Серед $13 млрд прямих збитків, яких зазнав український бізнес внаслідок російської агресії, $6,6 млрд — прямі втрати АПК. Це дані проєкту «росія заплатить» Київської школи економіки. Від початку війни тільки сільгосптехніки пошкоджено, зруйновано або вкрадено 84,2 тис. одиниць на суму $2,9 млрд, а це 11% загального парку.
Станом на кінець січня 2023 року непрямі збитки у сільському господарстві оцінюють у $23,3 млрд. Наприклад, різного ступеня пошкоджень зазнали 77 елеваторів, ще 165 перебувають на тимчасово окупованих територіях. Але, крім прямої шкоди у вигляді руйнувань, це зменшило ємність зберігання на 9,4 млн т, або на 17% від довоєнного показника. Майже на 27% у порівнянні з минулим маркетинговим роком (2021/2022) зменшилися посівні площі. Тобто економічні наслідки від окупації, мінування, обстрілів український АПК буде відчувати ще роками. Але є й нагальні виклики.
Виклик перший — реалізація
2022 року перехідні залишки сільгосппродукції зросли у 4,8 раза. Внаслідок зупинення експорту через морську блокаду (навіть з урахуванням розпочатого влітку відвантаження у межах «зернового коридору») аграрії потрапили у своєрідні лещата.
Реалізація впала, ціни на внутрішньому ринку не зросли, а за деякими видами продукції впали у порівнянні з 2021-м.
При цьому добрива, засоби захисту рослин та посівний матеріал, навпаки, подорожчали. Розрив, що утворився, треба фінансувати шляхом кредитів, грантів або економії та накопичень минулих років.
«У перші місяці після вторгнення росіян ми навіть не могли знайти покупців з легальною оплатою через банківські рахунки. Нам пропонували тільки «чорний нал». Але ж ми маємо сплатити податки, зарплату, закуповувати матеріали на посівну», — розповідає Анатолій Гасюк, власник ТОВ «Гарант Агро» з Миколаївської області.
За його словами, зараз машини з агропродукцією стоять у чергах на елеватори у Рені, Ізмаїлі, Одесі по декілька діб. При цьому у порівнянні із колегами ситуація у «Гарант Агро» ще непогана: підприємство використовує власний транспорт. «Якби так простоював орендований, витрати були б значно вищими», — пояснює Гасюк.
У його підприємства досить великі обсяги реалізації, тому компанія спробувала організувати експорт власними силами — напряму в Румунію.
До того ж ціни на соняшник (12-16 тис. грн за тонну) у цьому сезоні майже удвічі нижче торішніх. А з урахуванням зміни курсу долара — знизилися майже утричі. За словами Гасюка, якщо така тенденція триватиме, компанія буде скорочувати посівні площі.
«Все лягає на плечі агровиробників. Можливо, варто застосувати державне регулювання. Також допомогли б цільові дотації, наприклад, на придбання пально-мастильних матеріалів», — каже підприємець.
Виклик другий — проблеми із фінансуванням
Тут знову «лещата»: ціни знизилися, собівартість зросла.
По-перше, збільшилися витрати на зберігання перехідних залишків. Вони, нагадаємо, збільшилися майже у п’ять разів і мають дочекатися реалізації. Для елеваторів це непросто та дорого для виробників, особливо в умовах перебоїв з постачанням електроенергії. А вартість зберігання з використанням генераторів майже вдвічі вища.
Зруйнований елеватор в Запорізькій області. Фото: Фейсбук Єва Миронова
Крім того, подовжується тренд переходу на альтернативні види пального.
По-друге, майже удвічі подорожчали пально-мастильні матеріали, добрива та засоби захисту рослин (ЗЗР). Тож багато агротоваровиробників спробували зекономити на цих потребах — зменшили обсяги внесених добрив, перейшли на дешеві аналоги.
Рівень задоволення потреб посівної-2022
Джерело: довідник «Агробізнес України під час війни»
«Після звільнення Харківщини не могли збирати соняшник через дощі. Зібрали — електрики немає, не можемо висушити. Возили аж у Дніпро, це додало ще 1500 грн додаткових витрат на тонні», — ділиться Ігор Сасім із ТОВ «Світ Агро 2017» з Харківщини.
«Звичні постачальники відмовилися доставити його (мовляв, небезпечно), тож дизпальне довелося збирати по сусідніх заправках та купувати за готівку. Як наслідок, замість п’яти операцій, які потрібні за технологією, провели дві-три, добрива майже не вносили, засоби захисту рослин взяли виробництва Китаю», — розповідає Сасім.
Ще один розрив у фінансуванні фермерів пов’язаний із тим, що, навіть не отримавши кошти від реалізації, вони мають виконати зобов’язання перед власниками землі, кредиторами та державою. А з урахуванням того, що для багатьох українців кошти від надання паїв в оренду є важливим джерелом доходу, це питання набуває ще й соціального навантаження.
Загалом паї та зарплата чи не єдині статті витрат, які цього року намагалися не різати аграрії. «Заробітна плата — єдине, на чому ми не економили, навіть попри збитки, — наголошує Анатолій Гасюк. — Дуже важливо зберегти людей, спеціалістів, без них не відновимося».
«Люди залишилися зовсім без грошей після окупації, та й державі кошти потрібні», — пояснює свої рішення Сасім. Зараз його компанія очікує інформації від місцевої Балаклійської РДА про перспективи розмінування, державні програми фіксації та компенсації збитків.
Врожай зібраний та майбутній
Збирання та реалізацію врожаю 2022 року провели у бойових умовах, на деяких територіях, на жаль, буквально.
Працювати у деяких регіонах аграріям небезпечно, тому що землі заміновані. Фото: ДСНС
Загальний збір зернових у 2022-му становив 48,8 млн т, у 2023-му дозібрали ще 10% врожаю, таким чином загальне виробництво становило 53,2 млн т зернових та зернобобових.
Після рекордних (за всю історію України) 108,8 млн т зернових, зібраних у 2021 році, це кардинальне зменшення.
Проте важливо, яким буде врожай 2023 року.
За підсумками осінньої посівної, площі під озимі культури зменшилися на 41% у порівнянні з минулим маркетинговим роком.
Динаміка посівних площ у 2023 році за культурами
Джерело: довідник «Агробізнес України під час війни»
Площі під всі зернові мають тенденцію до зниження. Обережним є також прогноз врожайності пшениці, кукурудзи та ячменю — приблизно -15% до торішньої. На цьому тлі прогноз НБУ щодо врожаю зернових на 2023 рік у 46 млн т, що на 15% нижче, ніж у 2021/2022 МР, виглядає навіть оптимістичним.
