На початку квітня у Повітряних силах ЗСУ заявили, що Росія провела модернізацію балістичних ракет і це ускладнює роботу навіть найсучасніших систем протиповітряної оборони, зокрема Patriot. Цю заяву було зроблено після удару по Києву, під час якого з шести ракет було збито лише одну.
У чому полягала модернізація ракет і звідки стало відомо про неї, представник ВСУ не сказав.
Ексофіцер Повітряних сил, заступник директора компанії-виробника засобів РЕБ Анатолій Храпчинський вважає, що ефективність російських ударів досягається за рахунок великої кількості ракет, які одночасно летять і б'ють по одній цілі. Це ускладнює їхнє перехоплення: «Тут треба говорити про збільшення засобів радіолокації, засобів перехоплення для того, щоб ефективніше працювати з таким навантаженням».
Пускова установка з ракетами «Іскандер»
Експерт вважає, що, говорячи про модифіковані ракети, представники українського командування мали на увазі ракети виробництва Північної Кореї, які пройшли суттєву модернізацію: «З того моменту, коли Росія почала закуповувати їх у Кореї, вона одночасно почала допомагати Кореї модернізувати їх».
На 100% достовірної інформації щодо характеристик та можлівостей «Іскандерів» у відкритих джерелах немає. Ба більше, росіяни часом навмисно публікують неправдиву інформацію. Не лише українські, а й західні джерела часто видають припущення якихось людей (іноді неназваних) за факти. З усього цього масиву букв 
постаралося вибрати схожі на правду дані про комплекс «Іскандер», його можливості та історію його модернізацій.
Що таке комплекс «Іскандер»
Розробка перспективного оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК), який пізніше отримав ім'я «Іскандер» та індекс 9К720, почалася в «КБ машинобудування» (м. Коломна) у другій половині 1980-х років. На озброєння комплекс прийнято у 2006 році (за іншими даними – у 2007-му).
Першою у сімействі «Іскандер» з'явилася балістична ракета 9М723. Вона твердопаливна одноступенева довжиною 7,3 м зі стартовою масою 3,8 т. Серійні ракети, що є у військах, оснащені системою управління на основі інерційної та супутникової навігації. Повідомлялося, що також розроблялися інші засоби управління, зокрема, оптичні головки самонаведення. Але на серійних ракетах їх немає, як показує вивчення збитих ракет та доступні фото. Якщо на ракеті встановлені оптична головка, то ніс ракети повинен бути округлим і закритим прозорим ковпаком.
Ракета 9М723 «Іскандер»
Росіяни люблять говорити, що «Іскандер» – квазібалістична ракета. Це означає, що при польоті в щільних шарах атмосфери корпус ракети створює підйомну силу, яка підвищує дальність польоту. А якщо керувати напрямом цієї сили, то ракета може змінювати траєкторію.
Біля сопла двигуна «Іскандера» можна легко виявити газодинамічні керма, які працюють тільки при двигуні, що працює. Але двигун працює всього кілька десятків секунд, далі ракета летить як швидко кинутий камінь. Щоб нею можна було керувати в такому польоті, потрібні аеродинамічні керма – поворотні площини на корпусі ракети. У «Іскандера» їхню роль виконують чотири поворотні стабілізатори, розміщені в хвостовій частині ракети.
Росіяни стверджують, що «Іскандер» може час від часу відхилятися від траєкторії за заздалегідь заданим алгоритмом, що має ускладнювати роботу системи прицілювання протиракет. Але немає незалежних підтверджень наявності такої можливості.
Ранні версії ракет 9М723 мали дальність польоту близько 300 км. Надалі її довели до 400 км та більше. У рамках проєкту «Іскандер-М» ракета пройшла глибоку модернізацію, за результатами якої її стартова маса досягла 4,6 т, а бойове навантаження може становити 700-800 кг.
Ракети 9М723 та «Кинджал» (авіаційний варіант «Іскандера») оснащуються кількома типами бойових частин. Проникаюча фугасна призначена для знищення укріплених та захищених цілей. Вона здатна пробивати бетонні перекриття та вражати цілі під товщею ґрунту. Звичайна осколково-фугасна бойова частина успадкована від тактичних ракет «Точка» і має масу 482 кг. Касетні несуть 54 бойові елементи, які розкидаються на висоті від 900 до 1400 м і вибухають на висоті близько 10 м, площа ураження — сотні квадратних метрів.
Хибні цілі, які, ймовірно, використовуються на ракетах «Іскандер»
Пізніше до комплексу «Іскандер» (варіант «Іскандер-К») включили крилату ракету 9М728 (Р-500). Вона запускається з тієї ж пускової установки, як і балістична ракета.
Що відомо про модифікації ракет «Іскандер»
У січні 2017 року генеральний конструктор «КБ машинобудування» Валерій Кашин заявив, що ракетний комплекс «Іскандер-М» перебуватиме в строю ще мінімум 25 років. До початку 2020-х років виповниться 10 років відтоді, як «Іскандер-М» була оснащена перша ракетна бригада, і якраз настане час, коли техніка вимагатиме ремонту, в процесі якого і може проводитися модернізація.
У березні 2022 року видання The New York Times повідомило, що Росія застосувала пастки, призначені для обману радарів ППО і ракет з тепловим наведенням, які запускаються з ракет «Іскандер-М». Кожна з них має довжину близько 50 см і форму дротика з помаранчевим хвостом. Пастка генерує радіосигнали, а також містить джерело тепла. Інших повідомлень про виявлення таких пасток не було.
Хибна ціль, яка, ймовірно, використовується на ракетах «Іскандер», зі знятою оболонкою
Зазначимо, що робота комплексу протиракетної оборони заснована на тому, що локатор засікає політ балістичної ракети на початковому етапі траєкторії і визначає параметри польоту цілі. Обчислювач визначає, куди ракета летить, і на низхідній ділянці траєкторії її перехоплює протиракета, заздалегідь випущена в розрахункову точку прицілювання. При наближенні до цілі протиракета включає свою головку самонаведення (у Patriot версії PAC-3 вона радіолокаційна). Пастки можуть перешкодити РЛС виявити ракету або роботі головці самонаведення протиракети.
У березні 2025 року один з українських телеграм-каналів повідомив, що росіяни посилили ракети 9М723 малогабаритними адаптивними антенними решітками серії «Комета» для захисту навігаційних сигналів від перешкод. Нібито замість контейнера з хибними цілями в хвостовій частині ракети встановили додаткові модулі супутникової навігаційної системи з чотирма антенами. «Така кількість антен має забезпечувати високий рівень придушення сигналу радіоелектронних систем і може одночасно нейтралізувати кілька джерел перешкод», – зазначають експерти.
Однак при русі протиракети Patriot PAC-3 до цілі її місце постійно уточнюється наземними засобами і формуються відповідні сигнали корекції, що передаються на протиракету.
Читайте також
