Ідеальний шторм, або що буває, коли політична доцільність переважає нудний здоровий глузд, а кілька неприємних обставин збігаються в часі.
Автомобілі подорожчали через дефіцит чипів, і причин там багато різних — від політики до погоди (ще 20 років тому в університеті в нас був бізнес-кейс про напівпровідники та вафельки). Німецькі й американські автомобільні гіганти вимушено скорочують виробництво.
У Британії пусті полиці в супермаркетах, армію залучають, щоб розвозити бензин по заправках, бо немає водіїв вантажівок, оскільки їм не оформили візи через брексіт.
Ціна на газ у Європі (й не тільки) б‘є рекорди. Якісь із постачальників газу неминуче збанкрутують. Ціни на комуналку неминуче зростуть. Уряди вже зараз мусять щось робити, щоб їх не винесли на вилах чергові «жовті жилети».
Через дефіцит газу британці закривають свої хімзаводи. Хвилюються, що наступного року буде дефіцит добрив і низький урожай. Відповідно, дефіцит продовольства.
І ціни на газ — то ще пів біди. Питання: чи буде газ доступний за будь-яку ціну взагалі? Понад 50% імпорту газу до ЄС минулого року забезпечив «Газпром». Як він поводиться з клієнтами, які потрапили в скрутну ситуацію, ми добре знаємо.
Уже зараз деякі європейські уряди домовляються з «Газпромом», підписують угоди, щоб забезпечити своїх споживачів. І для об’єднаної Європи це погана новина, бо європейці сильніші, коли виступають єдиним фронтом.
Крім того, європейські уряди міркують, як реагувати на шалені ціни. Ймовірно, вони здебільшого підтримуватимуть грошима споживачів (населення та бізнес), яким об‘єктивно важко сплачувати ринкову ціну. Підтримуватимуть також газові компанії, які через умови в контрактах не зможуть перенести нові ціни до рахунків споживачів. Також знову заговорили про створення запасів газу на випадок кризи (саме час, ага). Найгіршим варіантом вважають пряме регулювання цін, бо криза є тимчасовою, а ринок і конкуренція дають споживачам і урядам більше цінності.
Ми поки що йдемо шляхом «не турбувати населення». Мери міст пообіцяли не підвищувати тарифи на тепло, для чого держава пообіцяла перерозподілити на них частину податкових надходжень із центрального бюджету.
Крім того, НАК «Нафтогаз України» погодився давати газ деяким категоріям за 7,4 грн, іншим — за 16,4 грн із ПДВ. Водночас він імпортує газ за ринковими цінами, які зростають щодня й уже перетнули 30 грн за кубометр. «Укргазвидобування» сплачує ренту на рівні приблизно 29% ціни імпортного паритету. Тобто цілком можливо, що податки на газ, видобутий компанією, уже перевищують ціну реалізації цього газу.
Скільки потрібно буде грошей і коли, щоб профінансувати дефіцит, і звідки візьмуть ці кошти, — важливе питання. Але найкритичніше зараз забезпечити наявність достатніх обсягів імпортованого газу в Україні, до того ж не лише до початку сезону, а й упродовж зимових місяців.
Текст опубліковано зі згоди автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
