На аграрному ринку прогнозують серйозні зміни. Традиційні компанії відчувають великі проблеми. Кернел втратив покровителя в Верховній Раді в особі нардепа Віталія Хомутинніка, про претензії до МХП заявив президент Володимир Зеленський, а Астарта вже другий квартал підраховує збитки. Так все більшу роль починають відігравати компанії другого і третього ешелону.
Свій земельний банк нарощує Епіцентр Олександра і Галини Герег, ТАС Агро Сергія Тігіпка і ще з десяток дрібніших компаній. Серед тих, що динамічно розвиваються, є і Агропродсервіс тернопільського підприємця Івана Чайківського. Маючи всього 45 тисяч гектарів землі компанія жодного року не пропрацювала в збиток. Сам Чайківський влітку став народним депутатом, вигравши вибори у кандидата від «Слуги народу».
Про те, що відбувається на ринку, чого чекати аграрним підприємцям від нової Верховної Ради і які сектори в АПК розвиватимуться швидше, Іван Чайківський розповів в ексклюзивному інтерв'ю 
.
Про роботу у новій Раді
– Ви депутат, який зробив неможливе. У своєму виборчому окрузі ви побили «Слугу народу» з рахунком 34% проти 18%, тобто майже вдвічі. В чому секрет перемоги?
– Так склалося, що наша компанія розташована у цьому окрузі. Ми працюємо тут вже 20 років, і весь час формували авторитет. За ці 20 років правильно рухались і цій авторитет тільки покращували. Тому люди й дали довіру, яку мені треба і далі підтверджувати.
– А які пріоритети у вас будуть у політиці?
– Працювати над розвитком нашої держави.
– Це загальне твердження, а якщо казати про напрямки, щоб ви вибрали? Наприклад, армія, мова, віра.
– Не можна казати: робимо в сільському господарстві, а промисловість хай пропадає; те ж саме про освіту, медицину і культуру. Я нічого виділяти не збираюсь. Нам потрібно працювати над розвитком економіки і над добробутом людей. Якщо ми над цими речами будемо працювати, там буде і армія, і мова, і культура, і освіта, і медицина – абсолютно все. Коли ми будемо докладати всіх зусиль, щоб країна ставала економічно сильнішою, то зрозуміло, що у нас будуть гроші на те, щоб утримувати професійну армію, захищати нашу мову і створювати блага для всіх.
– Уявімо, що ви в аграрному комітеті Верховної Ради, які перші кроки ви б зробили?
– Я перед собою ставлю завдання – земельне законодавство. Розумію, що перед нами стоїть виклик і воно на часі, тому що це порушення прав людини. Друге моє завдання – працювати над законопроектом щодо розвитку територій. Треба розуміти, що ми маємо дати на місця, які податки мають платитись до державного бюджету і що має залишатись, для того щоб території почали розвиватись. Громадам потрібно давати вудку, щоб вони могли собі все інше напрацьовувати.
Наприклад, для того щоб почати підприємницьку діяльність, потрібно отримати багато різних дозвільних документів в органах обласних управлінь. Хочеш провести реконструкцію якогось приміщення – отримай дозвіл десь на київському рівні. Як чиновник в Києві може розуміти, що потрібно громаді міста Бережани чи селища Урмань в Бережанському районі? Це абсурд. Або інший приклад – сироваріння. Підприємець хоче варити сир. А щоб оформити документи на початок діяльності і отримати всі дозволи, він має пройти такий самий етап, як якийсь молокозавод. Як може територія в такому свавіллі розвиватись? Ці речі треба наблизити до людей і максимально спросити.
– У вас достатньо великий бізнес і зараз ви в політиці. Вас не ображає, коли кажуть, що Чайківський – новий олігарх?
