Фото: УНІАН
Данило Гетманцев, голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики
Україна зазнала потужного економічного удару через коронавірус. Від початку року валовий внутрішній продукт упав майже на 6%. В уряді припускають, що до кінця року падіння може скласти всі 8%. Це означає, що кілька наступних років ми лише повертатимемося до рівня добробуту, який мали 2019-го. Міністр фінансів Сергій Марченко назвав ситуацію з державними фінансами критичною, адже надходження податків і митних зборів катастрофічно впали, тому щось треба робити, щоб їх стало більше. Що з цього приводу думає людина, яку вважають економістом президента Володимира Зеленського — голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев? Про це він розповів в інтерв’ю 
.
ПРО ЗМІНУ ЕКОНОМІЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ
— Вас вважають економістом, близьким до президента.
— Взагалі я юрист. Доктор права. Але дійсно мій фах – публічні фінанси та їхнє правове регулювання. Фінанси не існують поза правом, тому це відносини, де право, економіка і політика є концентровано вираженими. Тому той, хто глибоко займається фінансовим правом, не може займатися тільки правом, а мусить володіти основами фінансової науки загалом. Безперечно, робота депутата змусила багато працювати над собою протягом цього року. Зараз без зайвої сором’язливості можу сказати, що в певних питаннях я орієнтуюся краще, ніж ті, хто називають себе експертами.
— І як вам бути юристом-економістом Зеленського?
— Передусім я не один у команді. У нас є Юлія Ковалів, у нас є цілий Кабінет міністрів, депутати комітету ВР з питань фінансів. Я не можу сказати, що в мене є якась монополія чи навіть натяк на монополію. Але я хочу сказати, що президент чує, президент дослухається.
— Вас чує?
— Нашу спільну думку. Президент, мені здається, робить правильні висновки й дорослішає разом із нами. Бо насправді ті люди, які прийшли у владу рік тому, і ті, що зараз, я маю на увазі себе і його також, — це абсолютно різні люди. Люди, які за своїм психологічним станом на 10 років відрізняються від торішніх.
— До першого Кабінету міністрів входили люди на кшталт Тимофія Милованова, тобто ліберали. Зараз зовсім інший Кабміні. Яка є гарантія, що за кілька місяців не буде ще чогось нового?
— Гарантії немає. Які можуть бути гарантії? До того ж в уряду немає імунітету, і Верховна Рада може ухвалити рішення у будь-який час.
Гарантій, що за кілька місяців не буде іншого Кабміну, немає. В уряду немає імунітету, і Верховна Рада може ухвалити рішення у будь-який час.
—З ідеологічної точки зору.
— Ідеологія, з якою ми йшли, насправді не змінилася. Якщо схарактеризувати одним словом, то це ідеологія центризму. Хоча я далекий від того, щоб намагатися побудувати програму дій під той чи інший «ізм», реалізувавши на практиці чиюсь теорію. Мені здається, що нам, як нікому іншому, вистачило 70 років соціальних експериментів. Передусім наші кроки повинні бути прагматичними та виходити з потреб сьогодення. Дійсно у провладній команді була досить глибока дискусія щодо доцільності неоліберальних методів побудови економіки (вільні відкриті ринки, невтручання держави, суцільна приватизація тощо). Однак у ній, на моє переконання, перемогли виваженіші підходи.
Ми намагаємося віднайти баланс між вільним ринком і підтримкою розвитку вітчизняної економіки та промисловості, розумним протекціонізмом — власне, той шлях до процвітання, яким пройшли усі розвинуті країни світу перш ніж стати лідерами. Ті, які проти надвеликої відкритості й залежності від зовнішніх ринків і сировинного характеру економіки. Неможливо десятирічну дитину пустити на ринок праці й вимагати від неї вільно та успішно конкурувати із дорослими тільки на тій підставі, що дорослі є успішними у конкурентному середовищі. Дитині потрібна підтримка батьків, включно з фінансовою, освіта, вона повинна отримати досвід. А вже потім – так, конкурувати на рівних. Наша економіка (галузі з високою доданою вартістю, на які ми орієнтуємося) сьогодні є саме такою дитиною, яка не витримує прямої конкуренції та потребує допомоги.
— Кілька років тому головним прикладом для нас була Польща. Польща зробила все, як казали їй на Заході. І зараз вона випереджає Україну на десятки років. Але зараз ви кажете про інше. Тоді яка країна є для нас прикладом?
