Верховна Рада за поданням президента призначила головою Національного банку Кирила Шевченка. Призначення підтримали понад 300 нардепів, проти були «Євросолідарність» і «Голос».
Експерти називають його кандидатуру компромісною та запевняють, що особливих змін у політиці НБУ очікувати не варто. Водночас відставку Смолія називають тактичною помилкою команди Порошенка.
зібрало думки про нового голову центрального банку та можливі зрушення у політиці регулятора.
Сьогодні Верховна Рада конституційною більшістю голосів народних депутатів за поданням президента України Володимира Зеленського головою Національного банку України призначила Шевченка Кирила Євгеновича.
Від імені Ради Національного банку хочу привітати нового голову НБУ з призначенням та побажати успішної роботи заради добробуту українського народу.
Сподіваюсь на конструктивну співпрацю між Радою та правлінням Національного банку у напрямку реалізації грошово-кредитної політики, спрямованої на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, підтримку макроекономічної та фінансової стабільності в державі, забезпечення незалежності та інституційної спроможності Національного банку.
У різноголоссі дискусій про незалежність центрального банку, які значно посилилися останнім часом, варто пам’ятати, що справжня незалежність – це не про форму, а про суть.
На мій погляд, незалежність Національного банку – це:
- ухвалення рішень з монетарної політики з огдяду на баланс їхнього впливу на виконання основних цілей Національного банку – цінової та фінансової стабільності та економічного зростання;
- прозорість визначення та обґрунтування середньострокових цілей з монетарної політики;
- вибір оптимального набору інструментів реалізації ухвалених рішень з монетарної політики;
- гнучкість у застосуванні кращих міжнародних практик у прив’язці до економічних реалій в країні;
- політика, спрямована на майбутнє, а не на досягнення однієї інституційної цілі за рахунок принесення в жертву інших загальнонаціональних цілей;
- координація діяльності з іншими державними інституціями та вироблення спільних цілей та політик;
- підзвітність та відповідальність перед суспільством за результати діяльності;
- ухвалення рішень щодо банків, зважаючи на стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників банків, а не на захист власної ділової репутації чи прізвищ власників банків;
- здатність протистояти політичному впливу за допомогою проактивної позиції та професійних аргументів, а не голосних заяв, які завдають шкоди державі;
- ухвалення рішень, які якнайкраще відповідають інтересам держави та громадян.
Водночас незалежність Національного банку не означає:
- колективну безвідповідальність за ухвалені управлінські рішення та результати діяльності;
- імунітет від обґрунтованої критики та можливість уникати професійних дискусій;
- різноспрямований рух з іншими державними інституціями в контексті реалізації державної економічної політики;
- відсутність контролю за реалізацією визначених законом функцій та повноважень;
- ухвалення рішень з огляду на вузькоінституційні інтереси на шкоду загальносуспільним цілям;
- відсутність стратегічного бачення розвитку країни та ролі центрального банку в цьому процесі.
Рада Національного банку та я особисто готові підтримати голову Національного банку в реалізації нових якісних змін у політиці Національного банку.
Кандидатуру Кирила Шевченка 15 липня вніс до ВР президент Володимир Зеленський.
Є різні ступені незалежності. За попереднього керівництва НБУ центральний банк був відносно незалежним, підкреслюю слово «відносно».
Тобто він був відносно незалежним від президента Зеленського та відносно залежним від попереднього президента Порошенка через Валерію Гонтареву. Говорити, що НБУ був незалежним раніше, — це перебільшення.
І це була велика тактична помилка: згідно з деякими даними, саме люди Гонтаревої спровокували Смолія на відставку, і він піддався. Це прискорило розвиток подій.
Щодо нового керівника Кирила Шевченка було компромісно-консенсусне голосування. Верховна Рада не часто дає понад 300 голосів, і від опозиційних партій зокрема. Не голосували лише «Євросолідарність» і «Голос».
Тут зрозуміло — «Євросолідарність» хотіла залишити правління Гонтаревої, тобто Катерину Рожкову.
«Голос», мені здається, хвилюється за ситуацію за євробондами — тут під загрозою базові фінансові інтереси їхніх спонсорів. Але має закінчитися розслідування щодо цього питання.
Кандидатуру Шевченка було узгоджено з керівництвом МВФ. І було дано добро, наскільки мені відомо. Також постать Шевченка отримала схвалення в банківських фінансових колах.
Його сприймають як людину, яка може забезпечити незалежність НБУ. Крім того, базову спадкоємність політики НБУ буде збережено. Можливі тактичні зміни та деякі кадрові, але вони не будуть значними.
За призначення Кирила Шевченка проголосували 332 депутати.
Я не очікую різких поворотів у політиці НБУ, оскільки у нас є меморандум з МВФ, і його потрібно дотримуватися, а він вносить певні обмеження в роботу центрального банку.
Сильна сторона Кирила Шевченка — робота в банках. З його резюме видно, що він жив у банківській системі упродовж довгих років, тому банківський сектор однозначно отримав сильного регулятора.
Щодо монетарної політики і валютно-курсової, то тут простору для маневрів небагато через обмеження з боку МВФ.
Звісно, з цим новим призначенням зріс рівень незалежності НБУ. Тепер і правління як колегіальний орган отримало призначення від нової влади, і їм потрібно вчитися працювати в режимі плюралізму думок і виробляти спільні рішення.
Це еволюційний крок, який закладено в закон про НБУ 2015 року. Для самого НБУ це новий досвід, і я практично впевнений, що МВФ і наші західні партнери, радячи нам змінити закон про НБУ 2015 року, не помилилися.
Кирило Шевченко раніше працював в «Укргазбанку», «Ощадбанку» та в банку «Фінанси та кредит».
Гадаю, що його можна назвати технократом. Також він певною мірою незалежний.
На його користь говорить те, що з державного «Укргазбанку» йому вдалося зробити банк зі зрозумілими, прозорими процесами, як у комерційних банках.
Поки що нічого не можу сказати про нього як про регулятора, але хотілося б так само приємно здивуватися.
Яків Смолій пішов у відставку 1 липня, звинувативши владу в політичному тиску.
Новий очільник НБУ, очевидно, є слабкою персоною. Зрозуміло, що відтепер монетарна, валютна та кредитна політика будуть вирішуватись в Офісі президента та спускатиметься на виконання на Інститутську.
Можливо, б на це подивились крізь пальці в Україні 1990-х років, коли усі інституції ще тільки формувались. Проте для України 2020-го року — це величезний крок назад.
Повноваження голови НБУ сім років саме для того, щоб заміна керівництва не перетинається з політичними циклами.
Це один із стовпів незалежності монетарної влади, та він був порушений.
МВФ та інші міжнародні партнери поставили Україну на паузу та будуть спостерігати за ситуацією. Я думаю, що як мінімум до грудня жодних рухів з боку МВФ не буде.
Для інвесторів теж уся ця історія — це червоний сигнал. Уся співпраця з Україною останній рік базувалась на припущенні, що Зеленський не залізе у НБУ.
Припущення порушене, тепер ліміти на Україну будуть закриті до кращих часів. Ім'я Голови НБУ в цій ситуації не важливе.
Скоріш за все, що кошти, які заводились в українські облігації минулого року, будуть виводитись за можливості.
Якщо курс НБУ наступні півроку-рік не буде відмінним від політики НБУ часів Гонтарєвої та Смолія, тоді, можливо, позиція кредиторів пом’якшиться.
В.о. голови Нацбанку до призначення була Катерина Рожкова.
Читайте також
