У другій частині інтерв’ю 
директор з торгівлі компанії «Нібулон» Володимир Славінський розповів, чому впали ціни на світовому ринку агропродукції, наскільки зросли витрати українських виробників і як це вплине на карту виробництва та на вартість продовольства в Україні. Також він пояснив, як саме росіяни намагаються зірвати роботу зернового коридору, та спрогнозував, що європейські уряди припинять блокувати імпорт з України.
На вирощування яких культур переорієнтовуються українські аграрії
Які основні проблеми виникли в агропідприємств через війну?
Економічних і фінансових проблем чимало. Станом на 24 лютого 2022-го, коли критично змінилися умови функціонування ринку логістики, вартість послуг тощо, українські виробники, як і промисловий комплекс загалом, ще мали певні запаси зернових і олійних рекордного врожаю 2021 року. У першому півріччі повномасштабної війни компанії здебільшого шукали можливості реалізації цих запасів.
Посівна кампанія 2022 року пройшла завдяки накопиченим резервам на підприємствах, наявним коштам у системі. А вже між лютим 2002-го і лютим 2023-го ситуація була геть іншою. Врожай, зібраний восени в неоптимальних умовах, продавався у неоптимальних ринкових умовах восени, взимку і навесні 2023-го.
Продукція, вирощена з вищою, ніж зазвичай, собівартістю, продавалася на ринку, де неможливо було отримати максимальну ціну на зерно, через те що експорт відбувається з використанням дуже дорогої логістики, яка сьогодні формує суттєву частину експортних витрат.
Тому натепер економічний стан середнього виробника набагато гірший, ніж був рік тому.
Посівна кампанія 2022 року пройшла завдяки накопиченим резервам. Фото: «Нібулон»
До чого це призведе?
До суттєвого перерозподілу посівних площ ярових культур, посівна кампанія яких триває навесні. Агровиробники, незалежно від форми й розміру, змушені шукати варіанти скорочення витрат на виробництво, тому що сьогодні на ринку фактично відсутнє фінансування, вони не можуть залучати обігові кошти, мають працювати майже лише на власному ресурсі.
Суттєво подорожчали основні матеріальні складові аграрного виробництва: пальне, добрива, засоби захисту рослин. Раніше більшість цих продуктів імпортували. Тепер, через неможливість імпортувати морським транспортом за звичними логістичними маршрутами, їх постачають залізничним чи автотранспортом, а отже, зростає вартість таких товарів.
Обсяги фінансування, які виділяють для агропрограм, суттєво відрізняються від того, що було раніше, коли аграрний сектор був однією з найцікавіших галузей економіки для фінустанов. Він був стабільний, зростав, був конкурентним.
Тепер коштів потрібно дедалі більше. Тому виробник дуже ретельно складає свої плани, рахує гроші та вибирає оптимальні варіанти для формування структури посівів, враховуючи необхідність зменшувати витрати та максимізувати потенційний прибуток.
Як за таких умов змінюється виробництво?
Виробники намагаються віддати перевагу олійним культурам — соняшнику, ріпаку, сої — і зменшити виробництво енергозатратних зернових культур. Це насамперед кукурудза, яка формує значний валовий збір, що призводить до значних витрат на зберігання, і часто потребує дороблення, зокрема сушіння. Яке потребує витрат на газ і загалом на споживання послуг, які надають елеватори.
Останніми роками 6,2 млн га відводили під пшеницю, а сьогодні її посіяли на площі 4-4,5 млн га. Схожа ситуація з озимим ячменем.
Варто розуміти, що частково це зменшення відбулося через те, що частина території країни окупована, а також через перерозподіл виробниками посівних площ між культурами. Я думаю, за результатами посівної кампанії ярових культур, яка відбувається навесні, ми побачимо зменшення посівних площ під кукурудзою.
Зараз агровиробники намагаються віддати перевагу олійним культурам . Фото: «Нібулон»
Світові ціни на зерно: завдяки чому вони знижуються
Чи призведе все це до подорожчання продовольства в Україні?
Саме по собі не призведе, тому що навіть за такого перерозподілу виробництво основних культур буде більш ніж достатнім для задоволення внутрішніх потреб країни. Однаково має сформуватися профіцит, тобто експортний потенціал аграрного сектору, і, як і завжди, ціни на внутрішньому ринку залежатимуть від динаміки цін на зовнішньому. Сьогодні вона більшою мірою негативна.
