Експертка з міжнародних звʼязків і зовнішньої торгівлі, ексдиректорка департаменту економічної дипломатії та санкційної політики МЗС Олександра Василенко розповіла в інтервʼю 
, наскільки важко жінці зараз пробитися через скляні стелі в політиці, з якими стереотипами їй доводиться стикатися, як поєднуються материнство та державна карʼєра.
Також Василенко висловила свою думку щодо того, чи працюють гендерні квоти під час призначення чи обрання на певні посади та чому гендерна рівність – це не тільки про права людини, а й економічно вигідний шлях.
Чи важко жінці зробити політичну карʼєру в Україні
Наскільки важко наразі жінці пробитися через скляні стелі в держапараті, Верховній Раді, взагалі політиці та як ця ситуація змінилася з 2014, 2022 року?
Звісно, станом на сьогодні ситуація кардинально інша через активну фазу війни, що триває в нашій країні. Майже 50 тис. жінок зараз служать у ЗСУ. Жінки також представлені в парламенті як у владній партії, так і в опозиції. З-поміж них знаходимо безліч видатних жінок, які рухають уперед: Альона Шкрум, Олександра Устінова, Леся Василенко.
Жінки, які піднімають складні питання, що не обмежуються лише темами, пов'язаними із жіночими правами (соціальні питання, гендерна рівність), а також займаються економічними питаннями, захистом довкілля, переглядом будівельних норм, доступом до інформації та зброї.
Вони проактивні, яскраві, адвокатують Україну, український бізнес і національні інтереси, зміцнюють міжпарламентську та міждержавну співпрацю.
Як змінилася ситуація для жінок у політиці з 2014 року
Очевидно, що ситуація 2022 року суттєво відрізняється від того, що було в 2014 році. Мені здається, що саме Революція Гідності, яка відбулася 2014 року, надала великий поштовх у розвитку жіночої ролі в політиці та державному апараті.
Наше суспільство стає відкритішим і сприяє жінкам, які займаються політикою та роботою в уряді. Ми також можемо спостерігати, як жінки посідають провідні посади в міністерствах.
Наприклад, Юлія Свириденко, перша віцепрем'єр-міністерка з питань економіки, Ольга Стефанішина, Юлія Лапутіна, Ірина Верещук очолюють складні напрями державного управління.
Напрям європейської інтеграції, який є одним із головних пріоритетів нашої країни й вимагає максимальної уваги, спрямованості та лідерських якостей, перебуває під керівництвом жінки. Це свідчить про значний прогрес, оскільки декілька років тому це майже не було можливо через традиційні гендерні стереотипи (з моменту створення посади віцепремʼєра з євроінтеграції у 2016 році до 2019 року ним керувала жінка – Іванна Климпуш-Цинцадзе, тепер цю посаду обіймає Ольга Стефанишина – ).
Від журналістики до Кабміну
Розкажіть про вашу карʼєру. Які перепони довелося подолати на шляху, з якими стереотипами та упередженнями довелося зіткнутися, як із ними боролися?
Я розпочала свою кар'єру ще на етапі навчання в школі. Працюючи журналісткою в місцевій газеті, я здобувала досвід, роблячи репортажі про невеликі злочини та спілкуючись із місцевим відділом поліції. Пізніше я почала активно працювати в університеті.
Зараз я експертка з міжнародних звʼязків і зовнішньої торгівлі. Також була радницею віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та міністра інфраструктури. Я створила Національний логістичний комітет і займалася питаннями формування морських тарифів. Багато часу приділяла питанням корпоратизації «Укрзалізниці» та її трансформації. Під час роботи в юридичній фірмі «Астерс» я керувала проєктом Приватбанку.
У мене досить різноплановий досвід: до державного апарату здебільшого я фокусувалася на проєктному та кризовому менеджменті, операційний діяльності. Для мене головне – досягти цілі незалежно від того, у який спосіб це буде зроблено. Я завжди рухатимуся вперед, щоб максимально досягти поставленої мети.
З якими стереотипами борються українські жінки в політиці
Звісно, я постійно стикаюся зі стереотипами, пов'язаними з моїм зовнішнім виглядом. Це класична історія про блондинку з хорошою статурою, яка ставить багато запитань. І насправді, річ не в кольорі волосся — тут я навела найбільш стереотипне мислення, адже сама під нього потрапляю. Річ у сприйнятті, у тому, що твої рішення керівниці постійно ставляться під питання, тобі треба доводити свій авторитет, правильність мислення, докладати більше зусиль для контролю.
Протягом дня як керівниця ти отримуєш величезну порцію мікроагресії, де постійно є питання до твого віку, статі, зовнішності, а не до менеджерських чи інтелектуальних здібностей. Ніхто не народжується з вродженим скілом управління, це вибудовується із часом і досвідом, і цей скіл також не гарантується статтю.
Хоча ми й наше суспільство намагаються ставитися толерантно, іноді це все-таки помітно, особливо під час жорстких перемовин і ухваленні важливих рішень. І під сумнів твій професіоналізм ставить навіть та людина, що призначила тебе на посаду.
Це нормально, коли оцінюють твій професіоналізм, але зазвичай у нас це відбувається з максимально негативною конотацією щодо жінки. Усі очікують, що ти намагатимешся подобатися всім, відповідно до свого гендеру, і коли цього не відбувається, виникає проблема.