– Не ображає. Я себе не вважаю олігархом, тому що я ніколи не користувався державними ресурсами, щоб мене так називати. Всі мої статки чесно зароблені; всі абсолютно податки сплачені. Можна 45 тисяч гектарів землі розділити на 200 мільйонів податків, які сплачено у минулому році, і порахувати, скільки виходить на гектар. В компанії працюють 2, 5 тисячі людей. Тож можна ще розділити 200 мільйонів на 2, 5 тисячі людей. Дай Бог, щоб в Україні всі такі олігархи були.
Про ринок землі
– Яке ваше відношення до відкриття ринку землі і до того, щоб земля стала товаром?
– Відношення абсолютно нормальне. Тільки у нашій ситуації, на мою думку, це неможливо. На сьогоднішній день це ще й надзвичайно складно. Ми розуміємо, що території України сьогодні анексовані. Я думаю, що порушено перше конституційне право громадян України. Якщо б я хотів купити сьогодні землю в Донецькій області, то зробити це б не зміг. Відповідно, нам потрібно працювати над земельним законодавством. Спочатку треба зробити ревізію, зрозуміти, що ми маємо, побачити всі проблеми. Зараз є багато накладок.
Наприклад, є паї, де накладені пай на пай. Вийде так, що в селі хто скоріше продав свою землю, то й отримає виграш. А дійде до того моменту, коли буде зрозуміло, що десь не хватає землі. Коли ми чітко проводимо ревізію у себе на земельних ділянках, то стикаємось з тим, що не хватає 30 чи 40 гектарів землі з тисячі чи з півтори тисячі гектара. Це великий відсоток. Дуже важко буде людям пояснити, куди поділися відсотки паїв. І такі помилки від самого початку видачі державних актів. Бо колись державні акти були на папері, їх робили різні структури. Тож ринок землі потрібен в країні сьогодні, але до цього ринку треба підійти грамотно і виважено, робити все структуровано і поетапно.
– Скільки часу потрібно на те, щоб його запустити? Кажуть, що якщо зараз не зробити, то потім вже буде пізно.
– Мені особисто важко сказати, скільки часу потрібно на відкриття ринку землі. Але давайте повернемося до питання, кому має належати українська земля. Чи мають право іноземці володіти українською землею? Або ви вчора були іноземцем, сьогодні отримали громадянство України. Чи маєте ви право володіти українською землею? Я особисто проти цього. Я вважаю, що українською землею мають володіти виключно українці, які народились тут, які є корінними українцями. Це моє право. Тому що у мене дід, прадід працювали на тій землі. Вони колись теж були власниками. Ми ж розуміємо, що сьогодні не повернули справедливість 39-го року для Західної України і 18-го року для Центральної і Східної. Ми ж не повернули людям право на власність на цю землю. На сьогоднішній день величезна частина власників знають, де точно були їх земельні наділи, якими володіли їхні діди-прадіди. Ось чому українською землею мають володіти українці. Звичайно, що це вирішує парламент. Але ми маємо радитися з фермерами, аграріями, пайовиками, з народом України. Треба запитати, хто, на їхню думку, має купляти українську землю.
– Які зараз настрої взагалі?
– Настрій дуже простий. Я зараз проходив передвиборчу кампанію, зустрічався і спілкувався з аграріями, пайовиками, колективами. Думка одна: українською землею мають володіти виключно українці.
Про те, як працює сучасний агробізнес
– Багато компаній говорять, що у них збитки. У вас прибуток, до того ж ви працюєте не на експорт, а на внутрішній ринок. Як вам це вдається?
– Ми однаково інтегровані у світовий ринок і залежні так само від зовнішнього ринку. В рослинництві сьогодні досить добра маржа. Звичайно, треба правильно працювати. Тут є дуже багато різних проблем. Це якість препаратів, особливо гербіцидів, які вносяться безпосередньо на наші поля. Багато звинувачень в тому, що поля кропляться неякісними продуктами і це шкідливо для здоров'я. Ми розуміємо, що в Україні є певний чорний ринок препаратів, який має доволі поганий вплив. Але я думаю, що це треба вирішувати за допомогою законів; робити так, щоб цих речей не було. Я вважаю, що сьогодні є можливість досить нормально заробляти в рослинництві.
