Facebook Pixel
Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×

(не)Антиолігархічний законопроєкт 5600 ухвалено. Що маємо?

Ігор Петриченко
заступник полтавського міського голови, економічний експерт аналітичного центру «Зміст»
Фото: google.com

Фото: google.com

Контекст

2021-й рік добігає кінця з неоднозначними результатами для української економіки. З одного боку, ВВП у доларах перевищить значення 2013 року, а його зростання буде рекордним для нашої країни. З іншого боку, ніякого економічного дива не сталося. Рекордний врожай і високі ціни на сировину забезпечують значний потік валюти від експорту. Водночас ціни на імпорт зросли менше, що забезпечує суттєве зростання споживання.

Але якщо подивитися на зростання експорту та промислового виробництва у фізичному вираженні, то картина є набагато скромнішою. Так, за 9 місяців цього року промислове виробництво зросло лише на 1,4%, але й такий результат — це ефект низької бази минулого року. Тобто основним чинником рекордного зростання доларового ВВП є зростання цін.

Окремо варто зауважити, що українські виробники зіткнулися із серйозною енергетичною кризою. Саме тоді, коли турецька промисловість отримує газ за ціною $350 — 400, а російська — менш як $100, українські підприємства змушені платити понад $1000. Суттєво зростають і ціни на електроенергію — за деякими прогнозами, вони можуть сягнути 8 грн за кВт уже на початку наступного року.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!

Ці чинники призводять до того, що українські виробники втрачають конкурентоздатність і вже отримують збитки. Свою лепту в такий стан речей вніс і Нацбанк, який за прогнозованого Мінфіном середньорічного курсу 29,1 грн за долар допустив значну ревальвацію гривні.

Водночас разом із рекордним зростанням ВВП у доларах держава отримує перевиконання дохідної частини бюджету. За таких умов цілком логічно запроваджувати певні фіскальні стимули для пом'якшення кризових явищ, з якими зіштовхуються українські виробники. Але українська держава емпатії до своїх не проявляє, тому замість послаблення фіскального тиску отримуємо його посилення.

Підписуйтесь на нас в Google News!

Антиолігархічний ресурсний законопроєкт 5600

Ще на початку літа Кабінет міністрів України зареєстрував законопроєкт № 5600. У пояснювальній записці до проєкту закону міністр фінансів Сергій Марченко стверджував, що його ухвалення дасть змогу додатково збирати до зведеного бюджету 50 млрд грн на рік. Піарники влади та ініціатори законопроєкту пів року займалися тим, що охрещували його антиолігархічним, хоча логіку в такій назві можна знайти хіба що з погляду популізму.

Врешті-решт, в останній день листопада Верховна Рада ухвалила зміни до Податкового кодексу. Щоправда, на брифінгу після погоджувальної ради спікер парламенту Руслан Стефанчук озвучив уже не 50 млрд грн додаткових надходжень, а 15.

Які ж зміни проголосували народні обранці? Розберемо основні.

Рента на руду

Це основний пункт, через який законопроєкт піарили як антиолігархічний. Раніше рента формувалася як 11% чи 12% собівартості руди — залежно від ціни. Ухвалені зміни запроваджують 3 ставки ренти не від собівартості, а від ринкової ціни з коефіцієнтом 0,9. За сьогоднішніми цінами це приблизно +1,3 млрд грн до бюджету. Але якщо прогнози світових агентств щодо цін на руду на найближчі роки справдяться, ефект буде нульовим. А якщо ціни будуть ще нижчими, то й рентні платежі будуть меншими, ніж були до ухвалення таких змін. Тобто в разі зростання цін на руду рентні платежі, а отже, і виручка компаній зростатимуть, а в разі падіння ціни та виручка — зменшуватимуться. У який спосіб це б'є саме по олігархах, зрозуміти досить важко.

Обмеження списання збитків для великих платників податків

Згідно з ухваленими змінами, великі платники податків зможуть зменшувати базу для оподаткування податком на прибуток не більш як на 50% суми збитків минулих періодів. Цю норму теж називають антиолігархічною, а голова податкового комітету парламенту Данило Гетманцев стверджує, що це оподаткування надвеликого бізнесу.

Але кого насправді торкнеться ця норма? Великими платниками податків в Україні є компанії, що мають річний оборот понад 50 млн євро або сплачують податків і зборів на суму більш як 1,5 млн євро. Таких платників наразі 1371, з-поміж них є компанії з іноземними інвестиціями — та сама «Нова пошта», інтернет-провайдери та інші, які жодного стосунку до олігархів не мають.

За критерієм сплати податків великим платником може бути торгова компанія або виробництво із 400 — 500 працівниками. Тобто вигаданий термін «надвеликий бізнес» пан Гетманцев використав теж задля піару. Але навіть якщо йдеться про «надвеликий» бізнес, чому він має сплачувати податки фактично зі збитків? Вище було згадано енергетичну кризу, що вже генерує збитки для українського виробника. Так от, уже наступного року не всі зможуть їх списати. Ба більше, такі зміни погіршують інвестиційну привабливість України.

4-та група спрощеної системи та птахівництво

Під час голосування законопроєкту трапився певний казус — було ухвалено дві несумісні поправки. Одна суттєво збільшила ставку єдиного податку, яка розраховується як відсоток НГО землі, на якій розташовані об'єкти птахівництва. А інша взагалі заборонила використовувати 4-ту групу єдиного податку для розведення свійської птиці та виробництва м'яса свійської птиці. Цю дилему законодавець має розв'язати.