Тобто ринок не тільки не додає цінові премії за воєнні ризики, за скорочення постачань зернових з України — він збалансувався і пережив ці події.
Завдяки чому?
Сьогодні ринок знову орієнтується на фундаментальні чинники балансу попиту і пропозиції у світі. Проблеми з виробництвом, вирощуванням українського зерна та його постачанням на світові ринки у глобальному плані фактично нівельовані. Зокрема завдяки тому, що масштаби цих проблем дещо зменшені через функціонування так званого зернового коридору.
Суттєві обсяги українського зерна все ж таки потрапили на світовий ринок, хоча й не у тому обсязі, який міг би бути, якби функціонували всі морські порти.
Чи надовго знизилися ціни?
Можливо, згодом ситуація буде змінюватися, щойно з’являтиметься більше інформації про посівну кампанію в Україні та перспективи нового врожаю. Зменшення посівних площ та виробництво в режимі економії, тобто з мінімізованим використанням добрив і засобів захисту рослин, безумовно, призведе до скорочення врожайності. Якщо до цих чинників додати несприятливу погоду, то є ризик отримати рекордно низький врожай за останні два десятиліття. Тоді це може вплинути на світовий ринок.
Володимир Славінський: «Низький врожай в Україні може вплинути на світовий ринок». Фото: «Нібулон»
Є й інші чинники, той же зерновий коридор. Країна-агресор продовжує наполягати у публічному полі, що угода була продовжена на 60 днів, до 18 травня, тоді як ООН, Україна і Туреччина вважають, що зернова угода продовжена на 120 днів. Тобто буквально на початку травня можемо очікувати черговий раунд перемовин, черговий період суттєвої невизначеності. Це, звісно, завжди призводить до певних потрясінь на ринку, не сприяє його стабільності та можливості довгострокового планування.
До чого призведе заборона імпорту агропродукції з України до деяких країн ЄС
Чому європейські агровиробники протестують проти української продукції?
Фермери Польщі, Угорщині, Румунії та Словаччини вирішили, що основна причина низьких цін на зернові та олійні культури на внутрішніх ринках — це значні обсяги пропозиції українського зерна та продуктів перероблення. Але річ у тім, що ціни на ринках країн ЄС, як, власне, й України, є насамперед похідними від цін на глобальних ринках.
Постачання українського зерна до Польщі, Угорщини чи будь-якої іншої країни не мають вирішального значення. Від березня до грудня 2022 року, коли ціни на глобальних ринках були значно вищими, а постачання залізничним та автомобільним транспортом до західного кордону були значно більшими, такої проблеми не існувало.
Постачання зерна до західного кордону залізничним та автомобільним транспортом значно зменшилося. Фото: «Нібулон»
Очевидно, що коли українські агровиробники та трейдери перебувають у скрутному економічному становищі, останнє, що спадає на думку підприємцю, це умисно знижувати ціни продажу.
Проте уряди Польщі та Угорщини вирішили заборонити імпорт зернових та олійних культур та продуктів їхнього перероблення з України. Дозволяється лише перетин кордону в режимі транзиту до третіх країн.
Якими будуть наслідки цього?
По-перше, будуть додаткові витрати тих українських експортерів, які зараз виконують раніше укладені контракти з постачань до Польщі та Угорщини. Такі компанії будуть змушені переспрямовувати вже завантажені вагони та вантажівки до інших країн або до українських портів. В обох випадках це означатиме терміновий пошук нового покупця, а отже, необхідність знижувати ціну аби зацікавити потенційного контрагента, а також суттєві логістичні витрати.
По-друге, ймовірно, що такі дії урядів Польщі та Угорщини не допоможуть їм підтримати ціни на внутрішньому ринку, адже компанії-переробники мають достатньо залишків.
Навіть якщо уявити, що заборона імпорту українських сільськогосподарських продуктів посприяє зростанню цін на сировину всередині ЄС, то урядам доведеться мати справу із невдоволеними переробниками та зростанням цін на продукти харчування для населення.
Урядовці не вирішують системних проблем, створюють перешкоди для вільного функціонування ринку, що передбачено серед іншого й угодою про асоціацію України та ЄС, та завдають збитків бізнесу по обидва боки кордону. Є всі підстави очікувати, що найближчим часом ми побачимо зміну риторики та прояв більш розважливого підходу.
Хто купує українську агропродукцію
Завдяки яким гравцям стабілізувався глобальний ринок?