– Які культури зараз найбільш прибуткові? Кукурудза, жито?
– Наведу приклад. Наша компанія багато років сіє кормове жито. Ми виробляємо десь 80 тисяч тон комбікорму на рік для свого тваринництва. Висіваємо багато кормового жита, бо воно має найменший вміст мікотоксинів. Так ось цього року пшениця йде фактично по 5 тисяч, а жито по 11 тисяч. Всі запаси жита зі склада було продано по добрій ціні. Я думаю, що жито було серед найприбутковіших культур. Але це один рік із десяти. Так само колись було з гречкою. Ми ніколи не розраховуємо на якусь одну монокультуру, яка має дати рівень рентабельності. Наша компанія дотримується сівозміни, і від того ми отримуємо хороший результат і стабільну якість. Ще й ринок все балансує. На початку сезону купляли сою по 12 тисяч. Нам тоді своєї не вистачало, але потім не було де нашу сою продати по 9 тисяч. Тут не вгадаєш.
– Наскільки гостро зараз стоїть проблема рейдерства в агарному секторі?
– Вона раніше стояла і сьогодні стоїть дуже гостро. Я думаю, що в будь-якому випадку рейдерство не має проходити безкарно. Якщо ти маєш договір на 7 років, то треба чітко дотримуватись умов договору. Як з одного боку, так і з іншого. Потрібно чітке законодавство, яке неможливо трактувати якось подвійно. Різне трактування – найбільша проблема. Якщо ми позбудемось тих подвійних стандартів, то рейдерства не буде.
– Ви багато разів казали, що живете по принципу «робіть сьогодні те, чого інші не хочуть робити, а завтра будете жити так, як інші не зможуть». Що сьогодні потрібно робити, чого ніхто не робить?
– Я переконаний в тому, що розвиток країни – це глибока переробка. Ми маємо докладати всіх зусиль, для того щоб до кожної зернинки створювати додаткову вартість. Ми виростили у себе зерно, відправили в порти, наприклад, в Іспанію. Наші люди виїхали в Іспанію і працюють на комбікормових заводах, тваринницьких комплексах, м'ясокомбінатах, створюють продукти, а потім ці продукти привозять сюди. І ми в наших маркетах купляємо іспанські делікатеси. Я вважаю, що ми маємо створювати додану вартість в Україні. Наша компанія постійно над цим працює.
– Ви бачите зараз ніші для малих господарств, які займаються якоюсь однією культурою?
– Звичайно. Думаю, сьогодні потрібно займатися ягідництвом. Але фермеру треба дати цю можливість, бо він не побудує собі завод по заморозці ягоди. Йому потрібні певні гарантії. Можливо, будувати щось на кшталт кооперативу, вкладати кошти в будівництво. І найголовніше – треба вчити. Не просто дати гарантію, а ще й популяризувати. Треба робити фермерство модним, щоб люди хотіли цим займатись. І тоді все буде працювати. Закордоном у селах хтось варить пиво, хтось робить сир. Не обов'язково ж там має сирзавод стояти. Нам потрібно максимально спростити умови для малого бізнеса по всьому ланцюжку – від виробництва до прилавку.
– Футурологи кажуть про перенаселення Землі. На вашу думку, чи вистачить людству продуктів, чи нам потрібно придумувати якусь штучну їжу?
– Так вже ж придумали. На мою думку, нам про то ще рано думати. У глобальному світі це є. І ми бачимо, що все більше країн випускають у себе ГМО-продукти, розвивають цей напрямок. Гадаю, що голоду не буде. Але нам треба виводити країну з кризи.
Читайте також
Онлайн-голосування за кращих роботодавців: компанії розкривають невідомі деталі про умови праці
