Було заявлено, що для цього потрібно посадити 1 млрд дерев за найближчі три роки. Для цього потрібно 2 млрд грн, які залучать за рахунок діяльності лісових господарств.

За даними Державного агентства лісових ресурсів, загальна площа лісового фонду України на середину 2021 року становила 10,4 млн га, з них 9,6 млн га – дерева та інші рослини. 2020 року висадили 180 млн молодих дерев по всій Україні

Хід реалізації програми «Зелена країна»

У 2021 році в лісових розсадниках виростили 231,9 млн сіянців, у тому числі 3,46 млн сіянців головних лісоутворюючих порід. Крім того, вирощено 3,55 млн саджанців для потреб озеленення і 140 тис. живців, що укорінилися. Такі показники можна назвати екстраординарними – усі плани було виконано на 110-115%. Але навіть таких результатів не вистачить, щоб досягти результату, про який заявив Зеленський, оскільки 1 млрд дерев за 3 роки – це 333,3 млн саджанців на рік.

За даними сайту держпрограми «Зелена країна», на початок березня 2024 року висаджено 482 млн дерев на 73,6 тис. га.

Читайте також: Біометан в Україні поки не виробляють, але надії на нього дуже великі: чому так

Ще у 2021 році Ігор Куземко, дендролог Національного інституту еволюційної екології, говорив, що цифра в 1 млрд дерев реалістична, але існують ризики, пов'язані з нестачею території та озелененням видами, які можуть зашкодити довкіллю.

«Вже була програма «Ліси України», і на папері було все дуже гарно, а за фактом я особисто бачив, розорювалися степи, висаджувалися робінія та дуб червоний – дуже інвазивні види, які взагалі не можна садити у нас. У цьому я бачу проблему», – пояснював експерт.

Він також додав, що дерева важливо не лише висадити, а й доглядати їх, і є ризик того, що через рік від висадженого мільярда дерев нічого не залишиться.

Міністр охорони навколишнього середовища Роман Абрамовський фактично підтвердив слова Куземка: «Головна ідея ініціативи президента – збільшення в Україні площ лісових насаджень. Механізм є досить простим: на площі 1 га висаджують близько 5 тис. дерев, за час обробки даної лісопосадки залишиться близько 500 дерев».

На початку грудня 2021 року Володимир Зеленський подав до Верховної Ради пакет законопроєктів №6394-6397 про «економічний паспорт». Йшлося про перерозподіл бюджетних коштів – виключення одних доходів із загального фонду держбюджету з одночасним перенаправленням їх до спеціального фонду. Спецфонд повинен формуватися з надходжень від сплати ренти за користування надрами для видобутку корисних копалин та інвестиційного доходу від розміщення та інвестування коштів. З 2024 року спецфонд мав також збільшуватися від відсотків за облігаціями внутрішньої держпозики. Крім того, надалі джерелом могла стати частина надходжень від приватизації та коштів від боротьби з контрабандою, а також із податковими скрутками.

Економічний паспорт українця. Колаж «24 Канала»

Кошти спецфонду мали накопичуватися на персональних рахунках (названих владою одразу чомусь «економічним паспортом українця») дітей з 2019 року народження, і після досягнення повноліття вони могли б використовувати їх для здобуття освіти, лікування, відкриття пенсійного рахунку або купівлі житла.

У світі є різні механізми створення накопичувальних фондів майбутніх поколінь, кошти яких розподіляються серед населення. Частина формується за рахунок доходів від видобутку корисних копалин (Норвегія, ОАЕ, Саудівська Аравія і Кувейт).

Але в Україні за дефіциту держбюджету, який у 2021 році становив 167 млрд грн за доходів 1,3 трлн грн не було та немає передумов для формування такого фонду.

А головною слабкою ланкою «економічного паспорта» є питання, куди будуть складені кошти спецфонду, щоб уберегти їх від інфляції. В інших країнах такі фонди вкладають в акції, державні та корпоративні облігації, нерухомість у всьому світі. Кошти українського спецфонду планували інвестувати в ОВДП. Але незалежні економісти одразу висловили сумнів щодо ефективності такої схеми за високої інфляції в Україні та світі, а також за відсутності в Україні фондового ринку.

Президент визначив свої законопроєкти як невідкладні, але досі вони не розглянуті навіть у першому читанні.

Наприкінці лютого 2024 року анонсували програму українського кешбеку, суть якого полягає в тому, що за купівлю товарів, вироблених в Україні, українцям повертатимуть частину грошей. Заявлено, що проєкт Всеукраїнської економічної платформи «Зроблено в Україні» (частиною якої є кешбек) має запрацювати вже цього року.

Кешбек за купівлю українського

«Щоб виграти війну та побудувати міцну економіку, ми маємо орієнтуватися на власне виробництво. Для цього уряд запроваджує нову державну політику «Зроблено в Україні», яка містить кілька основних напрямів для розвитку українського бізнесу. Йдеться про стимулювання попиту на українські товари – від держави та приватного сектору, сприяння інвестиціям у реальний сектор: дешеві гроші, приєднання до мереж та розвитку промислової інфраструктури, компенсація інвестицій через податки. І розвиток несировинного експорту. Зокрема, на програми підтримки закладається 45 млрд грн у державному бюджеті, що має забезпечити додатковий 1% зростання ВВП», – наголосила перша віцепрем'єр – міністерка економіки Юлія Свириденко.

