Німецька преса аналізує тенденції, які можуть завадити Україні отримати кредит від МВФ; пише про можливу фінансову підтримку України з боку ЄС для боротьби з наслідками пандемії; а також згадує рік президентства Володимира Зеленського.
Катарське новинне видання Aljazeera наводить аргументи «за» і «проти» призначення колишнього президента Грузії на посаду віцепрем'єр-міністра України з питань реформ.
Handelsblatt повідомляє про страх перед банкрутством України, який зростає щодня. Це відбувається внаслідок посилення суперечки, учасниками якої є насамперед президент України Володимир Зеленський, його колишній шеф і медіамагнат Ігор Коломойський, а також футбольний функціонер і колишній депутат Григорій Суркіс, через «люксусний» подарунок якого президент німецького футбольного союзу Райнхард Гріндель був змушений залишити свій пост.
Раніше Володимир Зеленський заявляв, що він – абсолютно незалежна особистість, що ще не народився той, хто міг би керувати ним.
Тепер, коли Ігорю Коломойському, схоже, вдається зруйнувати президентську більшість, Володимиру Зеленському необхідно буде підтверджувати свої слова справами.
Коломойський все ще бажає отримати свій банк назад чи бодай отримати компенсацію за нього. Якщо це станеться, то МВФ не надасть довгоочікувану кредитну допомогу.
Бен Аріс, редактор і видавець журналу Business News Europe, переконаний, що без цих грошей Україна не матиме можливостей розрахуватися за своїм держборгом, що відкине країну в таку кризу, яку переживала Росія у 1990-х. Це може відкинути Україну назад років на десять.
Раніше Зеленський заявляв, що він – незалежна особистість, що ще не народився той, хто міг би керувати ним.
Пеня за несплату за держборгом може стати непомірною для країни, яка веде війну на Донбасі і водночас бореться з пандемією. Тому Аріс вважає, що Зеленському нічого іншого не залишається, як тільки робити те, що від нього вимагає МВФ.
Інакше країні загрожує катастрофа. Тому Ігор Коломойський, який раніше явно підтримував Володимира Зеленського та надавав йому медійний майданчик (ТСН — прим. ред.), що й допомогло останньому стати президентом, тепер стає його ворогом.
Політичні оглядачі переконані у тому, що за блокуванням так званого «банківського закону» методом внесення в нього 16 тис. поправок стоїть саме Коломойський, який активно бореться за свій банк як в судах, так і в парламенті.
У розпал цієї запеклої боротьби за Приватбанк Григорій та Ігор Суркіси виграють у київському суді справу, згідно з якою вони повинні отримати компенсацію в еквіваленті $259 млн за втрати, яких вони зазнали у зв'язку з націоналізацією банку.
Причиною цього була нібито їхня анонімна (негласна) участь у капіталі банку. Водночас автор зазначає, що судді та суди в Україні особливо славляться своєю корупцією.
Скажімо, Григорія Суркіса, який є почесним членом УЄФА, та його брата Ігоря Суркіса, який очолює український футбольний клуб «Динамо» (Київ), вже раніше звинувачували в підкупі суддів у міжнародних турнірах, а також у відмиванні грошей через сумнівні офшорні компанії.
Новинне видання Aljazeera аналізує у своїй статті ідею президента України Володимира Зеленського призначити колишнього лідера Грузії Мікаеля Саакашвілі віцепрем'єр-міністром України.
Зеленський хоче, щоб Саакашвілі допоміг Україні із втіленням у життя довгоочікуваних реформ. За словами Саакашвілі, Зеленський просить його допомогти в переговорах з МВФ, на кредитну допомогу якого Україна так розраховує.
Аналітики стверджують, що Зеленський може про це пошкодувати. Адже всім відомий запальний темперамент грузинського політика та його звичка повставати проти президентів, які запрошують його до своєї команди.
Експерти сумніваються у тому, що у Саакашвілі вийде щось змінити, попри репутацію «здібного реформатора».Видання наводить у якості прикладу експрезидента Грузії Едуарда Шеварднадзе, який свого часу запросив Саакашвілі на посаду міністра юстиції Грузії, після чого Саакашвілі влаштував революцію та скинув Едуарда Шеварднадзе. А також видання згадує експрезидента України Петра Порошенка, який дав Саакашвілі українське громадянство і запросив його очолити Одеську область, що також обернулося на жорстке протистояння.
Політолог Пітер Залмаєв сумнівається в тому, що Саакашвілі вдасться щось змінити, попри його репутацію «здібного реформатора». Політолог вважає, що Україна не настільки позитивно схильна до іноземних авантюристів, навіть якщо вони хочуть тільки кращого.
Попри красномовство Саакашвілі та його здатність впливати на натовп своїм популізмом, йому, здається, не вдалося переконати український політикум прийняти його як рівного гравця, вважає Пітер Залмаєв.
Інший політолог – Володимир Фесенко – стверджує, що Зеленський ще у січні почав пошуки віцепрем'єр-міністра і що Саакашвілі був не першим у цьому списку. Володимир Фесенко вважає, що Саакашвілі недолюблюють в Україні через його запальний темперамент і через схильність до конфронтації, які особливо проявилися на посаді губернатора Одеської області.
Тоді він пішов спочатку на конфронтацію з прем'єр-міністром, потім — з міністром закордонних справ, а згодом – з експрезидентом Порошенком. Існує ризик, що ситуація може повторитися, тим паче, що тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков і досі обіймає свою посаду.