— Дійсно, нам дуже далеко до Польщі. За розрахунками Всесвітнього банку, аби досягти рівня сучасного добробуту в Польщі, нам знадобиться 35 років. Страшні цифри. Ми дуже бідна країна. Найбідніша в Європі. І шлях до власного добробуту є важким і довгим. Однак він є. І його треба торувати. Мені дуже подобається модель Ізраїлю. Ті люди, які відповідали за економічну політику цієї держави, особисто опікувалися кожним підприємством, яке створювалося в Ізраїлі після проголошення незалежності. Вони померли небагатими людьми. Але вони викохали кожне підприємство, яке згодом стало основою економіки Ізраїлю. Так само і нам треба дбати про власну економіку, опікуватися кожним проєктом, кожною інвестицією, одночасно розбудовуючи справедливі інститути, спрямовані на захист власності (суди, правоохоронна система тощо). У світі є приклади успішних країн (Південна Корея, Колумбія), з яких нам варто брати приклад.
ПРО ДІРУ В БЮДЖЕТІ
— Чого нам очікувати восени? Багато хто каже, що буде криза, тобто не будуть платити заробітну плату, пенсії, бо у держави не буде грошей. А що ви думаєте?
— Безперечно, ми перебуваємо у кризі. Але я вважаю, що не буде восени ніякого колапсу, ніякого падіння курсу чи якихось речей, які люди сприймають дуже негативно. У нас стабільна гривня, у нас позитивний платіжний баланс, у нас безпрецедентно високі ЗВР, а вартість грошей, що ми вимушені позичати, падає. Ми вийдемо гідно з тієї ситуації, в якій, до речі, опинився увесь світ.
— Натомість міністр фінансів у своєму інтерв'ю сказав: «Кажу як є: ситуація критична. У нас промислове виробництво падає». Він додав, що розв'язати проблему можна, якщо збільшити базу оподаткування і вивести частину економіки з тіні. Прокоментуйте, будь ласка.
— Насправді, у міністра фінансів є деякі суперечливі заяви. То він вважає, що ми вже виходимо з кризи, то, як ви цитуєте, стверджує, що криза є дуже глибокою. Я не був би таким емоційно вразливим на місці міністра. Правда десь посередині. Дійсно, ми перебуваємо в кризі. А що, поза кризою нам не потрібні гроші? Нам не потрібно робити детінізацію економіки? Детінізація економіки – це те, з чим ми взагалі прийшли до влади. Це наша магістральна ідея. І для цього у міністра є всі необхідні інструменти у вигляді законів, які ми ухвалили протягом року. Тільки працюй! До речі, я дуже тішуся з того, що нова команда ДПС підтримала тренд на збільшення відрахувань від ПДВ, який було взято нами рік тому, й показує досить непогані результати. Цього не скажеш про митницю, де міністру фінансів не вдалося впоратися із завданням щодо протидії контрабанді, за що він узяв на себе відповідальність.
З іншого боку, говорити про підвищення податків у такий момент — це взагалі аморально. Ми не можемо зараз підвищувати податки. Ми взагалі їх не підвищували. Якщо не говорити про скасування деяких корупційних пільг, то ми їх не переглядали у бік підвищення. Навпаки, ми зменшили оподаткування. Я переконаний, що основне, на чому треба сконцентруватися виконавчій владі у сфері державних доходів, – це детінізація. Тіньова економіка є у будь-якій державі. Але ми розраховували на те, що зможемо у п'ятирічній перспективі вивести з тіні 20% економіки. І це додаватиме до ВВП країни 2-3% щороку.
— Наскільки великою є дірка в бюджеті й що з цим робити?
— У нас безпрецедентний дефіцит бюджету – 7,5%. Це ті гроші, які ми маємо запозичити, зокрема й у МВФ. Крім того, ми зменшили дохідну частину бюджету. Але це не дірка. Давайте будемо послідовними. У дефіциту є джерела покриття, і ми розуміємо, де взяти гроші.
З іншого боку, ми прогнозуємо річне падіння ВВП на 6%, за гіршого сценарію — на 8%. Відповідна цифра повинна бути й щодо падіння дохідної частини бюджету. Зверніть, будь ласка, увагу на митницю. Ми ж не враховуємо ті потоки сірого імпорту, який ми маємо вивести на світло. Ми просто відштовхуємося від тієї цифри, яка була у 2018-2019 роках. Але ж ми приходили для того, щоб припинити ці контрабандні схеми. Тому я радив би Кабміну внести до ВР законопроєкт, який дозволить збільшити дохідну частину бюджету щонайменше на 15% і відповідно зменшити дефіцит.