Не скажу, що була якась специфічна реакція, тому що сільське виробництво — галузь, в якій зміни відбуваються доволі повільно через об’єктивні причини, наприклад, неможливо за місяць виростити додатковий обсяг пшениці, розширення виробництва триватиме роками. Але певний оптимізм на ринку з’явився завдяки тому, що не було несприятливих погодних умов в основних країнах-експортерах. Якщо ми говоримо про ринок пшениці, то США, Австралія, країни ЄС та, на жаль, країна-агресор зібрали достатні врожаї, тому пропозиція на ринку є.
З іншого боку, найбільші виробники, Китай та Індія, дуже багато вирощують пшениці, але не експортують її через те, що величезні обсяги споживають всередині цих країн. Вони також не мали проблем із виробництвом, тобто на глобальний баланс негативно не впливали.
Не в останню чергу це стосується і країн-імпортерів продовольства, вони завжди чутливі до таких подій. У цих країнах дуже швидко зростає так звана продуктова інфляція, тобто ціни на продовольство напряму залежать від доступу до іноземної валюти і до стабільних постачань продовольства. Такі країни, як Туреччина, Єгипет, Індонезія, стикнулися з неможливістю своєчасно і за доступною ціною придбати необхідний обсяг продовольства. Це зумовлює певне скорочення споживання.
Ми маємо більш-менш достатню пропозицію на світовому ринку і дуже обережний попит, який насамперед сфокусований на тому, щоб закривати свої найближчі потреби. Це допомагає балансувати ціни на ринку, тобто зараз немає панічного попиту і є достатня пропозиція.
Але це може дуже швидко змінюватися, якщо все-таки відбудеться суттєве зменшення виробництва через погоду або інші чинники.
Які країни зараз головні покупці української продукції?
Основні покупці українського продовольства залишилися традиційними. Це країни Північної Африки, Близького Сходу, Азії та ЄС. З об’єктивних причин дещо зросла частка партнерів з ЄС порівняно з тим, що ми мали до 24 лютого 2022 року. Компанії з ЄС більш гнучкі фінансово та логістично, вони у більшому обсязі змогли використати можливості, які Україна мала щодо експорту, запропонувати українському експортеру більш прийнятні умови оплати та доставки товару.
До країн Азії, насамперед до Китаю, Індонезії, Філіппін, Таїланду, які були основними споживачами зернових та олійних культур, український агросектор сьогодні, на жаль, не має змоги відвантажувати суттєві обсяги. Тому що є логістичні обмеження, пов’язані з зерновим коридором.
Собівартість тонни завантаженого в судно зерна значно виросла. Фото: «Нібулон»
Коли у тебе є проблеми з тим, аби спланувати вихід судна, його навантаження, враховуючи необхідність переходу на інший край світу, то звісно, що бізнес є доволі складним, і охочих займатися ним набагато менше, ніж було раніше.
Як нестабільна робота зернового коридору впливає на експортерів
Ми часто чуємо, що покупці відмовляються від української продукції через нестабільну роботу зернового коридору. Як це впливає на ціни?
Звісно, що продавець вимушений за будь-яку ціну продати будь-якому покупцю, щоб не заблокувати термінали і не продовжувати накопичувати збитки, тому що день фрахту морського судна коштує чимало, тож продавець змушений покривати ці збитки.
Яким може бути дисконт?
Немає обмежень. 5-10-15 доларів на тонні дешевше від ринкової ціни.
На скільки за останній рік зросла собівартість української продукції?
Собівартість тонни пшениці чи кукурудзи, зібраної на полі і доставленої до найближчого току чи елеватора, за нашими підрахунками, зросла десь на 25-30%. Основних причин дві. Це здорожчання матеріально-технічного ресурсу та зниження врожайності.
Що заважає пропускати через зерновий коридор більше суден, чому там регулярно створюються затори?
Не що, а хто. Це представники російської сторони у спільному координаційному центрі, які різноманітними способами блокують роботу даної структури. Починаючи з небажання і відмови збільшувати кількість залученого до перевірок персоналу та закінчуючи тим, що навіть цей персонал погоджується працювати обмежену кількість часу.
Перевірка кожного судна — це окремий виклик.
Але при цьому очевидно, що функціонує він зовсім неефективно і завдає суттєвих збитків українському сільському виробництву та аграрній галузі.
Як це вплинуло на показники «Нібулону»?
У 2021 календарному році наша компанія відвантажила 5,6 млн тонн зернових та олійних, у 2022 календарному році обсяг був набагато менший — 1,8 млн тонн.
Читайте також