Політологи з Грузії погоджуються зі своїми українськими колегами. Так, грузинський експерт Гія Абашидзе, якого асоціюють з нинішнім урядом Грузії, вважає, що Зеленський хоче таким чином продемонструвати Заходу свою непорушну відданість євро-атлантичному вектору, а також збалансувати впливову позицію Арсена Авакова всередині уряду.
Політолог також вважає, що Зеленський, можливо, хоче руками Саакашвілі почати переслідування експрезидента Петра Порошенка, викриваючи корупційні схеми останнього.
Однак, коли керівництво України зрозуміє, що не може контролювати дії Саакашвілі, воно спробує, як і Порошенко свого часу, позбутися його. І олігархи українській владі у цьому допоможуть, вважає Гія Абашидзе.
Крім того, аналітик вважає, що антипутінська риторика Саакашвілі може призвести до посилення підтримки Росією бойовиків на Донбасі України.
Євросоюз висловив бажання підтримати фінансово десять сусідніх з ЄС країн, включно з Україною, для подолання наслідків епідемії коронавірусу. Про це пише німецька Handelsblatt. Планується надання кредитів на суму 3 млрд євро під дуже вигідні умови для того, щоб покрити фінансовий дефіцит унаслідок епідемії.
Відповідну пропозицію було озвучено минулої середи у Брюсселі. Але країни – учасниці ЄС повинні ще проголосувати за цю пропозицію в Європарламенті.
Згідно з документом, конкретний розмір кредиту залежатиме від потреб кожної з десяти країн. Найбільше планується підтримати Україну, яка найближчим часом має отримати 1,2 млрд євро.
Новинне видання Deutsche Welle аналізує рік президентства Володимира Зеленського і пише про те розчарування, якого зазнали багато українців, що голосували за нього на виборах.
Автор статті пише про те, що сьогодні методи правління Зеленського нічим не відрізняються від методів, які використовував його попередник. А обирали Зеленського саме для того, щоб боротися зі старою системою.
Згадали і про стадіон «Олімпійський», про «вирок», яким Зеленський мав би стати для експрезидента України Петра Порошенка, чому так і не судилося статися.
На думку автора, Зеленський як сподівання багатьох українців на новий політичний початок до кінця першого року на посаді президента України втратив свій колишній блиск.
Сьогодні президенту довіряє менше половини українців. Восени минулого року таких було ще дві третини. Буде несправедливо не згадати низку реформ, які Зеленському все-таки вдалися, включно зі зняттям імунітету з парламентаріїв.
Також Зеленському вдалося розставити нові політичні акценти й на міжнародній арені. Марсель Рьотіг, голова представництва Фонду їм. Фрідріха Еберта в Україні, вважає, скажімо, що стало помітним потепління у відносинах з Угорщиною, є поліпшення гуманітарної ситуації на Донбасі, чим можна вважати й обмін полоненими, розведення військ, відновлення переговорів у нормандському форматі.
Однак контраст між очікуваннями багатьох виборців і реальною ситуацією в країні очевидний. Зеленському так і не вдалося зменшити вплив олігархів на економіку та політику України. Саме їх багато українців вважають відповідальними за глибоко вкорінену корупцію в країні.
Саме олігархи незаконно приватизували багато промислових об'єктів в Україні впродовж останніх десятиліть. У цих умовах Зеленський замість того, щоб щось змінювати, пристосовується до ситуації.
Скажімо, у ситуації з коронавірусом Зеленському не спало нічого іншого на думку, як розподілити відповідальність за боротьбу з епідемією в різних регіонах країни між окремими олігархами.
Так, до прикладу, він домовився з ними про постачання лікарень у різних регіонах захисними костюмами. Однак, маючи підтримку у 73%, він міг вирішити це питання зовсім інакше.
Контраст між очікуваннями багатьох виборців від Зе і реальною ситуацією в країні очевидний.Німецький політолог, політичний радник Ради Європи, викладач за обміном Києво-Могилянської академії Андре Хертель вважає, що з таким рівнем підтримки він міг би вибудувати абсолютно нові стосунки з олігархами. Замість цього він залучає їх до своєї роботи, відчуваючи справедливе бажання обов'язково надати їм щось натомість.
Це стратегічно слабкий, мало продуманий підхід, вважає Андре Хертель. Результати такого підходу плачевні. Ще влітку 2019-го у Володимира Зеленського була своя більшість у парламенті.
Тепер складається враження, що частина «слуг народу» до президента більше не дослухається, а все частіше слухає Ігоря Коломойського.
На думку Марселья Рьотіга, Володимир Зеленський через рік після свого обрання усвідомив українську політичну реальність. Тепер йому потрібно враховувати інтереси всіх груп впливу, не зв'язуватися з олігархічними каналами, лавіруючи між зонами впливу та певними групами в парламенті.
Андре Хертель і собі вважає, що період пандемії – гарний час для Зеленського, щоб зміцнити свої позиції.
Якщо Зеленський виявиться хорошим кризовим менеджером у цей нелегкий час і якщо його рейтинг серед народу не падатиме, то партія «Слуга народу» зможе залишатися правлячою партією більшості, оскільки депутати від цієї партії відчуватимуть вдячність президенту за те, що саме завдяки йому вони опинилися в парламенті.
Чим нижчим буде рейтинг Зеленського, тим більше розбіжностей всередині партії. У цьому сенсі майбутні місяці будуть вирішальними для Володимира Зеленського та його партії.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
