Напередодні ввечері президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО від 2 лютого 2021 року. Ним були передбачені санкції проти телеканалів NewsOne, ZIK та «112 Україна», а також народного депутата Тараса Козака строком на 5 років. Не заборона на мовлення або відкликання ліцензії, а саме санкції — тобто тотальний тиск. Анулювання всіх дозволів, блокування активів, зупинення всіх економічних зобов'язань, заборона польотів і перевезень територією України.
Особливо цікавий останній пункт — судячи з усього, приватний літак «Гольфстрим G450», на якому діловий партнер Медведчука Тарас Козак зробив за дві сотні перельотів, найближчим часом затримається на землі. Частина каналів уже зранку транслюють тільки смуги настроювального телевізійного сигналу.
Санкції очікувано справили ефект бомби, що розірвалася. Партія ОПЗЖ ініціює імпічмент Зеленському, Рабінович співає «Вставай, страна огромная» і викликає «фашистського диявола» з трибуни Верховної Ради.
Цілком очікувано пішла риторика про наступ на свободу слова в Україні з боку РФ — завжди цікаво послухати про свободу з Москви, де перекривали аеропорт, метро та затримували сотні людей, щоб засудити Навального.
У самій Україні традиційно немає єдиної думки щодо санкцій, як немає її щодо будь-яких подій усередині країни. Але більшість політиків уже висловилися — від виниклих із небуття Гриценка та Тягнибока до вже явно налаштованого на вибори Разумкова. Барометр соціальних настроїв сильно коливається. На одному його полюсі — крайнє схвалення та навіть критика влади за те, що це не було зроблено раніше. На іншому — сумніви щодо законності та акуратна нейтральність із прицілом на проросійський електорат.
Питання перше — законність. Тут потрібно розуміти таке: РНБО — це координаційний орган в Україні, так прописано в Конституції. А от указ президента оскаржується тільки у Верховному Суді. Усі пам'ятають епопею з Конституційним судом і спроби визнати рішення про розпуск Ради та проведення дострокових виборів незаконним? Раптом виявляється, що це не так просто — піти й оскаржити в суді.
До того ж у законі про санкції досить чітко прописаний момент, який дає змогу застосувати обмеження до юридичних осіб і громадян України. Пункт 1 Статті 3:
«Підставою для застосування санкцій також є вчинення дій, зазначених у пункті 1, у разі, якщо юридична особа перебуває під контролем іноземців або суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність».
Юридичний базис хиткий, бо важко пов'язати польоти Медведчука або Козака до Москви, риторику каналів і безпосередній контроль, але він є. Хоча, поки триватиме судовий розгляд, перереєстрація та створення механізму ухилення від санкцій, інформаційній мережі однозначно буде завдано фінансових збитків.
Та і як показав кейс із Дубінським, альтернативні канали на кшталт YouTube або ЗМІ у вигляді сайту на хостингу теж лягають за лічені дні. А якщо США ввели санкції проти колишнього члена партії влади, прямо називаючи його особою, пов'язаною з інтересами РФ, що завадить їм продовжувати зачистку ОПЗЖ?
Питання друге: в Україні явно інтенсифікували боротьбу з російським інформаційним впливом. Це видно навіть без особливих інсайдів із силових структур — тільки за відкритими джерелами.
Наприклад, свіжа доповідь управління стратегічних комунікацій апарату ВСУ про те, що кілька телеграм-каналів, які позиціюють себе як українські, на ділі адмініструються з РФ.
Показова й масштабна операція СБУ проти мережі телеграм-каналів, що куруються ГРУ РФ із території Придністровської Молдавської Республіки.
Центр кібербезпеки при РНБО ще влітку 2020 року виявив скоординовані дії для атаки на критичну інфраструктуру. Проєкти, які явно виходять за рамки утримання територій в ОРДЛО, — канал «Дніпро live» або атака на державні структури напередодні Дня Незалежності.
Куди вже зрозуміліше Москва може показати, що її агресивні плани щодо України залишилися незмінними. Тому дивним було б на цьому тлі дати спокій агентам впливу РФ, які, прикриваючись «журналістськими стандартами», віщають про зовнішнє управління, кабалу МВФ, злочинні тарифи та вашингтонський обком. Явно працюючи на ослаблення, а в перспективі — руйнування української державності.
Питання третє й головне: чи зможуть реалізувати механізм санкцій у юридичному полі та чи не закінчиться все пшиком? У минулому бувало по-різному. Наприклад, Комуністична партія України мирно почила в бозі, а її електорат розсипався по партіях і партійках проросійської спрямованості. Попри 8,5% у Харківській та 9,2% у Миколаївській області.
А от боротьба з російськими соціальними мережами та «Яндексом» перемістилася в сіру зону VPN, прокладок і порізаних рекламних бюджетів із неочевидним підсумком.
Але в будь-якому разі робити це необхідно. Залишати інструмент ведення інформаційної війни в проросійських партій, що фінансуються Кремлем, — небезпечно. За минулий тиждень у нас двоє загиблих від вогню снайперів — у 92-гій ОМБР та 503-му батальйоні в морпіхів. Протистояння триває, а противник активно веде інформаційні операції та кібератаки проти України. Імовірно, наслідки в цього кроку будуть, але не робити його й далі не з'являтися на інформаційну війну неможливо.
Тим часом посольство США в Україні підтримало дії української влади, хоча в ОПЗЖ і погрожували апелювати до Заходу.
Попри те, що з часів інтерв'ю колишнього Генсека НАТО Расмуссена пройшло три роки, його слова є актуальними й сьогодні:
