У зв’язку з військовою агресією рф український бізнес був вимушений релокуватися за кордон. Як наслідок, питання оподаткування в Україні наполовину втратили актуальність, як і рішення уряду з цього приводу. Наразі український бізнес перетворюється на міжнародний, на кшталт Гонконгу, через міжнародні операції.
Це зумовлює появу нових складнощів з питань оподаткування для представників бізнесу, оскільки податківці намагаються нарахувати податкові зобов’язання не лише в Україні, але і за кордоном, у країні перебування засновників або офісу компанії.
Як перетворення українського бізнесу на міжнародний вплинуло на підприємців
Через масову релокацію українського бізнесу за кордон та набуття податкового резидентства країн перебування вплив контрольних процедур та податкове навантаження для такої категорії осіб суттєво зменшилися в Україні. Це стосується, наприклад, звітування по КІК або застосування законодавства про автоматичний обмін інформацією у випадку, коли представники бізнесу, які виїхали за кордон через війну, перетворюються на податкових резидентів іншої країни у зв’язку з тривалістю перебування і здійсненням підприємницької діяльності там.
З іншого боку, досвід релокації бізнесу показав, що з урахуванням пільг воєнного стану Україна є однією з найпривабливіших країн з огляду на фіскальне навантаження. Якщо винести за дужки «інфляційний податок» або, як його ще називають «податок на валютні різниці», то податкове навантаження на підприємства та фізичних осіб в Україні менше або дорівнює податковому навантаженню найближчих послідовників – країн, які наразі активно створюють пільгові податкові режими, у тому числі податок на виведений капітал в Естонії та Польщі. В Україні також можна обрати статус платника податку на особливих умовах – податок на виведений капітал. Ця опція доступна для резидентів режиму «Дія Сіті».
Які податкові переваги надають пільги воєнного стану
Юридичні особи та ФОП можуть обрати єдиний податок за ставкою 2% та мінімальний ЄСВ. Ця система оподаткування точно краще, ніж будь-які моделі оподаткування за кордоном, у тому числі в Польщі. Єдиний податок за ставкою 2% в переважній більшості випадків є вигіднішим, ніж податок на прибуток, який застосовувався у довоєнний період в Україні. При цьому, до операцій платників податків, які обрали пільгову систему оподаткування, не застосовується ПДВ. Це є суттєвою перевагою для представників бізнесу, оскільки зараз здійснення підприємницької діяльності платниками ПДВ додатково ускладняється постійним блокуванням податкових накладних.
Звертаємо увагу, що Єдиний податок у розмірі 2% буде скасовано, проте навіть повернення до Єдиного податку у розмірі 5% є більш ліберальним, ніж оподаткування за ставками у країнах ЄС.
Переваги та ризики для підприємців від виходу на закордонні ринки
Вихід на закордонні ринки передбачає оподаткування за правилами інших юрисдикцій, тому дозволяє отримати додаткові можливості для податкового планування шляхом застосування конвенційних норм і вибору податків з більш вигідними ставками. Проте паралельно існують загрози для ведення бізнесу за кордоном, зокрема подвійне оподаткування, якщо положення конвенцій ігноруються податківцями держав-підписантів.
Важлива проактивність влади щодо оподаткування українського бізнесу за кордоном
Українська влада має зайняти проактивну позицію у питаннях оподаткування українського бізнесу за кордоном, тобто захистити права його представників як податкових резидентів України, тому що часто центр їх життєвих інтересів (родина та / або бізнес тощо) знаходяться в Україні.
Також український уряд має припинити «вставляти палки в колеса» за низкою питань з оподаткування у ситуаціях, коли відсутнє правове підґрунтя для фіскальної позиції, і єдиним мотивом є залякування українських платників податків. Прикладом такого підходу є оподаткування доходів суб’єктів підприємницької діяльності, отриманих за кордоном, які не переводяться на рахунки в українських банках. Фіскальні органи пропонують оподатковувати такі операції ПДФО і військовим збором за ставкою 19,5% замість єдиного податку за ставкою 2% або 5%.
З розумінням ставимося до того, що ця позиція вигадана задля макроекономічної стабільності, але за своєю суттю вона є фактично ультиматумом – погрозою для платників податків, щоб змусити їх сплачувати «податок на валютні різниці» за ставкою 10%, інакше буде ПДФО і військовий збір за ставкою 19,5%.
Така політика уряду точно не сприяє збереженню українського бізнесу, який оперує на міжнародному ринку в якості українського платника податків. Лише відвертий діалог з представниками бізнесу та регулювання податків і оподаткування через законодавчий процес допоможе дійти компромісу між владою і суб’єктами підприємницької діяльності.
Отже, уряд має не боятися створювати можливості для українського бізнесу щодо інвестування за кордон і зберігати можливість сплати податків в Україні.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
