Роман Казанко, керуючий партнер Броварського заводу котлового устаткування «Арденз», рік тому був упевнений, що можна очікувати загострення на Донбасі, але не повномасштабне вторгнення. «У моєму власному плануванні я виходив із цього, вважаючи, що напад на країну з 40 млн населення та величезною територією – це божевілля», – згадує він у розмові з 
.
О 7:30 24 лютого Роман уже виїхав на підприємство, щоб побачити, що там відбувається. Дорогою він проїхав повз військову частину в Броварах, яка горіла. Настрій, звичайно, був депресивним.
Цього дня на роботу вийшли лише три робітники з кількох сотень. Тоді Казанко з партнерами ухвалили основні рішення. Перше: найближчим часом ми будемо потрібні як виробнича компанія, тому не зачиняємося й не переїжджаємо на Захід України. Друге: ми не їдемо за кордон попри те, що така можливість є. Третє: якщо компанія потрапить в окупацію, ми негайно припиняємо роботу, тобто готові втратити все. Але до цього моменту робимо все, що в наших силах, щоб окупація не сталася.
Керівництво відвезло сім'ї до кордону й повернулося до Броварів. 26 лютого завод уже працював.
Чим завод «Арденз» займався в перші тижні війни
«Перші півтора місяця були дуже важкими. Бойові дії відбувалися біля нас, приблизно за три кілометри. На одному з підприємств від близьких вибухів із вікон вилетіло все скло, часто з рамами. Було дуже мало людей, оскільки більшість персоналу виїхала. У деякі дні на виробництві було кілька осіб з охоронцем. Але ми твердо вирішили, що будемо працювати», – згадує Казанко.
Роботу розпочали з виробництва протитанкових їжаків та інших протитранспортних бар'єрів. Потім почали виробляти плити для бронежилетів. Використовували метал тільки спеціалізованих марок, бо розуміли, що виробляти з ресор чи калити сталь – то великий ризик для воїнів. Купували спецсталь по всій Україні й за кордоном.
Лазерне різання наклейок на бронеплити на заводі «Арденз» (відео)
Для конструкцій демонтували металеві ферми в одному з цехів, «Метінвест» дав трохи металу. Шукали все, що можна переробити по всій Україні, витратили мільйони гривень на купівлю зі своїх рахунків, оскільки розуміли, що все треба швидко й на вчора.
Двічі збирали пожертви у Facebook, щоб заплатити за сталь зі Швеції, але зібрали лише 100–150 тис. грн. «Це був просто епізод, ми не є фондом, щоб професійно збирати пожертви та регулярно допомагати», – пояснив підприємець. Згідно із цією схемою було виготовлено приблизно 400 бронежилетів, потім зрозуміли, що більше не витягнуть фінансово. Тому почали говорити волонтерам і охочим, що вони сплачують лише за метал, усі інші витрати підприємство взяло на себе.
Так було зроблено майже 10 тис. бронежилетів. Потім побачили, що попит на них швидко падає, оскільки відбулося насичення, і багато бронежилетів уже було поставлено бійцям. Тому у сфері оборони зосереджувалися на інших проєктах, про які поки що не говорять.
Як у заводу «Арденз» закінчилися гроші
Компанія отримує повну оплату лише за котли — її профільну цивільну продукцію. Перше комерційне замовлення в умовах війни отримали лише в серпні. Ціни не змінювали.
Підприємству дуже допомогла відсутність платежів за оренду нерухомості, оскільки вона вся власна. Але є лізингові виплати за обладнання, їх практично не платили перші 4 – 5 місяців війни, а у вересні усунули борги за цією статтею.
Спочатку витрати переважно стосувалися підтримки людей. За лютий і березень зарплати було виплачено всім, хоча й у скороченому обсязі. Потім гроші закінчилися. «Ми нічого не платили протягом місяця. У травні люди почали повертатися на роботу. Я гірко пожартував, що холодильник проголосував за роботу», – говорить Казанко.
Бралися за будь-які замовлення, що можна виконати на обладнанні підприємства: різання металу, його оброблення тощо.
Печі для бійців на передовій від Броварського заводу котлового устаткування «Арденз»
Як «Арденз» працює з персоналом
Ситуація з персоналом зараз неоднорідна: на деяких посадах достатньо людей, на інших їх бракує. Наприклад, головний бухгалтер зараз залишає компанію через сімейні обставини, знайти йому заміну не можуть. Традиційно бухгалтери – це жінки, а в умовах війни багато з них із дітьми вирушили за кордон. «У нашій компанії головний бухгалтер не може працювати віддалено, оскільки структура групи складна й дуже багато транзакцій щодня», – пояснив Казанко.
