На старті липня ВРУ в першому читанні ухвалила законопроєкт № 5600. Документ входить до так званого антиолігархічного пакета, проте далеко не всі запропоновані зміни відповідають заявленій меті його ухвалення.
Розглянемо пропозиції до Податкового кодексу України, що є доволі дискусійними з огляду на їхнє поширення на значну кількість платників податків і розширення повноважень перевірчих органів.
Полювання на «тіньових» аграріїв
Власникам сільськогосподарських угідь, що не використовуються, і користувачам аналогічних земельних ділянок, які занижують дохід від їхнього використання в сільськогосподарській діяльності, автори документа пропонують сплачувати мінімальне податкове зобов’язання.
Мінімальне податкове зобов’язання — це 5% площі земельної ділянки, помноженої на нормативну грошову оцінку 1 гектара. Розмір платежу також враховуватиме строк користування земельною ділянкою протягом звітного року.
Обов’язок зі сплати мінімального податкового зобов’язання поширюватиметься на власників і інших користувачів земельних ділянок, розмір яких перевищує 0,5 гектара. Під критерії розміру земельної ділянки підпадатиме більшість звичайних селян, які займаються городництвом чи садівництвом, вирощують сільськогосподарську продукцію для власного споживання. Очевидно, що розмір ділянок із метою нарахування мінімального податкового зобов’язання має бути переглянуто. Принаймні такі земельні ділянки мають бути не менше, ніж норми приватизації.
З розміру мінімального податкового зобов’язання можна буде вираховувати суму податків, сплачену у зв’язку із сільськогосподарською діяльністю. Відтак якщо особа веде активну діяльність і сплачує всі належні податки, її мінімальне податкове зобов’язання за запропонованою формулою може набувати від’ємного значення й фактично не сплачуватися.
А з осіб, які не показують свою активність перед перевірчими органами повною мірою, держава має намір отримати щонайменше мінімальне податкове зобов’язання.
Особам, які володіють земельними ділянками, однак жодним чином їх не використовують, мінімальне податкове зобов’язання є приводом почати шукати шляхи отримання доходу від сільськогосподарських угідь, що їм належать.
Податок із неоформлених земельних ділянок
Автори документа також пропонують нараховувати земельний податок особам, які самовільно зайняли земельну ділянку або використовують її без документів, оформлених належним чином.
Для нарахування земельного податку перевірчим органам буде достатньо отримати від органу місцевого самоврядування рішення про встановлення факту користування юридичною або фізичною особою земельною ділянкою державної та комунальної власності, зокрема самовільно зайнятою, без оформлення правовстановлювальних документів.
Відшкодування збитків за самовільне зайняття земельної ділянки через нарахування земельного податку виглядає логічним. Однак за органами місцевого самоврядування в цьому разі не встановлюється обов’язок вчинення дій із перешкоджання самовільному зайняттю земельних ділянок, лише право звертатися до суду з позовом про звільнення ділянки. Відтак виникає питання: чи не використовуватимуть органи місцевого самоврядування цей інструмент для передачі земельних ділянок в оплатне користування в обхід встановлених процедур під виглядом самовільного їхнього зайняття.
Бюджетне відшкодування ПДВ не для всіх
Законопроєктом пропонується забрати право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість посередниками, тобто особами, які таку додану вартість продукту не формують.
Так, особи, які понесли витрати на перероблення товарів у розмірі менш як 8% від їхньої продажної ціни, можуть втратити право на бюджетне відшкодування.
Крім осіб, які здійснюють суттєве перероблення товарів, право на бюджетне відшкодування ПДВ залишиться за особами, які експортували придбаний товар або використали придбані основні засоби в господарській діяльності. У цьому випадку платникам податків варто звернути особливу увагу на факт використання основних засобів у господарській діяльності та його належне документальне підтвердження, оскільки перевірчі органи мають своє бачення в цьому питанні й можуть відмовити в бюджетному відшкодуванні навіть законодавчо звуженому колу осіб.
Оподаткування фінансової допомоги збитковим пов’язаним особам
Законопроєкт пропонує в межах податку на прибуток встановити податкову різницю щодо збільшення фінансового результату на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) платникам податку, які є пов’язаними особами, у разі, якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за період, у якому отримано таку фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги).
З одного боку, законодавець намагається припинити перекидання «зайвих» доходів на збиткові підприємства, а з іншого — у разі реальної потреби отримання фінансування від пов’язаної особи варто буде знаходити інші інструменти.
Податкові збитки залишаються в тому періоді, у якому виникли
За загальним правилом фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
Водночас законопроєктом пропонується змінити це правило для великих платників податків, які зможуть узяти із собою в новий звітний рік лише 50% суми від’ємного значення об’єкта оподаткування. До наступного року також можливо буде перенести лише 50% непогашеного позитивним значенням об’єкта оподаткування суми від’ємного значення.
Фактично від’ємне значення об’єкта оподаткування в разі перенесення з року в рік зменшуватиметься в геометричній прогресії. Якщо платник отримуватиме збиток декілька років поспіль, то таку прогресію, вочевидь, необхідно буде розраховувати щодо кожного окремого річного від’ємного значення об’єкта оподаткування, яке платник переноситиме.
З відображенням податкового кредиту не затягувати
Платники податків звикли, що включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних можна робити протягом 1095 днів від дати складання податкової накладної/розрахунку коригування. Законопроєкт зменшує відповідний строк до 180 днів.
Цей строк перериватиметься на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування. Виникає питання: чи перериватиметься відповідний строк на період оскарження відмови в реєстрації, що має дещо інший від зупинення правовий режим.
Відкритим залишається питання щодо несумлінності контрагента, який здійснює реєстрацію із запізненням. Законопроєкт пропонує встановити 50% штрафу за порушення строку реєстрації на 181 день і більше, однак чи вплине це суттєво на ситуацію — невідомо.
Загалом законопроєкт містить значну кількість резонансних норм, що дає змогу прогнозувати затяжну процедуру його ухвалення з вагомою частиною правок у фінальному варіанті. Маємо надію, що сторінки «Голосу України» побачить компромісний між інтересами платників податків і держави варіант.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
