Неправдиві декларації. Чому КСУ може скасувати й новий закон

Голова Комітету АПУ з конституційного права, адміністративного права та прав людини

03 грудня 2020 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт щодо встановлення відповідальності за декларування неправдивої інформації (№ 4460-д).

Наступного дня його ухвалили за основу та в цілому і вже 07 грудня направили на підпис президенту. Поки що ухвалений закон не підписаний, а отже, він ще не набув чинності.

Цей проєкт закону направлений на часткове розв’язання проблем, які утворилися після ухвалення Конституційним судом рішення від 27 жовтня щодо декларування неправдивої інформації та неподання декларації.

Закон, зокрема, вносить зміни до Примітки до статті 1726 КУпАП, які уточнюють суб’єктів цього правопорушення.

Також він дає змогу накладати адміністративні стягнення за цією статтею в разі, якщо відомості в декларації особи, що перебуває на держслужбі, відрізнятимуться від правдивих на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів (тобто від 210,2 тис. грн до 1,05 млн грн).

Чинна редакція передбачає різницю в 100-250 прожиткових мінімумів.

Отже, запропоновані до КУпАП зміни дозволяють підняти й поріг кримінальної відповідальності за декларування неправдивої інформації.

З Кримінального кодексу законом виключається стаття 366-1, натомість він доповнюється новою статтею 366-2 «Декларування неправдивої інформації», якою встановлюється кримінальна відповідальність:

1. У разі якщо такі відомості відрізняються від правдивих на суму від 500 до 4 тис. прожиткових мінімумів для працездатних осіб (тобто від 1,05 млн грн до 8,4 млн грн) — у вигляді

штрафу від 2,5 тис. до 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
громадських робіт від 150 до 240 годин із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за частиною першою цієї статті.

2. У разі якщо такі відомості відрізняються від правдивих на суму понад 4 тис. прожиткових мінімумів для працездатних осіб (тобто понад 8,4 млн грн) — у вигляді

штрафу від 3 тис. до 5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
громадських робіт від 150 до 240 годин, або
обмеження волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за частиною другою цієї статті.

Також КК доповнюється статтею 366-3, якою встановлюється кримінальна відповідальність за умисне неподання декларації особою, що перебуває на держслужбі — у вигляді

штрафу від 2,5 тис. до 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
громадських робіт від 150 до 240 годин із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Крім того, необхідні зміни пропонується внести до Кримінального процесуального кодексу України, зокрема до:

частини першої статті 331, якою визначається предметна підсудність справ Вищому антикорупційному суду, а саме кримінальні провадження, передбачені статтями 366-2 та 366-3 КК України, підсудні Вищому антикорупційному суду;
абзацу першого частини п’ятої статті 216, у якій зазначено, що досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366-2 та 366-3 КК України, здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України.

З огляду на зазначене можна говорити про те, що цей закон дещо видозмінює статті, які Конституційний суд визнав неконституційними.

Водночас ним не передбачаються зміни до закону «Про запобігання корупції» щодо повноважень НАЗК, які було визнано неконституційними.

Крім того, не передбачені цим законом і окремі положення, які б обумовлювали особливості притягнення до відповідальності суддів за декларування неправдивої інформації та неподання декларації.

А про доцільність впровадження таких положень Конституційний суд зазначав у своєму рішенні.

Головне науково-експертне управління Верховної Ради за результатами аналізу тоді ще законопроєкту зазначало, що реалізувати кримінальну відповідальність за неподання декларації на практиці буде важко:

«Якщо суб’єкт подає декларацію після того, як щодо нього було відкрите кримінальне провадження за ст. 366-3 КК, але до початку судового розгляду, визнати його винним буде неможливо. Відтак на практиці відповідна стаття навряд чи зможе ефективно застосовуватися».

Крім зазначеного вище, санкція статті за декларування неправдивої інформації відрізняється від тієї, що була визнана неконституційною.

Так, у новому законі передбачається застосування штрафу, або громадських робіт із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, або ж обмеження волі в разі, якщо відомості відрізняються від правдивих на суму понад 4 тис. прожиткових мінімумів.

Водночас санкція статті, яку було визнано неконституційною, передбачала саме позбавлення, а не обмеження волі, що було значно суворішим покаранням.

Пом’якшення санкції через заміну позбавлення на обмеження волі зумовлювалося наявним рішенням КСУ.

Зокрема, Конституційний суд вважав позбавлення волі надмірним покаранням за декларування свідомо неправдивих відомостей та умисне неподання декларації.

Отже, попри те, що Рада поновила кримінальну відповідальність за неправдиве декларування та неподання декларації, проблемні моменти після рішення КСУ залишаються нерозв'язаними.

Крім того, є запитання щодо можливості реального притягнення осіб за умисне неподання декларації.

Ба більше, з огляду на те, що нові норми не містять окремих положень щодо особливості притягнення до відповідальності суддів, є ризики повторного визнання окремих положень уже нового закону неконституційним.