Ким був Андрій Портнов
В Мадриді 21 травня застрелили Андрія Портнова, колишнього високопосадовця Адміністрації президента-втікача Януковича і «сірого кардинала» судової системи.
The Page вирішив нагадати, чим Портнов займався в Україні та чому був «нагороджений» санкціями з боку США і внесений до чорного списку ЄС.
Ким був Андрій Портнов
Андрій Портнов родом з Луганщини. Першим його місцем роботи в Києві у 1997 році стала Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Юрист за фахом, у 2001 році він здобув ступінь кандидата економічних наук, захистивши дисертацію з іноземних інвестицій. Відкрив власну юридичну фірму в столиці та співпрацював з фінансово-промисловими структурами.
У 2003 році знову повернувся до ДКЦПФР, але залишив посаду після того, як юристка Оксана Сахнацька звинуватила його у погрозах. Проти Портнова порушили справу, яку він назвав сфальсифікованою і зрештою довів свою непричетність у суді. Проте у 2008 році розслідування поновили.
Портнов активно включився у політичну діяльність в середині нульових. У 2005 році в суді захищав інтереси Олександра Зінченка, колишнього гендиректора телеканалу «Інтер», який звинувачував Порошенка у корупції. Портнов також намагався оскаржити право Порошенка поєднувати мандат народного депутата і посаду секретаря РНБО.
У 2006 і 2007 роках Портнов обирався народним депутатом від «Блоку Юлії Тимошенко», згодом очолив юридичну службу фракції. У 2008 році Тимошенко призначила його виконувачем обов’язків голови Фонду держмайна, проте за спробу незаконної приватизації Одеського припортового заводу та тиск на суддів проти нього відкрили ще одну справу. Сам Портнов і Тимошенко заявляли, що це був тиск з боку президента Ющенка.
Портнов і Юлія Тимошенко часів БЮТу. Фото: Уніан
У 2009 році він захистив докторську дисертацію, став професором КНУ, працював над газовими угодами з росією, які пізніше стали підставою для ув’язнення Тимошенко. Повідомлялося, що підписанню угод особисто сприяли Портнов і Медведчук.
«Маю честь обмінюватися думками з Віктором Медведчуком, – говорив Портнов в одному з інтерв'ю 2008 року. – Віктор Володимирович – шанована мною людина. Подобається це комусь чи ні – роль Медведчука в розвитку держави, без сумніву, дуже істотна».
На президентських виборах 2010 року Портнов був заступником керівника штабу Тимошенко. А невдовзі після перемоги Януковича несподівано для багатьох перейшов на роботу в Адміністрацію президента.
Як Портнов став «сірим кардиналом» в адміністрації Януковича
В АП Андрій Портнов курував судову реформу, брав участь у підготовці нового Кримінального кодексу. Йому постійно закидали тиск на судову систему.
Призначення перебіжчика викликало неоднозначну реакцію серед депутатів «Партії регіонів». Деякі з них відверто висловлювали своє обурення з приводу такого кадрового рішення.
Проте саме Андрій Портнов став одним із головних локомотивів у справі проти своєї «колишньої». Печерський райсуд Києва 11 жовтня 2011 року засудив Юлію Тимошенко до семи років позбавлення волі за «перевищення повноважень під час підписання газових угод» з росією у 2009 році та завдання державі збитків на суму понад 1,5 млрд грн. Нагадаємо, Портнов був одним із головних юристів угоди та просував її.
Портнов і Янукович під час одного із засідань
Тоді яскраво проявився його талант знаходити «потрібних» суддів. Сама Тимошенко іронізувала, що для розгляду резонансних справ весь час обирають суддів Печерського суду – Кірєєва і Вовка, прізвище останнього часто згадувалося разом із Портновим.
Як Портнов керував судами України
За даними розслідування «Української Правди» 2009 року, ще бувши депутатом від БЮТ Андрій Портнов активно впливав на судову систему. До прикладу, в немилість потрапив Олег Бачун, суддя Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК), який завжди ухвалював рішення на користь Тимошенко. Це з ним сталося одразу після того, як Бачун раптом прийняв рішення, яке унеможливило проведення приватизації Одеського припортового заводу.
Портнов не лише ініціював парламентську перевірку щодо Бачуна, надаючи комітету компромат на суддю (роздруківки перельотів, фотографії його майна), але й організував широку кампанію з дискредитації судді. Це включало поширення 16-сторінкової кольорової брошури з компроматом серед усіх суддів адміністративних судів України та публікацію оголошення в юридичній пресі від імені його офіційного помічника, адвоката Андрія Мартинюка, з пропозицією винагороди за інформацію про Бачуна.