— А чому не припинили контрабанду?
— Бо насправді є проблема в управлінні митницею. Це велика проблема, з якою, на жаль, Міністерство фінансів не впоралося.
ЧОГО ЧЕКАЮТЬ ВІД НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
— Як ви оцінюєте нового голову Національного банку?
— Я вважаю, що це найкраща кандидатура. Це банкір, який усе своє життя працював у банківському секторі, зробив кар'єру від економіста до голови великого державного банку. І це компромісна фігура, яка здатна успадкувати усе те добре, що було зроблено командою Смолія. А ми підкреслюємо, що було дуже багато чого позитивного.
— Що про нього сказали в МВФ під час спілкування з президентом?
— Я не був присутній. Але, вочевидь, МВФ не заперечував проти цієї кандидатури. Багато що залежить від позиції пана Шевченка. Він має запропонувати своє бачення кадрової політики в Національному банку України. Ті рішення, які приймає пан Шевченко, поки що мені повністю імпонують. Інша річ, що укладено контракти з людьми. І, наскільки мені відомо, укладено на досить жорстких для Національного банку умовах. Контракти є утаємниченими. І ніхто, навіть рада Національного банку, не має тексту цих контрактів.
— Тобто пан Шевченко має робити те ж саме, що і Смолій.
— Я говорю: те, що добре, він повинен наслідувати. І саме стабільність національної валюти – це те, що добре. Ще одна функція Національного банку, про яку абсолютно забував пан Смолій, – це сприяння розвитку економіки. І якщо ця функція не суперечить першому завданню, стабільності ціноутворення, Національний банк зобов'язаний нею займатися. У нас сьогодні є величезна проблема, якою президент займається з першого дня. Можливо, це не зовсім його функція, але він розуміє, що без цього у нашої економіки взагалі не буде майбутнього. Це дешеві кредити. Дешеві кредити на кредитному ринку. Ми вже згадували облікову ставку Нацбанку – 17,5% рік тому і 6% зараз. Це дуже значний важіль, який впливає на кредитну ставку. Але не тільки він.
— Ставку можна знижувати скільки завгодно, але якщо кредитор не захищений, він не даватиме гроші. А чому, на вашу думку, немає дешевих кредитів?
— Бо кредитна ставка хоча і зменшилася досить істотно, але ще недостатньо для того, аби люди брали гроші в кредит. Ми з вами знаємо, що за кордоном вони можуть взяти гроші під 1,5–2% річних. А у нас, на жаль, ще й досі 10%. Це залишається проблемою, але проблемою, яка вирішується. Ставка постійно знижується. Про це, до речі, говорив Шевченко – про подальше зменшення облікової ставки Національного банку, про пожвавлення кредитного ринку як одну із задач Національного банку. Я вважаю, що десь у піврічній перспективі ми доведемо кредитування до більш-менш прийнятного рівня для нашого ринку.
— Яким є ваше ставлення до того, що казав Смолій про те, що від нього вимагали долар по 30 грн, інфляцію — 11%. Ці цифри мандрують від одного політика до іншого. Навіть ви висловлювались, що немає нічого страшного в доларі по 30 грн.
— Я так не висловлювався. Я говорив про те, що існують розрахунки, відповідно до яких гривню переоцінено десь на 10%. До того ж поступове просідання курсу гривні не є катастрофою. Я не буду називати конкретний відсоток, але якщо це здійснюється повільно, у прийнятних межах, то це абсолютно нормальний процес, який, з одного боку, сприяє розвитку економіки, з іншого — не завдає шкоди населенню.
— Я так розумію: якщо інфляція є низькою, а курс гривні зміцнюється, тоді доходи державного бюджету зменшуються через той самий імпорт. Гадаю, що це ані Міністерству фінансів, ані бюджету не вигідно. Багато хто говорить: «Давайте знецінимо гривню та закриємо дірки в бюджеті й водночас підтримаємо наших експортерів».
— Ще раз: у нас немає дірок у бюджеті! Давайте не продукувати міфи. Якщо ви говорите про емісію, то пан Шевченко чітко наголосив, і я це підтверджую, це наша спільна позиція, що ніякої неконтрольованої емісії не буде. Не буде ніякої емісії, яка спрямовуватиметься на покриття дефіциту бюджету. Це взагалі прямо заборонено законом. Не буде навіть непрямого покриття дефіциту бюджету чи видатків бюджету шляхом емісії.