Нардеп Ярослав Железняк звернув увагу, що ідея «Купуй українське» – це ремейк ініціатив 1998, 2002, 2012 років. Тільки в умовному 2002 чи 2012 пропонували купувати «український «Ланос», а зараз простішу та дешевшу продукцію.

«Купуй українське« – це один із інструментів імпортозаміщення (оскільки кешбеком ти дискредитуєш імпорт, це форма субсидій). Для малої відкритої економіки це завжди погано, а зараз, коли все стиснулося, тим більше. Наш пріоритет – не імпортозаміщення, а розвиток експорту», – додав Желєзняк.

Він нагадав, що ідея з локалізацією та преференціями у держзакупівлях крутиться з 2012 року. «У теорії — хороша ідея, але на практиці — добре працює на корупцію, і проти цієї ідеї будуть партнери».

Уряд та представники українського бізнесу 26 лютого 2024 року підписали заяву про поглиблення співпраці між державою та підприємцями щодо покращення бізнес-клімату в Україні. Документ отримав неформальну назву «Суспільний договір влади та бізнесу». З'явився він після серії скандальних акцій силовиків щодо низки підприємців та їхніх бізнесів (зокрема інвестбанкіра Ігоря Мазепи).

Перший віцепрем'єр Юлія Свириденко підписує Суспільний договір влади та бізнесу

Підприємець та юрист Микита Соловйов написав, що суспільний договір лежить в основі існування будь-якого суспільства. Іноді він у якихось частинах має вигляд письмового документа. Але найчастіше це – неписані норми, прийняті переважною частиною суспільства.

На його думку, підписаний документ «вже своєю формою демонструє глибоке нерозуміння природи суспільного договору як такого. Для розробників це просто ще один папірець типу меморандуму з кимось про щось. На політ не впливає, нас зобов'язали, фіг з вами, зараз зробимо».

Експерт наголошує на двох головних недоліках договору:

• немає рівноправності сторін. Переважна більшість зобов'язань держави зводиться до того, що вона обіцяє «не надто трахати бізнес. Тобто не про допомогу йдеться, а про те, щоб безмежжувати менше»;
• немає конкретності зобов'язань. Бізнес свою частину зобов'язань має виконати зараз. А держава ж має почати «прагнути».

Нардеп Ніна Южаніна нагадала прислів'я «Скільки не кажи «халва», а в роті солодше не стане»: «Так і тут: рішення РНБО, два нові дорадчі органи, тепер – ще й суспільний договір. А проблема тиску на бізнес була, є і, очевидно, залишатиметься й надалі. Принаймні, доки комунікація з боку влади породжуватиме нову комунікацію, а не конкретні прийнятні для всіх рішення».

Прем'єр-міністр Денис Шмигаль 4 березня 2024 року повідомив, що в рамках реформи уряду планують скоротити кількість міністерств на третину, відповідно скоротять і кількість держслужбовців.

За словами прем'єра, влада працює над створенням сильного Центру уряду, де буде зосереджено допоміжні, адміністративні функції. Він пояснив, що міністерства повинні мати невелику кількість дуже добрих фахівців, які формуватимуть державну політику, а Центр уряду надаватиме юридичну підтримку у кадровій, бухгалтерсько-фінансовій сфері. Міністр Кабінету Міністрів Олег Немчинов припускає запуск Центру уряду до 2025 року.

Шмигаль анонсував скорочення кількості міністерств на третину

Аналітик Центру економічних досліджень Олександра Бетлій нагадала, що ідея скорочення міністерств живе з 2019 року. І пояснила, що великої економії коштів від такого скорочення не буде, оскільки витрати на апарати міністерств на тлі інших держструтур мінімальні. «А функціонального аудиту досі ніхто не проводив. Тому взагалі незрозуміло, звідки взялася ідея, що можна скорочувати міністерства», – пояснила вона.

Експерт додала, що створення міністерства та ліквідація займають багато часу, а ще це може зупинити багато процесів – тому потрібно ретельно все планувати. А при звільненні державним чиновникам треба сплатити вихідні, а багато хто не ходив у відпустку роками, а тому там будуть великі виплати.

Нагадаємо, що за президента Зеленського вже проходили скорочення міністерств шляхом їхнього злиття. Не всі вони були вдалими. Так, Мінекономіки злили з МінАПК, а Міненерго – з Мінприроди. Але фактично через рік почався болісний і дорогий процес їхнього роз'єднання.

Бізнесмен і викладач kmbs Валерій Пекар так прокоментував цю ініціативу: «У будь-якій незрозумілій ситуації – ліквідуй міністерства, створюй нові, об'єднуй, роз'єднуй. Економії державного бюджету не буде, навпаки. Але мудрий народ повірить, що це все на краще. Насправді – ні».