Фото: euractiv.com
Ініціювати реструктуризацію боргів перед МВФ — це найбезглуздіше, що може сьогодні зробити українська влада. Немає жодної переваги, яку дасть Україні така ініціатива. Зате мінусів від такого рішення — безліч.
У разі підтримки ініціативи 35 депутатами Верховна Рада розпишеться в тому, що підтримує обґрунтування такого рішення, надане в пояснювальній записці до проєкту постанови про реструктуризацію боргу перед МВФ. Тобто вважає, що запропоновані фондом реформи були «суперечливі та малоефективні». Та що співпраця з МВФ, та й з усім західним світом, який підтримує таку співпрацю, Україні не потрібна.
Очевидно, що таке «визнання» вищим законодавчим органом країни відразу ж припинить будь-які контакти західного світу з такою країною. Інвестиції, кредити, навіть спілкування на політичному рівні — усього цього не буде. Євроатлантична інтеграція припиниться. А буде натомість колапс гривні, галопування інфляції, банкрутство великих корпорацій та крах усієї фінансової системи. Врешті-решт ми справді опинимося в списку найбідніших країн світу, про що так мріють депутати-ініціатори.
А що ж такого страшного та «суперечливого» нам МВФ «нав’язує»? (Насправді фонд нічого не нав’язує — це наш уряд добровільно бере на себе певні зобов’язання перед фондом.) Усе це більше потрібно нам, українцям, а не експертам із Вашингтону: щоб влада боролася з корупцією, покращувала судову систему, підтримувала стабільність і прозорість фінансової системи, а також не допускала високого дефіциту бюджету. І нормальний дефіцит бюджету — перевищення державних витрат над доходами — можливий лише за умови співпраці із західним світом. Бо саме завдяки Заходу нам вдається фінансувати різницю між державними видатками та доходами. Ми, звісно, можемо це зробити самостійно, за допомогою друкарського верстата, — і дуже швидко очолимо список найбідніших країн світу. Або ж наша влада вимушена буде піти шляхом Лукашенка чи Януковича.
Ініціатори реструктуризації боргів перед МВФ пояснюють таку необхідність тим, що Міністерству фінансів у цьому році доведеться сплатити 600 млрд грн на погашення та обслуговування боргів. Так, сума виглядає чималою, і, звісно, є особи, які вважають, що ці гроші «краще витратити на інші цілі». Але це можливо лише в тому випадку, якщо ці 600 млрд гривень у Мінфіну є. А їх немає. Бо уряд планує отримати від кредиторів цього року 700 млрд грн, тобто на 100 млрд грн більше, ніж заплатити. Отже, відмовившись сплатити за всіма боргами у 2021 році, бюджет не зекономить, а втратить 100 млрд грн. Насправді внаслідок такої несплати втрати уряду будуть набагато більші, бо в такому разі ще доведеться рятувати банківську систему, яка просто збанкрутує. Адже більше половини з 600 млрд грн виплат цього року припадають на виплати українським банкам.
Чи вирішить теоретична несплата за боргами перед МВФ проблему 600 млрд грн у 2021-му? Звісно ні, адже з цих коштів на виплати перед МВФ припадає менш ніж 3%, або 17 млрд грн. «Зекономивши» ці 17 мільярдів, ми матимемо проблем на сотні мільярдів, і це лише цього року. Бо наслідки такої «економії» ми відчуватимемо ще десятиліттями, як це відчувають Судан та Сомалі.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора