Газова війна: знижка «Газпрому» та допомога Молдові

фінансист, Dragon Capital

Україна зробила два кроки в рамках протистояння на газовому фронті. І, треба сказати, два вкрай вдалі кроки.

Перше — Україна заявила, що готова надати «Газпрому» знижку на прокачування додаткових обсягів газу. Знижку в розмірі 50 відсотків.

Здавалося б, знижка для «Газпрому» — це типова така, характерна «зрада». Але ніт.

У чому ж справа? Путін перейшов до прямого й відкритого шантажу Європи. Він каже, що не даватиме в Європу додаткові обсяги газу, поки не дадуть остаточне зелене світло «Північному потоку — 2». Хоче скористатися енергетичним шоком, кризовою ситуацією в ЄС у секторі енергетики. Такий собі типовий Путін.

Водночас Путін не направляє газ українською трубою, аргументуючи це тим, що українська труба ненадійна, і взагалі, мовляв, це дорого.

Усе це, звісно, марення. Аварійність в українській системі є в рази нижчою за аварійність російських трубопроводів. А говорити про економічно невигідні умови транзиту тоді, коли ціни на газ перевищують 1000 доларів, можна тільки в тому разі, якщо вважаєш усіх навколо ідіотами. Знову типовий Путін.

Що робить Україна? Україна говорить, що готова зробити транзит дешевим. Дає знижку 50 відсотків. На додатковий обсяг. І ставить Путіна в дурне становище. Йому, звісно, не звикати, але все-таки. Надаючи цю знижку, Україна показує, що в діях Путіна та «Газпрому» немає економічної логіки. Лише політична. І що тільки з огляду на політичну доцільність Путін посилює кризу в Європі.

Чи скористається Путін пропозицією? Звісно, ні. Цього ніхто й не чекає. Але цим Путін яскраво підсвітить, що використовує газ і «Північний потік — 2» як зброю. Підвищуючи цим шанси на введення санкцій. Ще й ще раз ставлячи питання про те, що Росія — саме Росія — ненадійний партнер. А Україна, навпаки, дуже надійний. І готовий підтримати ЄС у міру своїх скромних можливостей.

У підсумку Україна, нічого не роблячи, боляче б'є по Путіну.

Ну і про Молдову. Україна дала Молдові газ. У борг. Теж виглядає як типова «зрада» (на перший погляд) на тлі розмов про дірку в нашому енергетичному балансі на цю зиму.

Але ніт.

Ні, дірка є. Потенційно. Але «зради» немає. І підтримка Молдови із чинником Чауса й без нього — це правильний стратегічний крок.

Молдова зараз опинилася під тиском Росії. Як завжди, коли в країні по сусідству з Росією, у тій зоні, де Росія вважає себе головною, приходить до влади проєвропейський уряд, налаштований робити реформи, трапляються проблеми з «Газпромом». Зараз у Молдові саме такий уряд. І президент, й уряд. Якщо колись Чилі витягли з бідності «чиказькі хлопчики», то зараз Молдову очолили «гарвардські дівчатка» (тут немає ні краплі сексизму, навіть не шукайте. Тут є хіба що заздрість до Молдови).

Зрештою Москва робить усе, щоб успіх Молдови не відбувся. І влаштовує проблеми. Газ — це основна зброя Москви. І пройти протистояння з «Газпромом» для Молдови вкрай важливо. І важливо для нас.

Успіх Молдови зараз — це й успіх України теж. Успіх Молдови є вкрай важливим для України. Проєвропейська Молдова — це природний і надійний союзник України. Успішна Молдова — приклад для України того, як працюють реформи.

Але як же давати газ, коли самим бракує? По-перше, поки що вистачає. Проблеми можуть початися в січні — лютому. А до того часу Молдова має повернути. А, по-друге, обсяги цього газу сміховинні й погоду не зроблять.

Отже, допомагаючи в малому, ми можемо виграти багато в чому.

Тож можемо, коли хочемо.

Текст опубліковано за згоди автора

Оригінал