ПРО ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ
— В НБУ кажуть, що лише дешеві кредити економіку не піднімуть. Треба розвивати галузі, підприємства. Що планується у довгостроковій перспективі?
— Протягом останніх 5 років ми втратили дуже багато. Через об'єктивні обставини було зруйновано нашу промисловість, яка орієнтувалася на Російську Федерацію і не отримала альтернативних ринків збуту. Політика владної верхівки команди, що пішла, – це одне суцільне шкідництво від початку й до кінця. Очевидно, що наші партнери зараз використовують нас у тій моделі, яку вони для нас прорахували.
— Як сировинного придатка?
— Так, вони сприяють вивезенню з України сировини, акумулюючи у себе виробництва з високою доданою вартістю. Це послідовна й правильна, з їхньої точки зору, політика. Ми повинні йти проти цього тренду й стимулювати розвиток переробки, промисловості, ІТ-технологій. Для цього у нас у комітеті розглядається законопроєкт про індустріальні парки. Є законопроєкт про підтримку промисловості. Ми вже ввели прискорену амортизацію, щоб переобладнати виробництво. Крім того, ми говоримо про підтримку цілих галузей нашої економіки шляхом локалізації. Тобто держава закуповуватиме у наших виробників певні товари за умови, що частина доданої вартості вироблятиметься в Україні. І цей законопроєкт був проголосований у першому читанні. Ми розробили комплексну програму підтримки вітчизняної промисловості.
— Це той законопроєкт, який дуже не сподобався Європейському Союзу. Вони сказали: якщо ви ухвалите такий законопроєкт, ми вас не кредитуватимемо.
— Це предмет для переговорів. Але зверніть увагу, як послідовно й чітко вони захищають власного товаровиробника. Нам треба цьому повчитися у них. Ми будемо домовлятися. Взагалі тут нічого дивного немає: підтримуй власного товаровиробника з високою доданою вартістю.
— Не всі економісти з вами погодяться. Економісти нової формації скажуть, що це ХХ століття, що це всі вже пройшли, що зараз потрібна кооперація, відкритість кордонів, вільні умови, конкуренція тощо.
— Ба більше, у нас була гаряча дискусія з Миловановим (колишній голова Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства – ). Це його позиція, її треба поважати. Це ліберальний підхід. Але я вважаю, що для України він є вкрай шкідливим. Відкриті ринки та свобода торгівлі є позитивом для розвинутих економік у співпраці з тими країнами, що розвиваються. До речі, є багато прикладів, коли США абсолютно не соромляться використовувати досить жорсткий протекціонізм щодо своїх виробників. Взагалі вся історія апологетів лібералізму від США та Великої Британії й до Франції та Південної Кореї – це історія жорсткого безкомпромісного протекціонізму, який і зробив ці держави великими. І сьогодні ми з вами бачимо, що наші європейські партнери не соромляться використовувати не тільки економічний протекціонізм, а й політичний протекціонізм для просування своїх товарів на ринок.
— А як ця політика допоможе ІТ-галузі?
— У нас є законопроєкт, який має назву «Дія Сіті». Це спеціальний режим оподаткування й господарювання для ІТ-індустрії. Це той режим, який дозволить підприємствам, що займаються ІТ-індустрією, зареєструватися в певному реєстрі й, маючи резидентний статус цієї зони, отримувати спеціальний режим оподаткування, спеціальний режим господарювання.
— А ви не боїтеся, що це будуть такі собі лазівки у бюджеті?
— Насправді ми вже сьогодні маємо з вами лазівки в бюджеті. Ми розуміємо, що, на жаль, система єдиного податку у 5%, я маю на увазі третю групу, використовується для ухилення від оподаткування заробітних плат. Це масове явище. Воно використовується зокрема й ІТ-галуззю. Ідея полягає в тому, аби, по-перше, підвищити оподаткування у цій сфері саме для ІТ, а по-друге – дати можливість їм вийти «вбілу», залучати інвестиції.
— І зберегти те саме податкове навантаження, яке є зараз.
— Трошки більше. Передбачається збільшити оподаткування десь до 9-10%. Але водночас дати їм можливість не ховати під цими угодами з ФОПами своїх айтішників, а працювати нормально, чітко, чисто, з усіма можливостями, що надає така модель.