Як же боротися із цим? Спротив завжди має бути лише на професійному та етичному рівні. Жодних емоцій, усе має бути чітко аргументовано, а результати є найкращою рекламою та доказом того, що успіх не залежить від гендеру. Є жінки-професіонали й чоловіки-професіонали. Є професіонали та непрофесіонали незалежно від статі.
Як поєднувати материнство та політичну карʼєру
Материнство та активна політична/державна карʼєра. Наскільки важко це поєднувати, які тут виникають (крім браку часу) перепони, упередження від колег?
Будь-яка кар'єра вимагає постійного балансу між відчуттям провини перед дитиною, робочими зобов'язаннями та відповідальністю перед державою. Це не просто питання браку часу, а складний внутрішній діалог, коли вирушаєш у відрядження, приходиш пізно або не встигаєш обійняти свою дитину перед сном.
Виникає сильне відчуття провини, яке намагаєшся компенсувати якісним проведенням часу разом із дитиною, тому я завжди читаю книжки зі своїм сином. Там, де я можу, докладаю зусиль, аби завжди бути поруч із ним.
Щодо упереджень, коли у вас є маленьке дитя, люди часто очікують, що ви приділятимете більше часу домашнім обов'язкам і турботі про дітей, особливо коли вони хворіють. Є «гендерно зумовлена» роль жінки-берегині, жінки-матері. Але, на мою думку, жінки навчилися балансувати. Ефективним рішенням є залучення допомоги родини, няні, дитячого садочка. Це питання ефективного планування свого та часу дитини, а також залучення додаткових ресурсів для підтримки.
Я вважаю, що матері є надзвичайно ефективними працівницями, оскільки саме вони, особливо коли йдеться про маленьку дитину, уміють балансувати та фокусуватися, щоб подолати внутрішню провину.
Чим відрізняється досвід українських та іноземних жінок
Чи можете ви порівняти досвід жінки, яка активно займається спортом, виховує дітей, розв'язує питання міжнародного масштабу в Україні та західних країнах (цікаві успішні кейси подолання гендерної нерівності)?
На мою думку, дуже складно порівняти досвід жінок, які активно займаються спортом і виховують дітей, в Україні та в західних країнах, оскільки я сама не проживала там. Але ми бачимо, як м'яко суспільство сприймає жінку на Заході.
Відсутність засудження годування грудьми в громадських місцях і можливість брати дитину на роботу – це приклади цього. Ми бачимо жінок у парламенті, які приходять зі своїми дітьми. В Україні в цьому питанні є свої труднощі, оскільки інколи вважається, що діти відволікають, проте дитина – це член команди, як і всі інші.
Мій син чітко розуміє, коли я йду бігати або займаюся спортом. Він чітко розуміє, чим я займаюся, бо майже кожного дня він чує, як я розмовляю по телефону, як часова різниця вимагає моєї залученості 24/7.
Звісно, Україні є куди зростати та розвиватися. Нам потрібно готувати суспільство, постійно наголошувати на ефективності жінок.
Як гендерні квоти можуть бути корисними для старту карʼєри
Як ви ставитеся до квот щодо найму жінок на роботу, зокрема на державні посади, у партії тощо? Чи вони працюють?
Для мене це питання трохи контраверсійне, оскільки я хочу отримувати роботу не через свою стать, а через свій професіоналізм. Я хочу бути розглянутою на рівних незалежно від статі.
Однак у світі, у якому ми живемо, усе ще переважають чоловіки, навіть автомобілі та паски безпеки розраховані на особливості чоловічого тіла й не враховуються особливості жіночого тіла. Отже, квота може бути можливістю для жінок отримати можливість стартувати в професійній сфері, і це є важливим.
Але варто звернути увагу на те, яке стереотипне ставлення часто супроводжує жінок, що пройшли через квоту: «Ну, звісно, зрозуміло...»
Проте давайте подивимося на те, скільки очікувань є щодо жінок, які апріорі вважаються відповідальними за гендерно зумовлені ролі та виконання певної роботи. Наприклад, після конференції прибрати чашки зі столу, зробити фолоу-ап після зустрічі тощо. Традиційно ці ролі покладаються на жінок. Тому квота та можливість пройти через неї є чудовим стартом, і я вважаю, що квоти мають бути, щоб трохи вирівняти баланс.
Навіть щодо заробітної плати умов для жінок не рівнозначні, як порівняти із чоловіками. Нерідко гендерний геп щодо заробітної плати може становити навіть 50% для тієї самої роботи, яку виконують жінки та чоловіки.
Чому гендерна рівність важлива для економіки
Чому важливо з економічного погляду досягти гендерної рівності в Україні?
Гендерна рівність має прямий вплив на ВВП. Коли гендерна рівність покращується, ВВП із часом зростає. За розрахунками Європейської комісії, до 2050 року покращення гендерної рівності призведе до зростання ВВП від 6% до майже 10%, що становить приблизно від 2 до 3,5 трлн євро. Це стосується й України, оскільки вона є частиною європейського ринку. Відповідно, усі соціально відповідальні компанії маючи покращувати свою гендерну політику.
Аналогічні зміни відбуваються на ринку праці. Гендерна рівність призводить до створення додаткових робочих місць. Приблизно 10 млн додаткових місць буде створено до 2050 року саме завдяки покращенню гендерної рівності.
Є питання розвитку сім'ї та планування народжуваності, оскільки рівень фертильності може трохи знизитися. Освічена жінка свідомо підходить до планування сім'ї, тому важливо забезпечити жінкам знання та права. Однак важливо розуміти: гендерна рівність стосується не тільки жінок, але й чоловіків.
Читайте також