Є труднощі й із чоловіками. У компанії 17 осіб мобілізували, четверо з них загинули. Головний конструктор компанії воює в десантно-штурмових військах. Головний технолог, технічний директор також в армії. Не вистачає висококваліфікованих працівників. Але багато людей приїхали до Києва та Броварів із районів, де тривають бойові дії. Тому зараз на підприємстві працюють багато переселенців.
До держави щодо отримання належної компенсації за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб не зверталися. «Ті, хто переїхав, це здорові й працьовиті люди, ми платимо їм гарну ринкову заробітну плату, ми працюємо в ринкових умовах. Державі є куди витрачати зараз гроші», – говорить підприємець.
Також вирішили, що не бронюватимуть людей від мобілізації. «Виходили з того, що якщо це зробимо ми та всі компанії, то хто буде на захисті країни? Ми відповідаємо критеріям і могли б забронювати людей, але вважаємо, що це буде нечесно», – підкреслює Казанко.
Як на роботу заводу вплинули перебої з електроенергією
Обладнання підприємства дуже енергомістке – загальне споживання 1,2 МВт. У Броварах відключення електроенергії були дуже частими, був період, коли за чотири дні енергія постачалася лише протягом шести годин. Тому довелося працювати вночі, щоб зловити періоди, коли є світло.
Багато продукції через це втрачено. Технологічний процес, наприклад, випічка кермети, може тривати до 12 годин, і якщо він буде перерваний, заготовина гарантовано потрапить у відходи.
Зараз встановили чотири генератори. Спочатку вирішили не купувати вживані, замовили нові в Туреччині, але невдало. По-перше, постачання було затримано на 1,5 місяця. По-друге, з двох генераторів по 250 кВА, перший пропрацював 12 годин, другий — 20. Роман Казанко вважає, що виробники на тлі ажіотажного попиту придбали абиякого неліквіду та вставили його у свої генератори.
Після цього замовили вживані генератори в Англії, вони працюють ідеально. «Смішна історія пов’язана із цими генераторами. Колись дружина запитала мене, що я робитиму на пенсії. Я жартома відповів, що куплю олдскульний автомобіль із душею й піклуватимуся про нього, наприклад Rolls-Royce. Тоді посміялися й забули. А коли приїхали генератори, виявилося, що двигун в одному – восьмициліндровий Rolls-Royce», – поділився Казанко.
Роман Казанко — Броварського заводу котлового устаткування «Арденз»
Цей генератор потужністю 500 кВА було вироблено в 1977 році, але він має напрацювання лише 180 годин. У Великій Британії лікарні, школи та інші соціальні заклади мають бути оснащені резервними генераторами, там цей Rolls-Royce і простояв протягом багатьох десятиліть. На митниці броварчанам сказали, що ще пару років, і їхній генератор перейде до категорії антикваріату, а там зовсім інші правила розмитнення.
Підприємець погоджується, що після перемоги України у війні основна частина придбаних генераторів не знадобиться. Живлення від генераторів значно збільшує собівартість продукції. Продати їх буде важко, але й викинуть їх навряд чи: усе налаштовано, електричні схеми інстальовані та в робочому стані – тому нехай стоять про всяк випадок. «Для однієї з моїх компаній я купив генератор ще у 2007 році, він працював лише 400 годин. Але для нас важливо, що в разі чогось ми могли б завершити обслуговування клієнтів», – пояснив Казанко.
Які перспективи в заводу «Арденз»
Зараз компанія диверсифікується, але залишається в межах своєї компетенції. Отже, почали постачання на європейський ринок – до Австрії. Постачають заготовини, деталі котлів, які місцева компанія використовує у своїх проєктах.
Але Казанко вважає, що й в Україні в його підприємства є перспективи.
За день до повномасштабного вторгнення, 23 лютого, у Рівному розпочалося введення в експлуатацію комунальної котельної, яка працює на біопаливі – щепі. А на початку квітня вона вже постачала тепло до 11 об'єктів соціальної сфери та 91 житлового будинку. Ця котельня використовує котли, вироблені в Броварах.
Проєкт у Рівному Казанко називає стандартним для своєї компанії. Їхніми котлами в Україні оснащено приблизно 500 котелень, у кожній — від 2 до 6 котлів. Найпотужніший котел – 25 МВт. Усі вони є власною розробкою підприємства.
Подібний проєкт від початку переговорів до запуску займає 0,5 – 2 роки.
«Я думаю, що після війни попит на такі децентралізовані рішення в системах теплопостачання зростатиме. Питання полягає в наявності інвестицій у країну та грошей на відновлення», – говорить Казанко.
Читайте також
