Ще до початку повномасштабної війни Україна перебувала у глибокій демографічній ямі. Наразі питання демографії набуває стратегічного значення для країни. Війна далека від переможного завершення, але вже зрозуміло, що одним із факторів, який суттєво обтяжуватиме процеси відновлення, стане гостра нестача робочих рук. 
зібрало інформацію про демографічні тренди в Україні, як змінилося населення країни за 21 місяць повномасштабної війни і що можна протиставити негативним тенденціям.
Демографічна ситуація в Україні до 2022 року
Перший та останній перепис населення в сучасній Україні провели у грудні 2001 року. Новий перепис планували на 2023 рік, але його скасували через воєнний стан.
Згідно з переписом-2001, в Україні проживало 48,46 млн осіб. За даними Держстату, у 1992 році в країні проживало 52,24 млн осіб.
Падіння чисельності населення в Україні продовжує тенденцію, яка розпочалася за часів СРСР. Вона, своєю чергою, збігається із стабільним зниженням народжуваності у розвинених країнах усього світу. Цей процес фахівці називають «другим демографічним переходом», пов'язаним із формуванням та розвитком так званого суспільства споживання, якому притаманні гедоністичні та індивідуалістичні цінності та норми поведінки, аж до свідомої відмови від дітей, появи альтернативних форм сім'ї, кар'єризму тощо. Щороку все більше українців приймають ці норми.
Діючих спроб змінити демографічні тенденції держава не робила. Влітку 2005 року оператори зовнішньої реклами провели у Києві масштабну кампанію «Кохаймося!». У столиці з'явилося близько 800 білбордів та лайтпостерів, які заявляли: «Нас має бути 52 мільйони», «Країні не вистачає «Оскарів», «Країні не вистачає Нобелівських лауреатів» тощо. Але ця словесна інтервенція очікувано закінчилася нічим.
Рекламна кампанія «Кохаймося!»
У грудні 2005 року, згідно з офіційними даними, в Україні вперше стало менше 47 млн осіб постійних мешканців. У жовтні того ж року Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук прогнозував, що до 2050 року чисельність населення може скоротитися до 35 млн осіб
2007-го ЗМІ рясніли заголовками: «Кожні дві хвилини населення України скорочується на одну людину». 2010 рік вивів нову формулу: «5 років – мінус 1 мільйон українців». За даними Держстату, з січня по грудень 2010 року народилося 457 тис. осіб, а померло 638 тис. Говорилося, що якщо демографічна ситуація не зміниться, то до 2030 року українців залишиться 39 млн.
У 2019 році нова політична влада вирішила дізнатися, скільки ж людей проживає в Україні. Від планів провести повноцінний перепис населення швидко відмовилися через відсутність грошей (потреби оцінювалися у 3 млрд грн). Вирішили піти креативним шляхом.
У січні 2020-го тодішній міністр Кабінету Міністрів Дмитро Дубілет опублікував результати того, що він назвав «всеукраїнським переписом населення». За його даними, станом на 1 грудня 2019 року реальне населення неокупованої території України (без Криму та ОРДЛО) становило 37,29 млн осіб.
Населення рахували трьома різними методами, і максимальна різниця між результатами становить 2,86%. «Це дуже прийнятний результат з огляду на строки та вартість», – зазначив Дубілет. За його словами, оцінку провели за три місяці, і вона нічого не коштувала бюджету.
Скільки українських біженців планують повернутись
Для оцінки використовували три методи:
1. Кількість осіб порахували за кількістю абонентів мобільних операторів та додали до цих цифр дані з реєстрів про кількість літніх та юних українців, серед яких низький відсоток використання мобільних.
2. Зіставили дані Держстату та Пенсійного фонду – так отримали статево-вікову структуру населення.
3. Дані взяли з Реєстру фізосіб та розподілили за ознаками, залежно від отримання будь-якого доходу, пенсій, соціальних виплат, субсидій, а також доповнили оформленням закордонних паспортів, а потім уже вирахували дані щодо народжуваності, смертності, еміграції та міграції.
Дані цього «перепису» розкритикували спеціалісти-демографи. Але інших досліджень після цього не проводили.
Держстат за власною методикою оцінює чисельність населення, але ці дані зараз дуже приблизні, до того ж публікуються з великим запізненням. Так, у червні 2023 року повідомили, що чисельність населення України (без Криму) станом на 1 січня 2022 року становила 41,17 млн осіб. Загальне скорочення чисельності населення у 2021 році становило 421 тис. осіб. Залишається суттєвим перевищення кількості померлих і народжених: 100 на 38.
Як повномасштабна війна вплинула на демографічну ситуацію в Україні
Директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова впевнена, що після російського вторгнення 24 лютого 2022 року в Україні зросла смертність і, «зважаючи на все, драматично».
Зросла вона за рахунок різного віку, говорить вчена. Ми отримаємо зростання смертності підлітків до 16 років, військові гинуть під час бойових дій, цивільне населення гине від обстрілів, зниження якості медичної допомоги тощо.
Експерт також говорить про суттєве зниження народжуваності. 2021 року в Україні коефіцієнт народжуваності був 1,2. Для простого відтворення населення коефіцієнт має бути 2,14, тобто кожна жінка має статистично народити стільки дітей. Минулого року коефіцієнт впав до 0,9, хоча 2022 року ще народжувалися діти, заплановані до великої війни. Катастрофічне зниження народжуваності очікується у 2023 році – до 0,7. «Наразі дітей з'являється втричі менше, ніж потрібно для простого відтворення поколінь. Це мінус десятки тисяч українців у майбутньому», – вважає Лібанова.
Демографічні втрати України через міграцію
Ще один наслідок війни – зовнішня міграція. «Ми поки не зовсім розуміємо, скільки людей поїхало. Тільки в ЄС зареєстровано зі статусом тимчасового захисту 4,2 млн. українців. Якщо додати їх до 2,5-3 млн трудових мігрантів, які були перед війною, то виходять дуже серйозні цифри. І це лише у Європейському Союзі», – наголошує Лібанова.
За даними ООН, кількість українських біженців за кордоном становить 6,3 млн осіб, більша частина з яких знайшла притулок у ЄС. Під час так званих «виборів» на окупованих територіях РФ назвала кількість українців, які отримали російські паспорти – 3,5 млн. Якщо врахувати і дітей, то втрати населення України через міграцію та окупацію становлять близько 8 млн осіб.
За оцінкою Інституту демографії НАНУ, чисельність населення країни в межах 1991 року станом на 1 січня 2023 року становить 37,6 млн осіб. Підконтрольних Україні територій – 31,6 млн.
Як демографічні проблеми позначаться на процесі відновлення України
Яка частина мігрантів повернеться до України? Елла Лібанова прогнозує: «Моя мрія, щоб повернулися 50%. Якщо повернеться 60%, я буду найщасливішою людиною в Україні».
Водночас вона вважає, що у разі відновлення економіки на довоєнному рівні Україні не вдасться повернути прогнозовані 4,5 млн громадян, оскільки «ніхто не прагнутиме повертатися, оскільки можливості самореалізації в Україні будуть такими ж, як були перед війною» .
Фахівці вважають, що чим довше триває війна, що більше руйнується інфраструктура, то більше українців не повернуться.
Лібанова наголошує на ще одному аспекті демографічної проблеми – територія будь-якої країни потребує певної чисельності населення для свого розвитку. До війни в Україні середня щільність населення була 70 осіб на квадратний кілометр. Після війни вона може впасти до 53–58. Це набагато менше, ніж у порівнянних за площею країнах Європи. «Я не розумію, як ми зможемо займатися підйомом країни за такої щільності населення», – каже експерт.
Демографічні параметри України та інших країн
Лише за умови закінчення війни готові повернутися додому 43% українських біженців. Окрім миру, вони чекають для України гарантії безпеки від міжнародних організацій. Про це свідчать результати опитування біженців, яке провели аналітичний центр «Вокс Україна» та Factum Group Ukraine у рамках проєкту «YOUкраїна».
Крім того, є великий ризик, що після війни багато українських родин відновляться, але за межами України, тобто чоловіки поїдуть до дружин та дітей.
За попередніми оцінками в рамках спільного проєкту Центру економічної стратегії (ЦЕС), Центру економічного відновлення та Інституту демографії, Україні загрожує дефіцит робочої сили в 3,1–4,5 млн осіб до 2032 року. Виробничі втрати через неповернення людей можуть становити 1,3% від довоєнного ВВП в оптимістичному сценарії, 2,4% – у середньому та 3,4% – у песимістичному.
Втрати від зменшення споживання через те, що ті українці, які залишаться за кордоном, витрачатимуть свої гроші не в Україні, можуть становити 1,4% довоєнного ВВП в оптимістичному сценарії, в середньому – 2,5%, а в песимістичному. — 3,5%.
Таким чином, загальні втрати української економіки від неповернення біженців в оптимістичному сценарії можуть сягнути 2,7% довоєнного ВВП, у середньому – 4,9% ВВП, а в песимістичному – 6,9% ВВП.
Через низький рівень народжуваності ці втрати буде неможливо компенсувати завдяки природному зростанню населення. «Ми не чекаємо на бебібум, як було в країнах Європи після Другої світової війни. Після нинішньої війни народжуваність в Україні потроху зростатиме, але сплеску точно не буде», — вважає Лібанова.
Що може покращити демографічну ситуацію в Україні на етапі відновлення
Україна потребує комплексного вирішення демографічних проблем. Мінсоцполітики у липні 2023 року розпочало роботу над Стратегією демографічного розвитку України. Наразі підготовлено перший проєкт цього документа, який має бути оприлюднено для публічного обговорення.
Але ця стратегія, навіть за умови її успішної реалізації, є інструментом дуже повільної дії. На поліпшення ринку праці під час повоєнного відновлення вона не здатна вплинути.
Щоб стимулювати українських біженців повернутися до України, у звіті з дослідження ЦЕС рекомендовано такі кроки:
- співробітництво з країнами ЄС у поверненні українців після війни. Потрібно донести до європейських партнерів, що якщо українці залишаться за кордоном, то європейські країни матимуть пряму економічну вигоду, але й у разі їхнього повернення додому буде непряма вигода для всієї Європи;
- швидке відновлення постраждалих регіонів, щоб українцям було кудись повертатися;
- допомога у пошуку роботи у більш безпечному регіоні, курси перекваліфікації;
- виділення ресурсів на комунікацію із співвітчизниками за кордоном через дипломатичні представництва;
- спрощена реінтеграція дітей на навчання в українських школах, спрощення вступу українських випускників іноземних шкіл до українських вищих навчальних закладів;
- відкриття ринку праці ЄС для українців після війни Можливість працювати в ЄС без бюрократичних перешкод для всіх українців може дати біженцям, які повернулися, впевненість, що вони зможуть знову виїхати в ЄС, якщо захочуть.
«Я переконана, що нам не слід зупиняти або обмежувати міграцію. Це ключовий канал обміну технологіями, культурним надбанням, новим мисленням. Глобалізація без міграції взагалі неможлива. Ми повинні наголошувати на тому, щоб трудова міграція не перетворювалася на стаціонарну. Щоб люди працювали за кордоном, але у результаті поверталися», – каже Лібанова.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