— Те ж саме запитання щодо державних закупівель продукції, яка виробляється тут. Це теж лазівка для корупції. Європейські або американські компанії будуть у неконкурентних умовах.
— Ми свідомі того, що така модель надає преференції для нашого вітчизняного виробника. Але так само роблять і наші іноземні партнери. Захищають себе дуже прагматично й послідовно. Ми не робимо нічого з того, чого не роблять вони.
— Це ж великий бізнес, ті ж самі олігархи.
— Був такий вчений, філософ Йозеф Шумпетер. У нього була своя економічна школа. Він виводив таке явище, як непотизм — підтримка свого виробника на рівні держави. Він визнавав доцільність цього на певному етапі розвитку економіки або галузі. Коли галузь проходить становлення, її треба всіляко підтримувати, але коли вона вже є достатньо розвинутою, її підтримка є шкідливою для подальшого розвитку — їй, навпаки, потрібне додаткове навантаження. Питання в етапі розвитку. Нашій промисловості сьогодні потрібна підтримка держави. І якщо ми подивимося економічну історію світу, то всі країни, які сьогодні так жорстко продавлюють політику вільного ринку й торгівлі, — це країни старої Європи, Великобританія та США. Утім, 100-300 років тому вони (а США і Європа навіть зараз, тільки в обмеженій кількості) використовували й використовують непотизм.
— Це палиця, що має два кінці. Це ж прямий шлях до корупції. Наприклад, зараз хочуть змінити систему державних закупівель ProZorro. До останнього часу ми казали, що ProZorro – це найкраща реформа, що ця платформа зменшує корупцію. Навіщо її змінювати?
— Я далекий від того, щоб говорити, що ми можемо закривати очі на корупційні прояви. У нас нульова толерантність до будь-яких корупційних проявів, до будь-якої корупції. Але я вважаю: якщо ми хочемо захистити вітчизняного товаровиробника, ми повинні це робити досить цинічно. Бо корупція може бути й у відносинах із міжнародними постачальниками. Ми бачили з вами постачання ліків з-за кордону, де так само багато корупції, як і в Україні. Якщо ми з вами говоримо про підтримку вітчизняного товаровиробника, ми маємо розробити нормальну дієву схему. І якщо десь виникатимуть корупційні прояви, жорстко їх карати. Але побоювання корупції – це не привід для того, аби відмовлятися від корисних практик для економіки.
— Навіщо змінювати ProZorro зараз?
— Ви маєте на увазі локалізацію? Якщо ми говоримо про законопроєкт про локалізацію, ми підтримуємо вітчизняного товаровиробника. Ми не виключаємо ProZorro — ми лише встановлюємо нецінові критерії для певних груп товарів.
ПРО СТАВЛЕННЯ ДО БІЗНЕСУ
— Ви почали боротися з тіньовим сектором, як і потрібно робити. Але чому боротися з тіньовим сектором ви почали саме з малого й середнього бізнесу? Почали робити фіскалізацію, змінили правила для ФОПів. Чому саме з них, а не з великого бізнесу?
— Це неправда. Ви зараз повторюєте міфи, які великий бізнес вигадує з жовтня, коли ми ухвалили відповідні закони. Закони, що спрямовані на фіскалізацію, спрямовано на протидію великому бізнесу, який саме й використовує ФОПів. Пройдіть вулицею Хрещатик і зайдіть до будь-якого магазину. Зайдіть і придбайте товар. Вони всі на ФОПах. Вони в день заробляють більше, ніж ФОП за рік. А ми не помічаємо цього. Ми говоримо про те, що чинимо тиск на ФОПів. Це неправда. Ми збільшили ліміти для ФОПів.
— І ввели розрахункові апарати.
— Це називається електронний чек. І він успішно запрацював з 1 серпня. Це безоплатна програма, яку треба завантажити з сайту податкової. Щодо ФОПів: ми звільнили їх від сплати ЄСВ (сплячих ФОПів). Ми зробили дуже багато корисних речей для того, щоб їхній бізнес був краще. Але ми не можемо погодитися з тим, що великий або середній бізнес працює під ФОПами. Це ж неправильно, це ж аморально. Ми просимо: будь ласка, завантажте із сайту податкової спеціальну програму і ведіть облік своїх товарів через цю програму. Не більше податків сплачуйте, а навпаки, майте більші ліміти, але ведіть облік за цією програмою. Це велика протидія контрабанді, це велика протидія тим величезним мережам, які через інтернет і величезні магазини в центрі наших міст реалізують товари, не сплачуючи податки державі.
