Із 1979 року Іран є теократичною державою – Ісламською республікою, але на відміну від назви, яка передбачає демократичність і залученість людей, їхній голос у сучасному Ірані коштує небагато.
Як виявилось із інтерв’ю з Ігорем Семиволосом, директором Центру близькосхідних досліджень, чинна влада Ірану жорстко контролює, хто може обиратись, а кого до влади ніколи не допустять.
Але попри це, час від часу іранці виходять на вулиці, аби кинути виклик владі. Останнім жорстким виступом стали масові протести жінок проти ісламізації та ще більшого контролю над їхнім життям.
Чи можуть статися нові протести в Ірані, які знімуть друзів путіна
Ігор Семиволос зазначає, що події Арабської весни показали, що шанси є завжди. Ба більше, режими за типом Ірану вкрай вразливі під час трансферу влади, а чинному голові Ірану аятолі Хаменеї вже 85 років.
Але також вкрай важливими є інституції, які хоч і безособові, але спрямовують процеси навіть за зміни особистостей.
«Важливо, що Іран має всі потрібні інституції. Якщо ми відріжемо Раду експертів і аятолу (теократичні інститути влади. –
), то залишаться потрібні президент, парламент і кабмін. Тобто там треба відрізати, відрізати тут, тут і воно попливе. Може вийти нормальна демократія», – каже пан Ігор.
Семиволос згадує, що саме існуючих демократичних інституцій не вистачало багатьом країнам під час Арабської весни. Наприклад, Єгипту, де виявилось, що єдиним реальним об’єднанням є «Брати мусульмани», які швидко повернули країну від демократії до диктатури. Схоже сталося в Лівії.
Як Іран впливає на ситуацію на Близькому Сході (відео)
Читайте також
