Більше 4-х років в Україні діє режим спецзобов’язань щодо постачання природного газу для побутових споживачів (ПСО).
2015-го, коли набув чинності Закон про ринок газу, регулювати умови поставки цього ресурсу було необхідно, адже виникали великі ризики непомірного фінансового навантаження на людей. Тому введення ПСО було цілком виправданим і зрозумілим.
Але зараз збереження регулювання ринку є недоцільним, оскільки передусім обмежує можливості людей обирати найвигідніші умови постачання газу. Споживачі продовжують дізнаватися про вартість газу наприкінці періоду споживання замість того, аби самостійно обирати привабливі для них тарифи та умови постачання ресурсу.
За час дії ПСО держава змогла провести монетизацію субсидій. Це, з одного боку, дало людям змогу самостійно розпоряджатися фінансовою допомогою від держави та ощадливіше споживати ресурс. Зекономлені ж кошти субсидії можна використати на власні потреби. З іншого боку, з постачальників газу знято непотрібне навантаження щодо обліку немонетизованих субсидій.
Більшість постачальників газу встигла переглянути підходи до взаємодії зі споживачами, зрозумівши, що майбутнє — за клієнтоорієнтованим підходом. Тому багато газових сервісів сьогодні доступно онлайн: передати показники лічильника, сплатити за газ, отримати довідку, консультацію тощо – усе це вже в стандартному наборі послуг.
Проте залишилася низка питань, які ще потрібно розв’язати для створення конкурентного ринку газу в побутовому сегменті.
Перше. Необхідно спростити процедуру зміни постачальника газу. Зараз для того, аби зібрати всі необхідні документи для зміни постачальника, знадобиться від 30 до 110 днів. До того ж доведеться витрачати час на дзвінки, листи чи особисті візити до центрів обслуговування клієнтів.
Важливо зробити перехід максимально простим, як це відбувається в Європі та США: онлайн-заява на сайті постачальника газу про бажання стати клієнтом і повідомлення про нову обслуговуючу компанію максимум за кілька тижнів. Уся інша робота з переведення клієнта – клопіт постачальника.
Друге. Має бути завершене фактичне розділення афілійованих облгазів і газзбутів у регіонах. Компанія, яка відповідає за доставку (розподіл) газу, не повинна мати вплив на клієнта, який обирає постачальника газу.
Третє. Потрібно створити єдину інформаційну базу – дата-хаб, де зберігатимуться дані про споживачів газу, електроенергії та інших ресурсів і до якої матимуть доступ усі постачальники. Крім того, доступ до інформації про постачальників – їхню історію, цінові й сервісні пропозиції – повинні мати і клієнти.
Четверте. На конкурсній основі потрібно обрати постачальника «останньої надії» — компанію, яка працюватиме з клієнтами, котрі через певні обставини не зможуть укласти договір з постачальною компанією.
П’яте. Для кожного постачальника газу важливо створити дієвий механізм роботи з боргами споживачів, оскільки відключення клієнтів від газопостачання не повинно бути головним важелем у вирішенні боргових питань.
Вирішувати ці питання можна паралельно з відкриттям ринку газу для населення. Ніхто і ніколи не буде на 100% готовий до змін. Проте продовження ПСО аж ніяк не прискорить реформування газового сектору країни.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора