Нещодавно вийшов Gender Equality Index від Європейського інституту з гендерної рівності, який демонструє ситуацію в різних країнах ЄС.
підсумував головні результати щорічного дослідження, аби з’ясувати, де ж жінкам живеться краще.
Що відбувається з гендерною рівністю в Євросоюзі
Загальний Індекс гендерної рівності за 2024 рік
GEI оцінює гендерну рівність за кількома основними напрямами:
- робота: участь на ринку праці, зокрема рівень зайнятості та професійна сегрегація;
- гроші: нерівність у доходах та фінансових ресурсах;
- знання: рівень освіти та залучення до навчання, враховуючи гендерні відмінності у виборі спеціальностей;
- час: розподіл часу між доглядом за дітьми, домашньою роботою та соціальною активністю;
- влада: представництво жінок у процесах ухвалення рішень у політичній, економічній та соціальній сферах;
- здоров’я: гендерні відмінності у стані здоров’я та доступі до медичних послуг.
Показники кожного з напрямів агрегуються у загальний бал від 1 (повна нерівність) до 100 (повна рівність).
Очікувано, що найкраще жінкам живеться у країнах Північної Європи. Це показують й інші авторитетні індекси протягом багатьох років.
Середній показник рівності в країнах ЄС зріс до 71 із 100 балів. Це лише на 0,8 пункту більше, ніж у 2023 році, хоча з 2010 року прогрес склав 7,9 пункту.
Одна з найважливіших тенденцій – зростання ролі жінок у сфері ухвалення рішень. Саме політичне та економічне представництво жінок стало ключовим рушієм прогресу: з 2010 року цей показник зріс на 19,5 пункту у середньому в ЄС. Попри позитивні зміни, в корпоративному секторі жінки нині займають 33% місць у радах директорів найбільших компаній, так само 33% депутатів у парламентах країн-членів ЄС є жінками.
Жінки більше навчаються, але заробляють менше
Серед одинаків, що живуть в ЄС, жінки працюють на 24 процентні пункти рідше, ніж чоловіки, серед пар із дітьми відсоток зростає до 26. Насамперед через нерівномірний розподіл обов’язків із догляду за дітьми та хатньої роботи.
Середньомісячний заробіток за статтю, складом сім'ї, віком, рівнем освіти, країною народження та наявністю інвалідності
Особливе занепокоєння дослідників викликає зростання розриву в доходах між жінками та чоловіками з вищою освітою, у сімейних парах з дітьми та у віці 50-64 років.
Жінки у цих групах заробляли менше ніж 70% заробітку чоловіків у середньому в ЄС. Пояснення просте: на жінок лягає основна частина неоплачуваного догляду за дітьми, літніми родичами та хатньої роботи. Варто зазначити, що дослідження Нобелівської лауреатки з економіки Клаудії Голдін показує, що справжній розрив у оплаті праці починається, коли жінка народжує дитину або з інших причин залишає працю на довгий період.
Наприклад, дослідники вважають, що у Швеції дискримінації немає, але там теж спостерігається падіння рівня зарплати після народження першої дитини. Після народження дітей різниця в оплаті праці залишається, і жінки не можуть вийти на попередній рівень протягом понад п’яти років, а часом і всього життя.
Жінки частіше здобувають вищу освіту, ніж чоловіки, однак гендерна сегрегація за спеціальностями залишається сталою. Жінки переважають у гуманітарних науках, тоді як сфери технологій, інженерії та математики залишаються чоловічими.
Країни колишнього Варшавського блоку почувають себе гірше
В індексі чітко проглядається тенденція: всі країни колишнього СРСР або Варшавського пакту відстають від середнього показника ЄС майже на 10 пунктів та посідають останні місця в індексі. Це Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Румунія, Болгарія.
При цьому країни Балтії посідають перші місця, наприклад, за відсотком жінок, які працюють. Естонія тут взагалі перша в Європі з індексом 94 зі 100. У розділі «Час», де вимірюють нерівності у витратах часу на догляд, домашню працю та соціальні активності, Польща не відстає від передової Швеції.
Карта ЄС в розділі «Влада», який відповідає за представленість жінок у процесах ухвалення рішень
При цьому ці країни непогано відповідають нормам охорони здоров’я ЄС, мають незначні проблеми з доступом до освіти, але демонструють проблеми з доступом до фінансових ресурсів. Проте тут може викликати питання методологія індексу, адже дослідники вимірюють два показники: середньомісячний заробіток від роботи та середній еквівалентний чистий дохід. До уваги не береться можлива різниця в посадах і кількості робочих годин, як це зазвичай роблять автори економічних індексів.
Критики стверджують, що методологія GEI може призвести до того, що багатші країни отримають вищі бали, тому що індекс відображає їхні наявні соціально-економічні переваги. Навпаки, країни з нижчим рівнем ВВП можуть отримати нижчі бали, навіть якщо вони зробили значні кроки на шляху до гендерної рівності.
Читайте також