Через свого близького соратника, народного депутата Валерія Писаренка, Портнов ініціював звернення до Генеральної прокуратури щодо законності перельотів Бачуна. Це звернення потрапило до заступника Генпрокурора Рената Кузьміна, який також був близьким до Портнова, що забезпечило швидке та масштабне розслідування із залученням прикордонної, податкової та авіаційної служб. Крім того, Портнов залучив Віктора Медведчука, члена Вищої ради юстиції, який швидко виніс негативний «експертний вирок» щодо рішень судді Бачуна на підставі скарги Антирейдерського союзу.
Цей кейс продемонстрував, що Андрій Портнов мав дуже широкі зв’язки, які дозволяли впливати на будь-якого суддю. Проте зазвичай він діяв набагато простіше: у хід йшли хабарі. Відомі «плівки Вовка», де фігурують колишній голова ОАСК суддя Павло Вовк і Андрій Портнов, показують, як останній фактично керував роботою органу за лаштунками.
Втеча та повернення до України
На піку Революції Гідності Андрія Портнова підвищили до першого заступника голови Адміністрації президента. У цей період він разом з Оленою Лукаш та секретарем РНБО Андрієм Клюєвим брав участь у переговорах з опозицією.
Йому приписували авторство так званих диктаторських законів, що були прийняти 16 січня. Але Портнов стверджував, що був автором лише одного з них — закону про дорожній рух і відеофіксацію порушень. Також він готував законопроєкт, який дозволив би блокувати рахунки організацій, які влада вважала «екстремістськими». Напередодні масових вбивств на Майдані, 19 лютого, Портнов публічно закликав «радикалів» здати зброю, щоб уникнути суворого покарання.
Після розстрілів на Майдані він залишив Україну. Спочатку поїхав до Москви, а потім оселився у Відні. В Україні проти нього порушили низку справ – за підозрою у привласненні коштів, тиску на суди, навіть у держзраді, однак доказів не зібрали, статус підозрюваного Портнов так і не отримав.
У 2018 році Портнов отримав контроль над телеканалом NewsOne. У 2019 році суд зобов’язав Офіс генпрокурора визначитися з його справами, а НАБУ закрила одну з них через скасування відповідної статті Кримінального кодексу.
Як Портнов повернувся та впливав на Офіс президента
Колишній заступник голови Офісу президента Андрія Єрмака, Андрій Смирнов, який курував правоохоронну систему, на фото з Андрієм Портновим
Після тривалого вигнання 19 травня 2019 року Андрій Портнов повернувся до Києва і йому одразу надали поліцейську охорону. Портнов публічно заявив, що його головною метою є притягнення до кримінальної відповідальності Петра Порошенка.
Адвокати Порошенка згодом скаржилися, що дізнавалися про повістки на допит у ДБР з публікацій Портнова у соцмережах. Його заяви про злочини реєструвалися миттєво, тоді як інші могли чекати на це днями.
Після повернення Портнов зустрічався з майбутнім головою Офісу президента Андрієм Богданом та керівником ОАСК Павлом Вовком, що швидко створило йому імідж людини, близької до команди нового президента. Цей зв'язок посилювався тим, що Богдан, який очолив Офіс президента, свого часу був помічником Портнова у парламенті та його давнім другом.
Типові пости Портнова, коли він повернувся до України
Хоча у лютому 2020 року Богдан залишив команду Зеленського, і вплив Портнова мав би зменшитися, контроль над судовою та правоохоронною системами в ОП залишився за Андрієм Смирновим та Олегом Татаровим – особами, які не були чужими Портнову.
Смирнов був адвокатом його давньої соратниці Олени Лукаш, а також публікував спільні фото з Портновим. Татаров був адвокатом Портнова під час його допитів після повернення в Україну.
Центр протидії корупції стверджує, що Татаров і Портнов почали співпрацювали ще у 2011 році, коли перший обіймав посаду заступника начальника Головного слідчого управління МВС. Татаров був включений до кількох робочих груп разом із Портновим, зокрема з аналізу дотримання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів, а також з розробки проєкту Кримінального процесуального кодексу.
Після втечі Януковича і звільнення з МВС Олег Татаров розпочав адвокатську практику і неодноразово представляв інтереси Портнова. Серед таких справ були кримінальні провадження, пов'язані із захопленням влади Віктором Януковичем та державною зрадою у зв'язку зі сприянням рф у захопленні Криму. Прокурор Олександр Божко, який розслідував одну з таких справ, неодноразово заявляв про погрози з боку Портнова і Татарова.
Навіть після призначення Татарова на посаду заступника голови Офісу президента він продовжував впливати на справи: наприклад, прокурори САП здійснили кілька спроб закриття кримінального провадження щодо «Роттердам+» після приходу Татарова в ОП. Портнов публічно підтримав Татарова у його протистоянні з НАБУ.
Звісно, у команді Володимира Зеленського ще з часів виборів 2019 року спростовували будь-які зв’язки з Портновим або з іншими представниками команди Януковича, зокрема Оленою Лукаш. Проте експерти зазначають, що величезний вплив вже покійного Портнова на суди України відчувається й досі, бо у списку «його суддів» їх часом бували десятки.