Загалом наміри лишити для птахівництва можливість використання спрощеної системи теж подавалися як боротьба з олігархами, але такий підхід без урахування обсягів виробництва ставить під удар усю галузь.

Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) на землю

Зміни до Податкового кодексу вводять мінімальну суму податків, яку має сплатити орендар чи власник сільськогосподарської землі (земля в межах населених пунктів, дачі та городи такому оподаткуванню не підлягають). Вона складає 5% НГО землі (4% у перехідний період 2022 — 2023 рр.). Якщо сума сплачених під час господарської діяльності податків є меншою, різницю прийдеться доплатити. Такі зміни покликані знизити рівень тіньового обігу землі. Власне, саме ця частина й має забезпечити основний результат додаткових надходжень до бюджету. До чого тут олігархи — знову зрозуміти важко.

Оподаткування «городів»

І знову не про олігархів. Фізособи, що мають дохід від ведення власного сільського господарства вище за 12 мінімальних зарплат, мають сплачувати 18% ПДФО і 1,5% військового збору. До того ж у цьому випадку законодавець вирішив оподаткувати загальні надходження від такої діяльності без вирахування витрат за ставками, за якими оподатковуються доходи фізичних осіб. Логіка такого оподаткування, починаючи фактично з рівня мінімальної зарплати на місяць, теж є незрозумілою.

Варто зауважити: поки що в держави немає інструментів для контролю сплати таких податків, але влада вже анонсувала на наступний рік непряме оцінювання доходів. Отже, це питання часу.

Оподаткування нерухомості

Перша редакція законопроєкту була досить агресивною, пропонувалося навіть скасування пільгового режиму ПДВ у разі продажу нерухомості. Але до другого читання законопроєкт зазнав змін і тут. Отже, 18% податку тепер треба платити лише з продажу третього й наступних об'єктів нерухомості на рік зі зменшенням бази на суму витрат на їхнє придбання.

Мобільний зв'язок подорожчає

На 5% збільшено ренту на радіочастотний ресурс. Звісно, додаткові витрати понесуть саме споживачі.

Більше можливостей для податкової, менше — для підприємців

Голосами народних обранців податкова отримала можливість запитувати в підприємців інформацію, яка виходить за межі скоєного порушення. Фактично це додатковий інструмент для тиску на бізнес.

Включити податкову накладну до податкового кредиту тепер можна не впродовж 1095 днів, а 365. Під час перевірок податківці зможуть також проводити аудіо-, відео- та фотофіксацію. Чекає сюрприз і на директорів юридичних осіб, що мають податковий борг понад 1 млн грн, несплачений упродовж 240 днів. Проголосований законопроєкт дозволяє обмежити таким керівникам виїзд за кордон.

Пільги для шахтарських міст, селищ і сіл

Суб'єкти підприємницької діяльності, що проводять діяльність у сфері переробної промисловості, перебувають на території 21 населеного пункту Донецької, Луганської та Львівської областей і відповідають іншим критеріям, звільняються на 15 років від податку на прибуток та від ПДВ у разі імпорту обладнання.

Такі зміни раптово з'явилися вже в другому читанні.

Висновки

Під гасла про антиолігархічний закон Верховна Рада проголосувала збільшення фіскального навантаження на бізнес і населення, хоча найагресивніші норми до другого читання все-таки не потрапили.

Загалом законопроєкт 5600 є логічним продовженням фіскалізації, закону 466, фінмону — тобто політики влади щодо збільшення перерозподілу економіки через державу. Наступного року українцям обіцяють ще й непрямі методи оцінювання доходів. Навіть отримуючи перевиконання дохідної частини бюджету, про зменшення фіскального тиску не йдеться. Це ставить під питання можливості стрімкого економічного зростання України, адже з рівнем державних видатків 45 — 46% ВВП це неможливо. За підрахунками економістів, в Україні цей показник має знижуватися до 30%, щоб створити умови для зростання.

Уже згадуваний голова податкового комітету парламенту Данило Гетманцев стверджує, що податки в Україні менші за європейські, але, за підрахунками PwC для World Bank, сумарне навантаження на прибуток усіх податків і зборів (крім непрямих податків) для середньої фірми в Україні — 45% проти середніх 38% у країнах Європи. Хоча саме порівняння з багатими європейськими країнами, що мають високу якість державних інституцій, навряд чи можна назвати логічним. Такі країни можуть собі дозволити високий рівень перерозподілу благ через державу зі зростанням економіки на 1 — 3% на рік. А для України це означатиме вічне відставання та бідність.

Наша держава взяла курс на збільшення інвестицій в інфраструктуру під брендом «Великого будівництва», що відбувається коштом викачування ресурсів з економіки. Але не якість доріг визначає рівень заможності країни, а умови для створення товарів і послуг, де фіскальна система є одним із найважливіших чинників. Врешті-решт, хороші дороги — це не причина економічного зростання, а його наслідок.

Ще одним гірким присмаком ухваленого законопроєкту є чергове порушення закону та логіки податкового законодавства. Адже однією з основних засад податкового законодавства України Податковий кодекс визначає стабільність. Задля її забезпечення зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому діятимуть нові правила та ставки.

The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]

Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора

Коментарі

Всі новини