— Ви погоджуєтеся з тим, що це все ж таки вдарить по якомусь малому та середньому бізнесу?
— Я погоджуюся з тим, що це зробить малий бізнес цивілізованим. Це дасть йому ту фінансову історію, без якої він не може зараз отримати кредит за програмою «5-7-9». Бо він не може у багатьох випадках довести свій обсяг продажів. Ми ухвалили комплекс законопроєктів, які спрямовано на детінізацію. Антиофшорний законопроєкт 1210, яким ми імплементували правила BEPS, — це те, що виводить з тіні великий бізнес. Це те, що не дає йому можливості використовувати Панаму, Беліз чи якісь острови для того, аби, заробивши гроші тут, перевести їх туди. Це те, що не дає можливості нашому колишньому президенту продати за 300 мільйонів «Ленінську кузню», не сплативши ні копійки у державний бюджет. Ми передбачили, що у такому разі гроші повинні бути сплачені до державного бюджету. І багато чого ще.
— Усе ж таки щодо цього закону 1210. Зараз уже говорять про те, що потрібні зміни. Чи будуть зміни і які?
— Ми внесли зміни. На жаль, представники партії «Європейська солідарність» з незрозумілих мотивів не дали нам можливості перенести введення так званих КІКів (контрольованих іноземних компаній — ). Ми хотіли перенести їх введення на рік, але нам не дали цього зробити. Пом’якшення правил ділової мети також було «збито» в залі. Крім того, нам не дали можливості перенести введення правил і пом'якшення правил ділової мети ще на рік. Проте ми пом'якшили дуже багато норм цього законопроєкту. І цей законопроєкт уже підписано.
ПРО ТЮТЮНОВИХ ЛОБІСТІВ
— Пане Данило, поясніть мені, як у комітеті, який ви очолюєте, можуть бути лобісти цілих галузей? Йдеться про Андрія Холодова. Він протягнув поправку, яку називають «маржою Холодова». Президенту довелося ветувати закон, зокрема й через це. Як вам з ним працюється?
— Я не хотів би давати характеристики колегам у комітеті. Я тільки одне можу вам сказати: це дійсно була помилка (ця поправка). Це була помилка, яку ми виправили. Це те, за що мені соромно. Є небагато речей, за які мені соромно за цей рік, але це саме та річ. Це поправка №8. Я вдячний і президенту, і Кабінету міністрів Гончарука, які зайняли принципову позицію, і ми цю поправку врешті-решт «збили» у Верховній Раді.
— Ви кажете, що надходження від акцизу збільшуються. Але, наскільки я розумію, від роздрібної торгівлі в тютюновій галузі вони не збільшуються. Що робитимете?
— У нас є законопроєкт про адміністрування місцевого акцизу. Він розроблений ще минулим Міністерством фінансів. Ми вважаємо: якщо перенести адміністрування місцевого акцизу з роздрібної мережі на виробників, ми значно підвищимо обсяги від цього податку — десь на 2 мільярди на рік.
— Цього прагнуть транснаціональні корпорації.
— Суть полягає в тому, що недоплата місцевого акцизу на сьогодні складає близько двох мільярдів гривень. Це ті гроші, які люди просто не сплачують, продаючи тютюн, але минаючи касу. Якщо ми переведемо адміністрування цього податку на великі корпорації, вони не зможуть його недоплачувати. Їм немає ніякої вигоди, бо вони отримають лише додаткові обов'язки з адміністрування. Вони зацікавлені, і це правда, у легальному ринку реалізації тютюну в державі. Бо нелегальний ринок реалізації – це також і нелегальний ринок виробництва. І вони розуміють: якщо вся роздрібна мережа стане легальною, то вони також зможуть працювати по-білому.
— Я навіть чув, що пан Холодов пропонував націоналізувати British American Tobacco. Як ви ставитеся до таких ініціатив?
— На щастя, я не був присутній на цьому зібранні й чув про це лише з вуст присутніх. Чесно, я навіть не знаю, як можна схарактеризувати таку пропозицію. Ми заперечуємо таку можливість, і це очевидно. Ми як команда, це я можу вам говорити не тільки від себе, в жодному разі не розглядатимемо питання про націоналізацію будь-якої з тютюнових компаній. Це абсолютно неприпустимо. І вважаю, що це взагалі є не тільки неправильним рішенням, це взагалі є неправильним тоном розмови з ринком.
Читайте також
