На думку Остапа Українця, культурний прорив України після 2022 року значною мірою стався завдяки зовнішньому запиту, а не стратегічному внутрішньому плануванню: «Ми просували свою культуру великою мірою чужим коштом і на цьому кредиті сторонньої зацікавленості».
Але ця зацікавленість не вічна. Українець розповідає, що дедалі частіше чує від європейських організаторів: «Ми вже трошки втомились від України». Причина — не в надлишку української присутності, а в її одноманітності та необдуманості: «Репрезентація України навіть не так одноманітна, як необдумана в багатьох сенсах».
Українець в інтерв'ю 
, український письменник, перекладач, літературознавець, блогер і військовослужбовець, що працює в «Культурних силах», розповів, у якому стані перебуває українська культура та як її просувати за кордоном.
росія проти України: ресурси, канон, стратегія
Остап Українець реалістично оцінює виклики, які стоять перед українською культурною дипломатією: «росія в експорті своєї культури опирається на те, що вона успадкувала з 19 століття… Те, що вже вписано в Західний канон, те, що з цього канону не буде вийнято в найближчі десятиліття, так точно». Україна ж, на його думку, мусить не боротися з цим напряму, а «масштабувати культуру, яку ми пропонуємо на експорт, щоб вона була більш різною».
Він також визнає обмеженість українських ресурсів: «У нас все ще немає стільки ресурсів, скільки може собі дозволити вкладати росія у підтримку і просування власної культури». І хоча західна зацікавленість стала поштовхом, далі потрібні власні системні кроки: «Зараз у нас є конкретна мета… це питання впізнаваності, репрезентованості».
Горизонтальні зв’язки — найкраща зброя культури
Одним із головних механізмів культурної дипломатії Українець вважає горизонтальні зв’язки між митцями. «Творча співпраця дає можливість запропонувати людині зрозумілий їй твій погляд на питання», — говорить він, згадуючи приклад резиденцій, де митці з різних країн обговорюють мистецтво, політику і війну: «Це формує певний імідж середовища серед людей творчих, які далі через мистецтво якось говоритимуть, зокрема про Україну».
Яскравий приклад такої співпраці — виступ бандуриста Тараса Столяра разом зі Стінгом. «Бандура дає дуже спрощене, дуже узагальнене, але достатнє для першого знайомства уявлення про Україну», — пояснює Остап Українець силу такого культурного жесту.
Водночас він підкреслює роль діаспори: «Друга складова — це робота з людьми, котрі вже за кордоном… Бо Україна інформаційно не надто працює з українцями, які залишилися за кордоном». «Дома россии», за словами Українця, часто перехоплюють цих людей.
Що і як говорити світу про себе
За словами Українця, універсальної відповіді на питання «про що маємо розповідати світові» не існує, бо залежно від того, з ким ми говоримо, є різні речі, які варто розповідати в першу чергу. Він наводить приклад фестивалю в Іспанії, де організатори відзначили інтерес саме до жіночих досвідів і українського фемінізму: «З цією публікою через призму жіночих досвідів війни говорити буде найоптимальніше».
