Далеко не всі рішення дипломатії Зеленського заслуговують на позитивну оцінку. Банковій і далі бракує стратегічного бачення, твердості в просуванні національних інтересів, дорослого, не інфантильного підходу до справи, без піару та самозакоханості. На цьому фоні рішення РНБО України допомогти сусідній Молдові в газовому протистоянні з Росією стало своєрідним променем надії. Що б не стояло за цим проявом жертовності та солідарності, цей крок абсолютно правильний, адже «молдовський газовий етюд» і спосіб його розв’язання стосуються і України.
За що бореться Кишинів? І що має підтримати Україна?
- Довести обмеженість газового ресурсу Кремля. Від зростання цін на природний газ, спровокованого російським монополістом, охололо в домівках та серцях багатьох у Європі. Натомість у Москві побачили «вікно можливостей» для своїх стратегічних агресивних планів. Наразі щодо Молдови. У Кремлі відчули слабкість і обмеженість ресурсу стійкості Кишинева та вирішили вичавити максимум. Кидаючи на стіл переговорів і економічні, і політичні вимоги, Москва хизується непереборністю своєї газової зброї та прагне показати, що ніхто не зможе зарадити скруті Кишинева. А виявилося, що зможе. Нині Молдова демонструє стійкість і мужність, не піддаючись на шантаж Газпрому, і поки що готова боротися за власну енергетичну незалежність, аби уникнути газової кабали Кремля, зберегти Угоду про асоціацію з ЄС, убезпечити євроінтеграційне майбутнє. Міцність та рішучість гідні підтримки і України, і ЄС.
- Уникнути боргового зашморгу Газпрому. Ідеться про близько 700 млн. дол. США, які нібито винен Кишинів за газ для Придністров’я від «Газпрому». Цей випадок може виявитися показовим і для України. Якщо на Кишинів хочуть «повісити» боргові зобов’язання окупованого Придністров’я, то Україні можуть спробувати нав’язати «борги» окупованої частини Донбасу. Цілком очевидно, що вимоги Кремля і в першому, і, можливо, в другому випадку — штучні. Однак надуманість підстав ніколи не позбавляла Москву прагнень і через такі гібридні інструменти спробувати заякорити іншу сторону у своїй політичній орбіті. Чи є борг окупованої території (фактично під пануванням Кремля) і хто має його погасити, питання далеко не риторичні. І цілком показово те, що переговори ведуться за участю віцепрем’єрміністра Молдови, відповідального за реінтеграцію (тобто за Придністров‘я), та сумнозвісного кремлівського геополітичного махінатора Козака. Вистоїть Молдова сьогодні — більше шансів вистояти в України завтра.
- Продемонструвати солідарність європейського зразка. Одна з найвищих цінностей Євросоюзу полягає в спільності дій і солідарності партнерів. Не таємниця, що вся ідея створення Східного партнерства від початку ґрунтувалася, зокрема, і на розвитку з боку ЄС здатності східноєвропейських партнерів до таких самих дій, як і в ЄС. На рівні всіх шести не вийшло. А ось зв’язка Київ-Кишинів виявилася найефективнішою та перевіреною часом. Те, що сьогодні робить Україна, надаючи руку підтримки Молдові, безперечно належить до кращих прикладів спільних дій. Колись у 2009 році, у розпал газової кризи, Київ так само допомагав Кишиневу не змерзнути. Добре, що традиція і наступність політичних підходів Києва зберігається.
Як висновок: як влучно відзначають молдовські друзі, Молдова сьогодні, як той канатоходець. Не зірватися і не впасти у прірву не дає Україна, вчасно підставляючи таке потрібне плече допомоги. Будь-який порив вітру може зруйнувати баланс і спровокувати найгірший сценарій. Саме цього хоче Москва. Добре, що Україна продовжує протидіяти цим намірам. Тепер ще й на молдовському фронті.
Текст опубліковано за згодою автора.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
We make it Grain: реєстрацію на міжнародну конференцію Grain Ukraine 2025 відкрито
