Ярослав Демченков, заступник міністра енергетики України. Скриншот
Україна розглядає розвиток водневої енергетики як один із ключових моментів декарбонізації економіки та технологічного оновлення країни. Паливний водень планують виробляти, застосовуючи електроліз енергії АЕС і станцій на відновлюваних джерелах (ВДЕ).
Водень сьогодні розглядається як один із базових чинників переходу до нового технологічного укладу. І в цьому питанні кожна країна стикається з одними й тими самими питаннями: як подолати технологічні бар'єри та доступна ціна водню, заявив Ярослав Демченков, заступник міністра енергетики України.
«У нас є перспективи отримання водню з електроенергії з ВДЕ. Тобто сонце, вітер, гідро («зелений» водень — The Page). У нас є можливість отримувати водень із природного газу — «блакитний» водень. І в нас є велика потужність атомної генерації... тобто водень «жовтий» або «помаранчевий», який виходить з електроенергії атома», — пояснив заступник міністра.
Саме в цих напрямках в Україні зараз тривають дослідження можливостей майбутнього видобутку водню.
Україна має значні можливості для розвитку водневого ринку та інтеграції до європейського:
- потенціал розвитку ВДЕ — до 2030 року частку ВДЕ в країні планують довести до 25%;
- потенціал атомної генерації — планується модернізація наявних блоків АЕС і будівництво нових;
- потенціал внутрішнього видобутку природного газу.
Воднева стратегія
«У цій стратегії ми оцінюємо потенціал внутрішнього споживання, виробництва водню та потенціал... постачання водню передусім до Німеччини, адже Німеччина поставила дуже амбітні плани: до 2030 року мати достатню кількість водню у своїй енергетиці», — сказав Демченков.
Водень для внутрішнього споживання — це насамперед металургійна та хімічна промисловість, а також агропром.
У питаннях щодо постачання розглядається використання наявної газотранспортної системи як найбільш економічно привабливий спосіб, особливо якщо говорити про транспортування на далекі відстані.
У цьому ключі також постає питання оцінки газотранспортної системи: що необхідно зробити, щоб ГТС мала можливість транспортувати водень у сумішах різної концентрації з природним газом.
«Зараз ера стратегій, нормативного врегулювання, технічної оцінки, сертифікації та стандартизації, ера підготовки пілотних проєктів», — завершив Демченков.