Ще з 1991 року День Незалежності був не просто формальним державним святом для більшості українців. Це було справді національне свято, яке об’єднувало всіх. І відзначення його за участі не тільки державних органів, а й звичайних українців відбувалося від Ужгорода до Луганська і від Чернігова до Сімферополя. Це свято з самого початку мало правильний посил, і його всюди відзначали абсолютно щиро.
Після початку війни з росією у 2014 році, а особливо після початку повномасштабної війни у 2022 році українці ще глибше усвідомили цінність Незалежності. Впевнений, що зараз для більшості українців це свято – це другий день народження, національний, спільний день народження. Думаю, що це свято зачіпає і тих людей, які змушені були залишитися поза межами України. Це день, коли вони згадують про свою Батьківщину і, я сподіваюся, готуються повернутися до України. Ця війна за Незалежність тільки загострила сприйняття цього свята.
Мені здається, що День Незалежності вже став для українців важливішим, ніж Новий рік чи Різдво. Новий рік святкують не всі. Різдво святкують по-різному, і знову-таки не всі, бо в нас живуть не тільки християни. Натомість Незалежність – це те, що об’єднує всіх незалежно від їхнього етнічного походження та віросповідання.
Загалом, цей день об’єднує українців усього світу. Я знаю багатьох українців у діаспорі, для яких 24 серпня є великим святом попри те, що вони були народжені поза межами України.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора